/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F434%2F0557af03c8fabb2ff649722fb5257699.jpg)
Не дзвінки та SMS: за що українці насправді платять у тарифах мобільних операторів
Українці в 2026 році в тарифах за мобільний зв’язок оплачують не лише за дзвінки та інтернет, а й за складну систему підтримки мережі в умовах війни. У цінах операторів закладені витрати на відновлення зруйнованої інфраструктури, забезпечення роботи базових станцій під час блекаутів, закупівлю акумуляторів і генераторів, а також на пальне, логістику, ремонт і модернізацію обладнання.
Саме ці фактори суттєво вплинули на зростання вартості мобільного зв’язку в Україні. Про те, які саме витрати сьогодні формують собівартість мобільного зв'язку, в ексклюзивному коментарі для матеріалу OBOZ.UA розповів телеком-аналітик Олександр Глущенко.
Акумулятори, генератори та пальне
Одна з головних статей додаткових витрат – забезпечення автономної роботи базових станцій. Коли зникає електроенергія, обладнання переходить на акумулятори або генератори.
Наприклад, "Київстар" зараз заявляє про 261 тис. акумуляторів для живлення базових станцій та близько 10 тис. генераторів. За даними оператора, 100% його мережі забезпечені резервним живленням від акумуляторів або генераторів.
Але саме обладнання – лише частина витрат. Генератори потрібно заправляти, доставляти до об'єктів та обслуговувати. У разі тривалих відключень електроенергії оператору також потрібні працівники, які контролюють роботу обладнання та за потреби виїжджають до базових станцій.
"Це все закладається, звісно, в тариф. І пальне, і люди, і батареї, і генератори, й інвертори, і солярка, і обслуговування", – пояснив Глущенко.
Масштаб цих витрат залежить і від тривалості відключень. Сам "Київстар" раніше повідомляв, що через блекаути потреба в пальному для генераторів та логістики суттєво зростала: у листопаді 2025 року споживання палива було більш ніж у 7,5 раза вищим, ніж улітку.
Чому лише акумуляторів недостатньо
Під час тривалого блекауту виникає ще одна проблема – резервні батареї потрібно заряджати. Якщо електроенергію подають лише на кілька годин після тривалого відключення, акумулятори базових станцій можуть не встигнути повністю відновити заряд. За словами експерта, ситуацію ускладнює те, що одночасно заряджатися починає велика кількість обладнання.
"Якщо блекаути по 10 годин, а світло є лише 2-3 години, то з великою ймовірністю в цей час починають заряджатись усі. А це призводить до просадки напруги – і базова станція просто не встигає зарядитися", – розповів Глущенко.
Тому в окремих випадках працівникам операторів доводиться приїжджати до базових станцій із генераторами та заряджати обладнання вручну. Це означає додаткові витрати на пальне, персонал, транспорт і технічне обслуговування.
Оператори також шукають способи зменшити залежність від звичайної електромережі. Наприклад, Vodafone розвиває власну генерацію для базових станцій, поєднуючи сонячні панелі з акумуляторами. Компанія зазначає, що така система дає змогу зменшити споживання із зовнішньої мережі та довше підтримувати роботу станції під час відключень.
Операторам доводиться відновлювати знищену інфраструктуру
Ще одна стаття витрат, яка безпосередньо пов'язана з війною, – ремонт і відновлення пошкоджених об'єктів. На прифронтових територіях базові станції та інше телекомунікаційне обладнання можуть пошкоджуватися або повністю знищуватися.
Після цього оператору потрібно придбати нове обладнання, доставити його на місце та провести монтажні роботи. При цьому в деяких районах повноцінне відновлення взагалі може бути неможливим через бойові дії.
"І всі ці перебудови, всі ці ремонти – це ж все гроші. І це все закладається в ціну", – зазначив експерт.
За його словами, для операторів проблема полягає також у дефіциті кваліфікованих працівників. Війна скорочує доступну кількість персоналу, а спеціалісти, які залишаються, стають дорожчими.
Мережу потрібно модернізувати під нові умови
Ще одна причина витрат – модернізація самої мережі. Базові станції створювалися з урахуванням звичайного режиму роботи електромережі. Масштабні блекаути та тривала автономна робота не були стандартним сценарієм, під який проєктувалася значна частина інфраструктури.
"У операторів десятки тисяч базових станцій. Вони не будувались, не проєктувалися під те, що на них мають бути акумулятори на енну кількість годин", – пояснив Глущенко.
Тепер обладнання доводиться поступово переоснащувати. Причому потрібно враховувати не лише наявність батарей, а й умови їх експлуатації. Великі акумуляторні системи потребують відповідного приміщення та температурного режиму. Оператор "Київстар", наприклад, прямо називає енергонезалежність та оновлення інфраструктури одним із напрямів своїх інвестицій.
Ще одна проблема – різке зростання навантаження
Операторам доводиться витрачатися не лише на те, щоб базові станції працювали без електрики, а й на збільшення їхньої пропускної здатності. Під час блекаутів мільйони користувачів переходять із домашнього Wi-Fi на мобільний інтернет. Через це базові станції отримують значно більше одночасних підключень, ніж у звичайний час.
"Звісно, що ємності мережі на всіх не вистачає. Цим і пояснюється, що часом зв'язок відверто ніякий. Адже базові станції розраховуються під середню кількість одночасно під'єднаних користувачів", – зазначив Глущенко.
Тому оператору недостатньо просто встановити резервний акумулятор. Потрібно також інвестувати в обладнання, яке здатне обслуговувати більшу кількість абонентів одночасно.
Таким чином, у вартості мобільного тарифу сьогодні враховується значно більше витрат, ніж безпосередньо передача голосу або даних. За словами Глущенка, саме війна зробила підтримку мобільної інфраструктури значно дорожчою. Водночас це не означає, що кожна гривня від підвищення тарифу спрямовується виключно на генератори чи акумулятори. Тариф – це ціна комплексної послуги, до якої входять експлуатаційні витрати компанії, інвестиції в мережу та інші витрати оператора.
