Зірки "Кави з кардамоном" про те, як бути жінкою у XIX столітті: "Поєднання краси та обмежень"

Вони розповіли про те, як костюми впливали на їхню гру та чому тема жіночої свободи й сьогодні залишається такою актуальною. Більше – у матеріалі 24 Каналу.

Що зірки "Кави з кардамоном" розповіли про виклики, боротьбу та права жінки у XIX столітті?

Як ви для себе відчули, що означало бути жінкою у XIX столітті – більше про красу чи про обмеження?

"Я думаю, що це більше про обмеження. На той час жінка фактично не мала жодних прав – у всьому. Починаючи від одягу, який диктувався суворими нормами, і закінчуючи побутом, де вона навіть не могла самостійно вийти з дому без дозволу. Коли я занурилася в атмосферу XIX століття, то дуже гостро відчула, наскільки ми щасливі, живучи сьогодні, адже маємо свободу, голос і безліч можливостей", – каже Олена Лавренюк.

Моя героїня, без сумніву, відчула передусім обмеження. Вона хотіла писати вірші, хотіла бути собою, висловлювати свої думки, але суспільство не давало їй такої можливості. Це час, коли жінка мала залишатися в межах, які визначали інші, і саме тому для неї це було болісно,
– зазначає Поліна Арно.

Надія Хільська зізначила, що жінкам XIX століття, безперечно, було складно. Багато що залежало від того, у якій сім'ї вони народилися, якого соціального стану були. Але загалом це був час, коли жінки тільки починали боротися за свої права, як і героїня з "Кави з кардамоном. Сила землі" – Анна, якій доводилося доводити чоловікам довкола, що вона має право розпоряджатися власною землею й здатна робити це не гірше за них.

"Якщо говорити про те, що тоді означало бути жінкою – то, мабуть, це поєднання краси й обмежень. Від жінок очікували, що вони будуть гарними, ніжними, доглянутими - щоб чоловікові було приємно поруч. Але при цьому вони фактично не мали можливості приймати рішення чи впливати на власне життя", – каже Хільська.

Чи справді тогочасні жінки були безправними, чи просто боролися за своє місце іншими способами?

Олена Лавренюк зазначає: "Насправді вже тоді починали з'являтися перші прояви боротьби жінок за свої права. Це почалося ще у XVIII столітті, в добу Просвітництва, коли в Європі дедалі активніше говорили про рівність, свободу та людську гідність. Саме тоді французька письменниця й політична активістка Олімпія де Гуж написала "Декларацію прав жінки й громадянки", де вимагала для жінок таких самих прав, які чоловіки здобули під час Французької революції. У серіалі "Кава з кардамоном. Сила землі" ми також показуємо цю боротьбу – внутрішню, глибоку, коли героїня прагне залишатися собою, попри тиск обставин і традицій."

Я думаю, вони боролися, просто робили це по-іншому. Навіть якщо їм не дозволяли говорити вголос, вони все одно знаходили способи висловитися – через моду, через стиль, через те, як вони поводилися й навіть як одягалися. Це була їхня тиха форма протесту, їхня мова свободи,
– вважає Поліна Арно.

Надія Хільська зазначила, що, на її думку, жінки в той період були майже безправними. Вона зауважила, що, хоча особисто не жила в той час, з відомих фактів випливає: жінки майже не мали жодних прав і радше сприймалися як "доповнення" до своїх чоловіків, а не як окремі особистості.

Як костюми – особливо корсети – вплинули на вашу гру та відчуття себе в ролі?

Олена Лавренюк розповіла, що костюми відігравали величезну роль у створенні образів. За її словами, корсети під час знімального процесу були надзвичайно тісними, обмежували рухи й навіть дихання та змушували тримати певну поставу, на відміну від чоловічих костюмів.

Вона наголосила, що це було не просто елементом декорацій, а частиною правдивості історії. Акторка також зазначила, що після першого сезону відчула серйозні наслідки для здоров'я: через постійне носіння корсетів у неї виникли деформації та проблеми з кровообігом, і на відновлення знадобився близько року. За її словами, це ще раз довело, наскільки фізично непросто було бути жінкою в той час.

