Україна навчилась стримувати Росію, попри втому від війни – The Economist

Україна навчилась завдавати Росії болючих ударів дронами, стримувати наступ і зберігати підтримку Європи. Але паралельно країна входить у небезпечну фазу виснаження, коли страх, корупція і недовіра до інституцій роз’їдають тил.

The Economist описує Україну як державу, яка одночасно демонструє стійкість на фронті й накопичує внутрішні ризики в тилу. LIGA.net коротко переповідає головні висновки британського видання.

Україна між стійкістю і виснаженням

У полі в Києві група патріотичних підлітків відпрацьовує військові вправи під наглядом армійських інструкторів. Наймолодшому 14 років. Вони приходять сюди чотири-п'ять разів на тиждень після уроків і кажуть, що готові замінити полеглих.

На іншому кінці міста 28-річний хлопець дивиться в стіну квартири, сидячи в ізоляції та цифровій тиші з лютого, коли втік у СЗЧ. На початку війни Іван збирав гроші на ЗСУ. Тепер він один із 300 000 чоловіків, які пішли в СЗЧ.

Ці два місця достатньо близько, щоб мати один поштовий індекс. Але описують дві різні реалії.

Володимир Зеленський схиляється до ідеї тривалої війни, бо певен, що Росія з її палаючими НПЗ, застоєм у економіці та невдоволенням еліт все менш стабільна.

Україна досягла надзвичайного, виживши. Але це поки не перемога. Є питання до її людських резервів, ресурсів, і того, якою країною вона може стати після "вічної" війни.

Україна, яка перемагає

За багатьма показниками, Україна вже мала б програти. Втім вона перемагає противника, в якого в 4,5 рази більше людей, в 28 разів більша площа та в 12 разів – економіка. Боротьба вимагає військової, соціальної, економічної та політичної винахідливості.

На фронті запеклі бої, але українське командування переконане, що їх сили з передовими дронами знайшли формулу, щоб зірвати наступ Володимира Путіна.

Протягом останніх місяців ЗСУ знищували росіян швидше, ніж Росія набирала новобранців. Москва скоротила час навчання своїх нібито елітних десантних сил до десяти днів. Україна вбиває чи важко ранить 35 000 росіян на місяць. Її ціль – 50 000. Це гранична кількість, яку росіяни можуть навчити, і точка, за якою арифметика війни для Путіна може зламатися.

Росія кидає тіла в топку, але результатів все менше. Вона щонайменше на два роки відстає від уже відкладених термінів захоплення Донбасу – ключової цілі Путіна.

Заступник глави Офісу президента, генерал Павло Паліса, каже, що Кремль знову наказав армії захопити решту Донбасу – цього разу до осені. Він відкидає цю перспективу.

"Не все на полі бою можна порахувати кількісно. У нас є перевага у професіоналізмі, швидкості, технологіях і моральному духу", – каже Паліса.

Росте ефективність українських ударів далекобійними дронами. Вони знищують російські лінії постачання, вражають цілі – від НПЗ до збройових заводів, іноді на відстані понад 1000 км.

США продовжують давати розвіддані. Але 95% далекобійних дронів зроблені українським ВПК.

Росте виробництво кращої зброї і методика знищення російських радарів і систем ППО, які неможливо швидко замінити.

Командир Євген Карась прогнозує кризу російської ППО до осені. Доти виробництво балістики в Україні має вирости, що спрчинятиме страх глибоко в Росії.

Водночас у Європі еліти все більше розуміють, що їх безпека пов’язана зі стійкістю України – доки власні армії не підготуються. Це гарантує Києву економічну допомогу. Віктор Орбан більше не заважає, програвши вибори в Угорщині. Давно обіцяні €90 млрд допомоги ось-ось надійдуть.

Як війна змінює український тил

Попри ці перспективи, війна йде переважно на українській землі. Вона спустошує тил. Критична інфраструктура виснажена. ППО, особливо ПРО, небезпечно слабка. Удар по Києву в ніч на 24 травня призвів до ураження щонайменше 40 об'єктів. Російські FPV-дрони тероризують цивільних в містах біля фронту – Херсоні, Запоріжжі, Харкові.

Цієї зими Київ був близький до повного відключення електрики. Світло було завдяки мужності енергетиків.

Економіка, яку підтримує все більший ВПК, працює так добре, як може. Чисельність робочої сили скоротилася з 17 млн перед війною до 12 млн. Відключення електрики знизили цьогоріч ріст ВВП на 2,5% – до 1,5%.

Голова фонду "Повернись живим"Тарас Чмут каже, що більше хвилюється про енергетику, ніж про фронт: "Війни ведуть не армії, а суспільства. Якщо віра в нашу здатність витримати війну зруйнується, то не буде волі до боротьби".

Неопубліковане опитування громадської думки в Україні, замовлене американською НГО, показало, що в суспільстві три табори: патріоти (46%), скептично налаштовані помірковані (36%) і демотивовані (18%). Основні демотиватори – корупція еліт та недовіра до інституцій.

Внутрішня політика – значний ризик для країни. На початку війни національна єдність була повною. Відтоді тиск війни та корупційні скандали розпалили розбіжності.

Один із них стосувався $100 млн корупцій в оточенні президента. Спроба позбавити антикорупційні органи незалежності спровокувала єдині протести за час війни і минулого листопада керівник ОП Андрій Єрмак пішов у відставку. Йому оголосили підозру в травні.

Затяжна війна

Точка зламу Росії невідома. Деякі її слабкі сторони помітні – ріст інакомислення, стагнація економіки, ушкодженої санкціями і українськими ударами.

Бюджет Росії врятувала війна проти Ірану. Вищі ціни на нафту принесуть їй $60 млрд протягом 2026 року. Але незрозуміло, як довго це триватиме.

Урядові джерела повідомляють, що Зеленський наказав готуватися до ще двох-трьох років війни. Джерела LIGA.net у владі назвали ці повідомлення "маячнею".

Немає причини, чому Україна не може далі воювати.

The Economist припускає, що навіть у разі затяжної війни Україна збереже державність і базові демократичні інституції, хоча ціна цього буде високою.

"Як би жахливо не виглядали справи, мусимо продовжувати. Маю дивне відчуття, що Бог любить Україну", – каже джерело видання в розвідці.