Частковий скелет найдавнішого виду Homo показує, що цей предок не був схожий на людину

Яким насправді був Homo habilis?

Майже шістдесят років Homo habilis займав особливе місце в еволюційній історії людини. Його вважали раннім представником роду Homo завдяки більш пласкому обличчю, збільшеному мозку та зв’язку з кам’яними знаряддями. Проте більшість цих висновків ґрунтувалися на зубах, щелепах і фрагментах черепа. Тіло ж залишалося майже невідомим, повідомляє 24 Канал з посиланням на Science.

Ситуація змінилася після відкриття часткового скелета віком близько 2 мільйонів років на стоянці Кубі-Фора біля озера Туркана в Кенії. Знахідку збирали поступово з 2012 року. Спочатку виявили зуб, згодом майже повний набір нижніх зубів, а поруч – близько сотні фрагментів кісток рук, ключиць і тазу. Довгий час було незрозуміло, чи належать вони одній особині.

Вирішальним став комп’ютерний томографічний аналіз, який показав однакові мінеральні включення бариту в щелепі та кістках кінцівок. Це дало підстави вважати, що всі фрагменти походять від одного молодого дорослого Homo habilis.

Отримана реконструкція виявилася несподіваною. За пропорціями тіла цей гомінін нагадував Люсі – знаменитий скелет австралопітека віком 3,2 мільйона років. Homo habilis був приблизно завбільшки з самицю шимпанзе, мав довгі руки та загалом досить примітивну будову верхньої частини тіла. Такий вигляд навряд чи відповідав образу істоти, яку легко сплутати з сучасною людиною навіть здалеку.

Ці дані ускладнюють стару гіпотезу про пряме походження Homo erectus від Homo habilis. Відомо, що Homo erectus з’явився близько 2 мільйонів років тому, тоді як Homo habilis зник лише приблизно 1,4 мільйона років тому. Обидва види тривалий час співіснували в Східній Африці, користувалися кам’яними знаряддями та, ймовірно, займали різні екологічні ніші.

Важливою деталлю нового скелета стала частина тазу, а саме сіднична кістка. Її орієнтація свідчить, що Homo habilis був ефективнішим у випрямленій ході, ніж більш ранні австралопітеки. Водночас цього було недостатньо, щоб наблизитися до довгоногого, повністю наземного типу статури Homo erectus.

Що це все нам дає?

Загальна картина вказує на мозаїчну еволюцію. Череп і зуби Homo habilis уже рухалися в бік "людських" рис, тоді як тіло залишалося значною мірою примітивним. Це означає, що характерна для людей пропорційна, витривала статура сформувалася пізніше й, імовірно, саме в Homo erectus.

Разом із нещодавніми знахідками ще давніших представників роду Homo віком до 2,8 мільйона років це відкриття підказує, що витоки нашого роду можуть бути глибшими й складнішими, ніж вважалося. Еволюція людини була не прямою лінією, а розгалуженим процесом з кількома паралельними експериментами природи.

Великий вихід з Африки