"Моя героїня носила одну сукню з корсетом і піджачок зі штанами. Коли я була в штанах і сорочці, то почувалася набагато вільнішою – могла рухатися, дихати, жити в кадрі. А от коли одягала сукню з корсетом – це зовсім інше відчуття, і я відчувала велику різницю. Все тиснуло, кололося, обмежувало. Було дуже незручно, хоча я навіть й бігала у корсеті під час однієї сцени. Думаю, саме так і почувалася моя героїня – вона теж прагнула свободи, але навіть тоді, її тіло було обмежене тканиною, рамками й очікуваннями суспільства", – зазначила Поліна Арно.

Коли вдягаєш костюм, одразу відчуваєш себе жінкою тієї епохи. Я, чесно, люблю такі перевтілення – це допомагає зануритись у роль. Костюм задає не лише образ, а й фізичний стан. Корсет, звичайно, був дуже тісним – часом ставало важко дихати, особливо коли знімали довго, цілий день у спеку, або ж біля каміна, де горить справжній вогонь і поглинає весь кисень. Бували моменти, коли навіть паморочилось у голові, але це частина професії. Ми з цим справлялись і приймали як частину нашої історії,
– поділилась Надія Хільська.

Чи траплялися ситуації, коли ви відмовлялися одягати певне вбрання через дискомфорт або етичні міркування?

"Навпаки, мені здається, що навіть попри дискомфорт, ми вдягали всі ці сукні й корсети, бо вони створювали атмосферу краси та автентики. Деякі костюми важили кілька кілограмів, особливо ті, що були розшиті бісером. Пам'ятаю сцену танцю – коли мене підіймали, я завжди сміялася й казала: "Це не я така важка, це сукня така важка", – пригадує Олена Лавренюк.

Поліна Арно розповіла, що відмов від костюмів у неї не було, однак вона пригадала випадок зі штанами, які виявилися замалими. За її словами, вони сильно тиснули, і вона навіть не могла нормально підняти ногу. Акторка зазначила, що попередила костюмерів про незручність і готовність одягнути їх за потреби, після чого костюм замінили, що врятувало ситуацію. Вона також додала, що загалом завжди готова терпіти певний дискомфорт, якщо це необхідно для ролі.

Це, напевно, більше історії про "капризних актрис", якою я себе не вважаю. Єдине, що могла робити – висловлювати побажання щодо кольору чи фасону, але це не більше ніж побажання, дизайнерка одягу робила все так, як їй це вважалася за потрібне, я ж повністю довіряла команді,
– каже Надія Хільська.

Якщо порівняти жінку XIX століття і сучасну - у чому, на вашу думку, їхня головна спільна сила?

Олена Лавренюк наголосила, що незалежно від часу та століття залишаються вічні цінності – кохання, відданість і жіноча внутрішня сила, яка проявляється завжди. За її словами, жінка в усі часи була носійкою життя, енергії та витривалості, вміла пристосовуватися, боротися й надихати. Вона також зазначила, що історія доводить: саме жінки вибороли собі право бути почутими та мати своє місце нарівні з чоловіками й продовжують цю боротьбу й сьогодні.

Спільна сила – у прагненні здобути свободу. Як у "Каві з кардамоном. Сила землі", де Анна бореться за свободу своєї землі, так і моя героїня Грета прагне свободи слова, свободи бути собою. Вона хоче дихати повітрям, у якому є простір для мрії, думки, творчості. І це те, що об'єднує жінок усіх часів – бажання бути вільними у власному виборі, а не "бути в ланцюгах" на ногах, руках та навіть шиї,
– зізнається Поліна Арно.

Надія Хільська вважає, що головна сила полягає в любові до свободи. За її словами, тоді жінки боролися за власну незалежність і право бути окремою одиницею, а не лише "додатком" до чоловіка.

Вона додала, що й сучасна жінка є автономною особистістю, здатною повноцінно прожити своє життя без чоловіка. Хільська зауважила, що іноді це відбувається вимушено, наприклад через війну, коли багато жінок втратили своїх чоловіків. Водночас, на її думку, бажання свободи та можливість спокійно почуватися в ній – це те, що об'єднує жінок усіх часів.