Хто буде наступним президентом України?

Спостерігаю за діяльністю Трампа і він мені все більше нагадує радянського керівника середини 1950-1960-х років минулого століття Микиту Хрущова.

Що ж між ними спільного, попри 60-річну відстань та керування різними політичними системами в різний час: час друкованих газет та телеграфу і час інтернету, соціальних мереж та «ТікТоку» на диво схожі.

У міжнародній політиці Хрущов серйозно розхитав комуністичний табір. У результаті виникла конфліктна ситуація з Китаєм, відпала Албанія, сталося угорське повстання. Трамп із союзниками діє схожим чином. Він розхитує євроатлантичний союз і міняє правила гри всередині країни.

Хрущов зламав зсередини СРСР сталінську модель страху та терору, яку Сталін будував протягом тридцяти років. І той, і той захоплювалися красивими, ефектними жестами, які не доводили до кінця, кидали і починали нове.

Так, Трамп то будує стіну для боротьби з міграцією, то говорить про приєднання Канади, то Гренландії, то воює з Іраном.

Так само і Хрущов обіцяв побудувати «комунізм для нинішнього покоління радянських людей», потім садив кукурудзу аж за полярним колом, з’єднував і роз’єднував районні та обласні структури. Піднімав цілину і розвертав річки.

І той, і той були авторитарними лідерами, які не любили визнавати власні помилки, а робили винними кадри, які не змогли реалізувати їхні химерні ідеї.

Загалом історичних лідерських форматів можна нарахувати значно більше, деталізувати їх ще на добрий десяток підтипів, але основні історичні ролі виглядають так:

• Руйнівник. Ламає старі правила і конструкції, часто справді застарілі, але не завжди має уявлення, що має постати замість них.
• Стабілізатор. Зупиняє розпад системи, повертає керованість і передбачуваність, часто ціною відкладених змін.
• Реформатор. Поступово змінює правила гри, діючи повільно, непопулярно і з розрахунком на довгу дистанцію.
• Тиран. Концентрує владу, керує страхом і підміняє правила власною волею.

Якщо умовний лідер Рятівник з’являється в момент екзистенційної загрози і має високу суспільну легітимність, але ця роль за природою тимчасова.

Адміністратор не змінює систему, але забезпечує її функціонування через процедури, регламенти й контроль виконання.Об’єднувач знижує напругу в розколотому суспільстві, працюючи через компроміси, а не через конфлікти.

Популіст завжди орієнтується на миттєву підтримку і прості відповіді, часто виснажуючи систему заради рейтингу. Архітектор вже будує інституції й правила так, щоб система працювала незалежно від конкретних персон і зберігала стійкість після його відходу.

Чому ж я згадав Хрущова і Трампа?

Тому що, в принципі, в історії роль особистості, роль діячів визначена і нічого нового немає.І ми можемо прогнозувати і аналізувати політиків з точки зору їх перспективи, виходячи з історичної потреби країни на даному етапі.

Тут варто звернутися до світового досвіду ХХ–ХХІ століть. Франсіско Франко. Приклад тирана, який вибудував режим на силі, контролі та страху, але наприкінці свого правління еволюціонував у бік стабілізатора і навіть часткового реформатора, підготувавши контрольований перехід системи після власного відходу.

Шарль де Голль. Лідер, який спочатку виступає як рятівник, але далі стає архітектором і стабілізатором, щойно основним завданням стає побудова правил і рамок для країни.

Михайло Горбачов став класичним кейсом реформатора, який починає з наміру змінити систему, але в підсумку за наслідками його дій роль перетікає в руйнівника, навіть якщо це не було його прямою метою.

Вінстон Черчилль. Рятівник, який був необхідний у момент смертельної загрози, а після її усунення перейшов до ролі архітектора через участь у формуванні післявоєнної системи безпеки і нового світового порядку, але вже не як керівник держави.

Хто ж буде наступним президентом України?

Якщо виходити з цієї логіки зміни ролей, то вибір людей визначить ключовий запит українців після війни. Яка роль буде затребувана? З моєї точки зору, чинний президент зараз перебуває в ролі в образі Рятівника. Але ця роль завжди тимчасова, вона швидко вичерпується.

Щоб мати перспективу на наступні вибори, необхідно перейти в іншу роль: реформатора, стабілізатора, можливо, частково адміністратора. Чи можлива альтернатива? Теоретично – так. Практично ж після війни держава потребуватиме або жорстких реформ, або стабілізації.

Саме ці дві ролі й будуть ключовими. Виходячи з цього, вже можна прогнозувати, хто з українських політиків здатен реформувати чи стабілізувати державу.

Хто з нинішніх активних українських політиків витягне такі історичні ролі – окрема розмова…