Канада ближче до ЄС, ніж будь-коли. Що це означає для України

Канада може стати першою країною за межами Європи, яка отримає статус "асоційованого члена" ЄС. Брюссель хоче тісніше пов’язати з Оттавою оборонну промисловість, торгівлю, енергетику, технології та критичні мінерали – і створити новий формат відносин, якого раніше не існувало.

Для України це більше, ніж історія про Канаду. Київ уже проходить шлях до повноправного членства в ЄС, але водночас шукає можливості інтегруватися в європейські системи ще до вступу. Чому Брюссель готовий експериментувати з Оттавою, що може завадити цій ідеї та чого з канадського досвіду може навчитися Україна – розбиралася LIGA.net.

Як і чому ЄС зближується з Канадою

Євросоюз хоче відкрити для Канади двері в новий формат відносин – аж до статусу першого "асоційованого члена" ЄС. Про це 16 вересня заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час щорічного виступу про стан Євросоюзу. Поруч із нею в Європарламенті був прем'єр-міністр Канади Марк Карні.

Ініціативу підтримала й очільниця Європарламенту Роберта Мецола. Вона закликала депутатів підтримати цю концепцію: "Ми хочемо вивести відносини з Канадою на найвищий можливий рівень. Ми повинні терміново переосмислити наші партнерства. Тож я б хотіла працювати з вами над тим, щоб відкрити двері для Канади як першого асоційованого члена ЄС".

Йдеться не про вступ Канади до ЄС. Оттава не стане 28-ю державою-членом. Ідея практичніша: максимально зблизити дві сторони там, де їхні інтереси вже перетинаються – в обороні, торгівлі, енергетиці, критичних мінералах, технологіях та безпеці.

Ще в січні, виступаючи в Давосі, Карні сформулював цю логіку ще жорсткіше: "Економічна інтеграція стала зброєю". Саме тому Канада тепер шукає не просто торговельних партнерів, а країни, з якими можна разом посилювати власну стійкість.

"Промова президентки ЄК фон дер Ляєн продемонструвала безпрецедентний рівень амбіцій – відкрити двері для того, щоб Канада стала першим асоційованим членом ЄС", – сказав у коментарі LIGA.net речник Європейської комісії Гійом Мерсьє.

За його словами, Брюссель хоче створити нову форму партнерства, якої раніше не існувало. Вибудувати найтіснішу форму асоціації з партнером за межами Європи.

Ця ідея вже має практичну основу. Канада стала першою неєвропейською країною, залученою до європейського оборонного інструменту SAFE. А майбутній саміт ЄС–Канада має стати майданчиком, де сторони детальніше обговорять нову модель.

За задумом Єврокомісії, нинішня торговельна угода CETA має стати основою для ширшого "Альянсу майбутнього". Йдеться про спільне виробництво озброєнь, співпрацю в Арктиці, енергетику, критичні мінерали, штучний інтелект та кібербезпеку.

Особливе місце тут займає Арктика. Для Канади це питання національної безпеки, а для Європи значення регіону зростає через конкуренцію з Росією та Китаєм. Тому безпека Арктики, оборонна промисловість і доступ до критичних мінералів поступово стають частинами одного стратегічного порядку денного.

Водночас сторони поки що по-різному називають майбутній формат. Якщо фон дер Ляєн і Мецола активно використовують яскравий заголовок про "асоційоване членство", то сам Карні у своїй промові та під час спілкування з журналістами свідомо уникав цього терміна.

Відповідаючи на запитання преси, канадський прем'єр дав зрозуміти: Оттава не просила про статус "члена" і не збирається підпорядковувати своє законодавство регуляторним органам Брюсселя. Замість цього Карні запропонував власне формулювання – "унікальний альянс".

За цією термінологічною грою стоїть чіткий прагматизм. Один із головних факторів для Канади – це загроза нових тарифних війн та протекціонізму з боку США під керівництвом Дональда Трампа.

У своїй промові Карні 17 вересня закликав "середні держави" об'єднувати свої економічні, технологічні та оборонні ресурси, щоб супердержави не могли тиснути на них поодинці. Канада прагне отримати доступ до європейських оборонних програм і ресурсів, але без наднаціонального контролю з боку Брюсселя.

Але є проблема: навіть CETA досі не завершена

ЄС уже майже десять років має угоду про вільну торгівлю з Канадою – CETA. Вона тимчасово діє з вересня 2017 року. Але для повного набуття чинності її мають ратифікувати всі 27 держав-членів. Цього досі не сталося.

За актуальними даними Ради ЄС, CETA ратифікували 17 країн. Ще десять – Бельгія, Болгарія, Ірландія, Греція, Франція, Італія, Кіпр, Угорщина, Польща та Словенія – цього не зробили.

Єврокомісія вже говорить про наступний, значно амбітніший рівень відносин із Канадою, тоді як попередня угода все ще не пройшла всі національні парламенти. CETA стала однією з найбільш політично чутливих торговельних угод ЄС.

Причина не лише в митах і доступі до ринків. Одним із найбільш дискусійних елементів CETA став механізм захисту інвестицій і можливість компаній оскаржувати дії держав у спеціальних арбітражних процедурах.

Критики угоди побоювалися, що великі корпорації отримають додатковий інструмент для тиску на уряди, якщо нові екологічні, соціальні чи інші правила впливатимуть на їхній бізнес. А оскільки суворе регулювання є фундаментальною базою внутрішнього ринку ЄС, страх перед позовами канадських компаній блокує остаточну ратифікацію у низці європейських столиць і досі.

Для Брюсселя це створює проблему щодо того, як пропонувати Канаді ще глибшу інтеграцію, якщо навіть базова торговельна угода залишається політично чутливою.

