Хто такий "відчайдух" і до чого тут відчай

Кого слід називати відчайдухом та яке значення слова, розповідаємо з посиланням на "Горох".

Хто такий "відчайдух"?

Є слова, значення яких ніби лежить на поверхні, але варто придивитися уважніше – і відкривається зовсім інша історія. Саме таким є слово "відчайдух". На перший погляд здається, що це просто людина, яка перебуває у відчаї. Насправді ж відчайдух – це зовсім не про безнадію.

За словниками української мови, відчайдух – це смілива, рішуча, безстрашна людина, яка не боїться ризику й готова діяти навіть у найнебезпечніших обставинах.

Наприклад:

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

• "Він справжній відчайдух – першим кинувся рятувати людей."
• "Лише відчайдухи наважувалися вирушати в такі небезпечні мандрівки."

Слово має виразне позитивне забарвлення й часто передає захоплення чи повагу до чиєїсь сміливості.

Чому ж саме "відчайдух"? На перший погляд, слово складається з двох частин: відчай і дух.

Саме тому дехто помилково думає, що відчайдух – це людина, яка втратила надію. Насправді значення сформувалося інакше.

Мовознавці пояснюють, що відчайдух – це той, хто діє так, ніби вже не зважає на небезпеку, не стримує свого духу страхом. Відчай тут означає не пригніченість, а крайню рішучість, коли людина готова ризикувати заради мети. Саме тому відчайдух – це не той, хто опустив руки, а той, хто знаходить у собі сміливість діяти.

Залежно від контексту відчайдуха можна назвати:

• сміливцем;
• смільчаком;
• хоробрим;
• зірвиголовою;
• шибайголовою;
• вар'ятом;
• безстрашним;
• сміливою душею;
• ризикованцем.

Проте саме слово "відчайдух" передає особливий відтінок – готовність ризикувати навіть тоді, коли інші не наважуються.

Якщо ви любите і знайомі з творчістю Козака Сіромахи, то точно чули його пісню "Відчайдух", яка точно описує хто це. А якщо ні, то познайомтеся і знайте значення цього дуже влучного слова.

Пісня "Відчайдух" від Казака Сіромахи: дивіться відео

"Відчайдух" – настільки образне, що його охоче використовували українські письменники. У художній літературі ним часто називали козаків, мандрівників, воїнів або героїв, які не відступали перед небезпекою.

• Вона хотіла б побачити, як Нора і Юра з'їжджають з гори. Адже про це в домівці чуда оповідають .. Ми справді вибралися нишком обидві, щоб підглянути тих одчайдухів. (Ірина Вільде).
• Дув [Іван] у відчаї .. Пустився, як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався. (Антін Крушельницький).

І сьогодні це слово не втратило своєї виразності – воно й досі звучить яскраво та по-українськи.

Отже, відчайдух — це не людина у відчаї, а сміливець, який не боїться ризикувати й рішуче діє навіть у найскладніших обставинах. Це одне з тих українських слів, у яких прихований цілий характер. І, мабуть, саме тому воно й досі залишається одним із найвлучніших означень безстрашної людини.