Краса, яку втрачено назавжди: які 4 природні дива зникли за останні роки

24 Канал розповідає, де розташовувалися ці природні дива, чим вони були особливі та що з ними сталося.

Арка Дарвіна, Галапагоські острови

Арка Дарвіна була однією з найвідоміших природних пам'яток Галапагоського архіпелагу в Тихому океані. Скельне утворення розташовувалося на північному заході архіпелагу, поблизу острова Дарвіна, і мало форму кам'яного мосту над океаном. Свою назву воно отримало на честь Чарльза Дарвіна, дослідження якого на Галапагоських островах відіграли важливу роль у розвитку теорії еволюції.

Арка Дарвіна, Галапагоські острови / фото Canva

Арка приваблювала не лише незвичайною формою, а і багатством підводного світу навколо неї. Це місце було популярним серед дайверів, які приїжджали сюди заради можливості побачити різноманітних морських мешканців.

Однак 17 травня 2021 року знаменита арка обвалилася. Причиною стала природна ерозія: хвилі та вітер протягом тривалого часу руйнували гірську породу, поки кам'яний міст не впав. На його місці залишилися дві окремі кам'яні колони, які отримали назву "Стовпи еволюції".

Double Arch, США

У Національній зоні відпочинку Глен-Каньйон у штаті Юта розташовувалася ще одна незвичайна природна пам'ятка Double Arch. Це скельне утворення було популярним серед відвідувачів району озера Пауелл, які приїжджали сюди, щоб побачити незвичайну форму пісковикової породи.

Double Arch, США / фото Canva

Double Arch сформувалася з пісковику Навахо, вік якого сягає приблизно 190 мільйонів років. Протягом цього часу порода зазнавала впливу вітру, дощу та інших природних чинників. Поступова ерозія змінювала її поверхню, утворюючи тріщини та послаблюючи структуру скелі.

Зрештою 8 серпня 2024 року арка обвалилася. Про це наступного дня повідомила Служба національних парків США, але точну причину обвалення встановити не вдалося. Фахівці припускали, що до нього могли призвести зміни рівня води в озері Пауелл та ерозія, спричинена хвилями. Відомо також, що скеля протягом тривалого часу руйнувалася під впливом погодних умов.

Арка на пляжі Легзіра, Марокко

Пляж Легзіра на атлантичному узбережжі Марокко відомий своїми червонуватими скелями, незвичайними кам'яними утвореннями та мальовничими заходами сонця. Однією з головних природних пам'яток пляжу були 2 великі кам'яні арки, які виступали зі скель над океаном. Вони формувалися протягом тисячоліть завдяки ерозії.

Арка на пляжі Легзіра, Марокко / фото Canva

Вода поступово руйнувала гірську породу, створюючи природні проходи, крізь які відкривався вид на Атлантичний океан. Саме ці утворення зробили Легзіру відомою серед мандрівників і допомогли пляжу здобути репутацію одного з найкрасивіших у світі. Однак у вересні 2016 року одна з двох арок обвалилася.

Після руйнування на узбережжі залишилася купа червоного каміння. Точну причину обвалення тоді не встановили. Серед можливих чинників називали рух морської води.

Морська арка Холей, Гаваї

Морська арка Холейрозташовувалася на південному узбережжі Великого острова Гаваї, на території Національного парку Вулканів Гаваїв, наприкінці дороги Chain of Craters Road. Це було незвичайне скельне утворення заввишки приблизно 27 метрів, яке стало популярною локацією для туристів і фотографів.

Арка сформувалася близько 550 років тому. Стародавня лава досягла краю скелі, а згодом океан та ерозія поступово змінили форму породи, утворивши характерне склепіння над водою. Проте процеси, які свого часу створили цю природну пам'ятку, водночас поступово руйнували її.

Морська арка Холей у 2010 році / фото Frank Kovalchek

23 вересня 2026 року арка ще стояла, а до 27 вересня вже зникла. Точний момент обвалення невідомий. У цей період парк був тимчасово закритий через тропічний шторм Ноло, тому припускають, що руйнування могло статися саме тоді. Ознаки нестабільності скель навколо арки з'являлися ще задовго до її зникнення. Землетруси під час виверження вулкана Кілауеа у 2018 році погіршили ситуацію.

У січні 2020 року через нові тріщини парк закрив старий оглядовий майданчик і згодом облаштував інший на безпечнішій відстані. Того самого року сильні хвилі, пов'язані з тропічним штормом, відкололи частину нижньої частини арки. Основною причиною її поступового руйнування була диференціальна ерозія – це процес, за якого м'якші ділянки породи стираються швидше, а міцніші зберігаються довше. З часом склепіння втратило стійкість і зрештою обвалилося.