В Антарктиді знову перемістили Південний полюс: чому відбувається це щорічний ритуал

Чому Південний полюс доводиться рухати щороку?

На географічному Південному полюсі розташована американська наукова станція "Амундсен-Скотт". Вона стоїть не на скелі, а на гігантському льодовиковому щиті, який вкриває майже весь континент. Висота цієї крижаної поверхні сягає близько 2 тисяч 835 метрів над рівнем моря. Ключова проблема полягає в тому, що лід – не статична структура. Антарктичний льодовиковий щит повільно, але постійно рухається, нагадуючи надзвичайно густий сироп, повідомляє 24 Канал з посиланням на IFLScience.

У районі Південного полюса цей лід поступово сповзає у напрямку моря Ведделла. Разом із ним зміщується все, що на ньому стоїть – зокрема й сама станція та символічний маркер географічного полюса. Щороку поверхня льоду в цьому регіоні зміщується приблизно на 10 метрів. Через це металевий стрижень, який позначає точне місце перетину осі обертання Землі з її поверхнею, більше не відповідає реальним координатам. Географічний Південний полюс як математична точка залишається незмінним, але його фізичне втілення на льоду "від’їжджає" разом із крижаною платформою.

Саме тому на початку січня науковці проводять точні геодезичні вимірювання. Після цього старий маркер прибирають і встановлюють новий – уже в правильному місці. Цей процес супроводжується невеликою церемонією, у якій беруть участь дослідники, інженери та технічний персонал, що працюють на станції в літній сезон (у Південній півкулі зараз літо).

Церемонія пересування Південного полюса: дивіться відео

Старі маркери не викидають. Їх зберігають у спеціальному приміщенні як своєрідний архів руху льодовика, який наочно демонструє, наскільки динамічним є антарктичний континент.

Чи пов'язано це з магнітним полем?

Варто розуміти, що це явище не має жодного стосунку до магнітних полюсів Землі. Магнітний Південний полюс поводиться зовсім інакше – він самостійно мандрує під впливом процесів у ядрі планети й нині зміщується у північно-західному напрямку зі швидкістю близько 55 кілометрів на рік. Зафіксувати таку точку фізичним об’єктом практично неможливо.

На Північному полюсі ситуація ще складніша. Там узагалі немає твердої поверхні – лише крижаний покрив Північного Льодовитого океану, який постійно ламається, дрейфує і змінює форму під впливом вітрів і течій. Тому жодного "офіційного" стовпа Північного полюса там не існує.

Щорічне "переміщення" Південного полюса – це не курйоз і не туристична традиція, а наочний доказ того, що навіть найстабільніші, на перший погляд, точки на планеті все одно перебувають у русі.