У Єврокомісії, втім, не розглядають ці труднощі як причину відмовлятися від зближення.

Зв'язок між Європою та Канадою є міцним як ніколи, а в часи викликів перевизначення відносин із ключовими партнерами є життєво необхідним, – пояснює речник Єврокомісії.

Тож ЄС намагається будувати партнерство не навколо однієї торговельної угоди, а навколо спільних інтересів, які стали особливо важливими після початку повномасштабної війни Росії проти України.

Оттава-Брюссель-Київ

Ще один елемент нової конструкції – постійний контакт між парламентами.

14 вересня Європарламент оголосив про створення офісу в Оттаві, що також відображає серйозну символічність між ЄС та Канадою. Саме через нього Брюссель планує посилити свою присутність у Канаді.

На перший погляд це може здатися технічним рішенням. Але парламенти відіграють важливу роль у ратифікації міжнародних угод, формуванні політичних контактів і просуванні спільних ініціатив.

Голова аналітичного центру Policy Insights Forum Горан Самуель Песіч вважає, що новий офіс може посилити цю міжпарламентську дипломатію у сферах, де інтереси ЄС і Канади дедалі більше перетинаються.

Створення офісу зв'язку Європарламенту в Оттаві – це більше, ніж просто інституційний розвиток. Це відображає ширшу реальність: Канада та Європа входять у період, коли наші стратегічні інтереси стають все більш взаємопов'язаними, – підкреслює він LIGA.net.

За його словами, це і оборонно-промислова співпраця, і критичні мінерали, і безпека Арктики та нові технології. Тобто йдеться вже не просто про те, скільки канадських товарів продаватиметься в Європі. Йдеться про те, наскільки тісно дві сторони можуть працювати у сферах, від яких залежить їхня безпека.

Співрозмовник LIGA.net у Європарламенті пояснює, що створення такого представництва – тривалий процес, який потребує окремих процедурних рішень.

"Процес відкриття нових представництв є досить тривалим через процедурні особливості. Наприклад, від моменту ухвалення політичного рішення про відкриття офісу в Києві у 2023 році до його фактичного запуску минуло близько двох років", — розповідає джерело.

За його словами, нове представництво в Оттаві має працювати на базі Делегації ЄС у Канаді.

На думку Песіча, значення цього офісу виходить далеко за межі адміністративної присутності:

Створення офісу зв'язку Європарламенту в Оттаві – це більше, ніж просто інституційний розвиток.

Для ЄС це спосіб створити постійний канал комунікації з канадськими парламентарями саме в момент, коли відносини між сторонами стають ширшими. А для України цей канал потенційно може мати ще одне значення.

Європарламент не ухвалює оборонні рішення так, як це роблять уряди держав-членів. Але депутати можуть створювати політичні коаліції, проводити слухання, впливати на дискусію навколо бюджету та міжнародних угод.

Саме тому джерело LIGA.net у Європарламенті бачить можливість використати новий формат і для українського порядку денного.

"Ми вже маємо успішний досвід, коли на заходи в Лондоні, організовані спільно Європарламентом та Палатою громад Великої Британії, залучалися українські народні депутати. Аналогічну модель міжпарламентського трикутника можна ефективно застосовувати й у Канаді для просування спільних ініціатив на підтримку України", – говорить співрозмовник.

Потенційні напрями такої співпраці лежать у сферах, де інтереси трьох сторін можуть перетинатися. Канада має власну оборонну промисловість, природні ресурси та технологічні можливості. Європа – великий ринок і значний промисловий потенціал. Україна, своєю чергою, має досвід реальної війни та швидкого розвитку оборонних технологій.

Саме тут і можуть виникати спільні проєкти – від виробництва зброї до технологій, санкційної політики та захисту критичної інфраструктури.

Втім, Песіч закликає не перебільшувати те, що вже існує.

Я був би обережним щодо того, аби негайно характеризувати офіс в Оттаві як формальний хаб "Оттава–Брюссель–Київ". Однак існує реальна можливість зміцнити цю стратегічну мережу, – говорить він.

Наразі йдеться не про новий політичний союз трьох сторін, а про можливість використовувати вже наявні канали для координації там, де інтереси збігаються, додає він.

Що Україна може взяти з канадського досвіду

Найважливіше для України в цій історії – не сама назва "асоційований член". Канада не претендує на членство в ЄС. Україна – претендує і вже перебуває у формальному процесі вступу.

Тому канадська модель не може замінити українське членство і не є його альтернативою. Але вона показує, що Євросоюз готовий шукати нові способи інтеграції партнерів, коли цього вимагають безпека та економічні інтереси.

Ми прагнемо створити нову форму партнерства, якої досі не існувало, – каже речник Єврокомісії.

Для Києва це означає, що інтеграція з ЄС може відбуватися на кількох рівнях одночасно. Частина сфер може зближуватися ще до формального вступу: оборона, енергетика, транспорт, цифрові технології, виробництво озброєнь.

Але канадський досвід показує і межі такого підходу. Навіть коли Єврокомісія та уряди бачать стратегічний сенс у великій угоді, її реалізація може залежати від внутрішньої політики окремих держав.

Для України це особливо важливо. Адже вступ до ЄС потребуватиме не лише рішень у Брюсселі, а й згоди всіх держав-членів на ключових етапах процесу.

Тому канадська історія – це водночас приклад нової гнучкості ЄС і нагадування про межі цієї гнучкості.

ЄС готовий використовувати нові формати, щоб поглиблювати співпрацю з партнерами ще до їхньої повної інтеграції. Але будь-який такий формат має політичні межі, оскільки його реалізація залежить від того, наскільки готові домовлятися між собою 27 держав ЄС.

Для України це головний урок канадського експерименту.