Не "сільодка" і "лук": як назвати ці смаколики українською

Здається, що "сільодка" чи "лук" – звичайні слова, але українською вони звучать інакше. Розповідаємо з посиланням з посиланням на "Горох".

"Сільодка" і не "лук" – як назвати ці продукти українською?

Є страви, про які згадуєш із настанням холодів. Коли надворі морозно, особливо хочеться чогось простого, домашнього, знайомого з дитинства і ситного. Наприклад, "сільодки з луком" – а ще краще, коли поруч є гаряча картопля.

Страва знайома й улюблена, та й слова знайомі, але прийшли вони з російської. Хоча українська має свої назви для цих продуктів.

Українською правильно називати цю океанічну рибу, яка так смакує засоленою, – оселедець, а не "сільодка". Це не лише назва риби, а також продукту, який ми часто подаємо до картоплі, додаємо до салатів чи просто їмо з цибулею.

Та й у назві овоча теж варто виправити помилку. Замість "лук" кажемо – цибуля або ріпчаста цибуля. Саме слово походить, через посередництво польської та німецької мов – zibolle, zebulle, з латини.

Тож знайома зимова закуска українською звучить просто: "оселедець із цибулею".

А якщо додати ще гарячу картоплю – маємо ту саму страву, яку особливо хочеться, коли за вікном холодно. А хтось любить оселедця на скибочці хрумкого чорного хліба.

До речі, оселедець – слово давнє й питомо українське.

Є дуже влучний фрагмент з "Енеїди" Івана Котляревського:

• "Зевес тогді кружав сивуху
  І оселедцем заїдав".

Цікаво! А ще є особливий український оселедець – дунайка. Так називають чорноморсько-азовського оселедця, який навесні заходить із Чорного моря в Дунай на нерест. Особливо відомий він у Вилковому на Одещині, де "дунайка" стала справжнім місцевим гастрономічним символом.

В українській гастрономічній традиції дунайський оселедець відомий давно: його солили, зберігали в бочках і перевозили різними містами.

Як засолити "дунайку": дивіться відео

До речі, у мовленні зберігся фразеологізм – "як/мов оселедці в бочці" так кажуть про велику кількість людей у приміщенні чи громадському транспорті.

Українська мова, як і наша кухня, любить прості й добре знайомі речі. Тож нехай на столі будуть оселедець і цибуля, а в мовленні – їхні природні українські назви.