«От би просто дивитися програму Птушкіна…»

Через чат Яна допомагала людям в окупованому місті залишатися на зв’язку та знаходити необхідну інформацію: де працюють магазини й лікарі, як їздить транспорт, де можна отримати гуманітарну допомогу. Згодом аудиторія чату зросла приблизно до 10 тисяч учасників.

Саме ця діяльність стала приводом для переслідування дівчини окупаційною владою. Яна була цивільною, звичайною студенткою, однак росія викрала її, звинуватила у тероризмі та шпигунстві й засудила до 14 років ув’язнення.

Її історія — одна з тих, яким команда ГО «Нові українські наративи» надає розголосу в межах проєкту «Тіні за ґратами», що реалізується за фінансової підтримки Canada-Ukraine Foundation. Проєкт розповідає про українських цивільних, яких росія незаконно утримує в неволі. 

Викрали вночі після зламу чату

Яну забрали з її будинку в окупованому Мелітополі близько третьої години ночі 20 серпня 2023 року. За кілька годин до цього чат «Мелітополь — це Україна» зламали. У ньому з’явилося повідомлення про те, що ресурс нібито переходить у «власність російської федерації», а користувачів почали масово видаляти.

«Десь між другою і третьою годиною ночі до її будинку увірвалися співробітники ФСБ. Почали обшук і просто забрали її з дому», — розповідає хлопець Яни Олександр Николаєнко.

Понад 50 днів родина фактично не знала, де перебуває дівчина і що з нею. Батьки зверталися до окупаційної адміністрації із заявами про викрадення. Лише приблизно через півтора місяця вони отримали фотографію з датою, яка мала підтвердити, що Яна жива.

Згодом їй висунули звинувачення у тероризмі, шпигунстві та участі в терористичних угрупованнях. За непідтвердженою інформацією від людей, які залишилися на окупованій території, тієї ж ночі могли затримати близько 25 адміністраторів і модераторів чату та інших проукраїнськи налаштованих жителів Мелітополя. Сам чат, за цими даними, використали як частину доказової бази.

СІЗО, вирок і листи через цензуру

До винесення вироку Яну утримували в Маріупольському, Донецькому, Таганрозькому та Ростовському СІЗО. Після оголошення вироку її знову перевезли до Таганрога. За словами Олександра, особливо складними були умови саме там: у камерах було холодно, виникали проблеми з опаленням, були пацюки, а зв’язок із зовнішнім світом залишався нестабільним.

Наприкінці 2024-го — на початку 2025 року, за словами Олександра, на Яну почали чинити тиск, щоб змусити її погодитися на угоду зі слідством. Він стверджує, що дівчину катували, поміщали в одиночну камеру, у неї виникали проблеми з харчуванням. Батьки повідомляли, що вона сильно схудла. Наразі триває апеляція.

Сьогодні одним із небагатьох способів зв’язку із зовнішнім світом залишаються листи, які вона пише російською та надсилає через тюремний сервіс «Зонателеком». Листування проходить цензуру: у ньому не можна говорити про політику чи прямо розповідати про важкі умови утримання.

«У листах не можна писати про політику або про те, що їй дуже погано. Тільки загальні речі», — пояснює Олександр.

В одному з листів Яна написала про просте бажання: «От би просто дивитися програму Птушкіна…»

Історії цивільних бранців звучать голосами відомих українців

Робота ГО «Нові українські наративи» над проєктом «Тіні за ґратами» не обмежується публікацією окремих історій. Команда збирає свідчення родичів, близьких і людей, які пережили російську неволю, створює на їхній основі матеріали для української та міжнародної аудиторії та використовує різні способи привертати увагу до проблеми незаконного утримання цивільних українців росією.

Один із таких форматів — листи цивільних бранців, які читають відомі українці та українки. Зокрема історію Яни Суворової прочитала журналістка Яніна Соколова. Так проєкт допомагає за загальною цифрою кількості цивільних полонених у статистиці бачити конкретні долі та особистості — дізнаватися, ким ці люди були до полону, як жили, про що мріяли, хто чекає на них удома і що з ними відбувається в російській неволі.

За статистикою — тисячі людських історій 

На відміну від військовополонених, повернення цивільних має окремі правові та практичні складнощі. Родини можуть місяцями й роками не мати достовірної інформації про місце перебування своїх близьких.

Саме тому ГО «Нові українські наративи» продовжує роботу над проєктом «Тіні за ґратами»: збирає та оприлюднює історії цивільних бранців, працює зі свідченнями їхніх близьких, залучає до поширення цих історій відомих українців та українок і надає розголосу проблемі незаконного утримання цивільних росією в Україні та за кордоном.

За цифрою у щонайменше 16 тисяч цивільних українців у російській неволі — тисячі окремих доль, імен та історій. Завдання «Тіней за ґратами» — розповідати про них і привертати до проблеми цивільних, які перебувають у російській неволі, увагу української та міжнародної аудиторії.

Автори проєкту закликають читати й поширювати історії цивільних бранців, говорити про них у медіа та соціальних мережах, щоб за загальними цифрами суспільство бачило конкретних людей та їхні долі.

Більше історій українських цивільних бранців зібрано на сайті проєкту «Тіні за ґратами».