Мазур — не Лазур. Зеленський дав інтерв'ю телемарафону, але навіщо це нам?

Бо що його скажеш? Не поважа нас із вами Володимир Олександрович. Як іноземній аудиторії, то красіве інтерв’ю у Стівена Бартлетта. А як нам, то оце-от усе. Президент отримав безліч компліментів за те, як добре підготувався до розмови з аудиторією блогера. І абсолютно протилежну реакцію — після в’ю на телемарафоні з Аллою Мазур. 

А хто, до речі, аудиторія Алли Мазур? Ваші варіанти. Я про один цікавий чула — згодом розповім. 

Ось що, значить, пишуть шановні колеги, з якими ваша Антоніна охоче погоджується. По-перше, приєднуюся до побажань Данила Мокрика. Думаю, час писати петицію, яку все одно не розглянуть.

У коментах люди також згідні. 

Сама ж Власта пише про журбу. 

Стосовно останнього, то зараз докину ще трішки журбинки — маємо ось такі результати дослідження ЮНЕСКО за 2022–2025 роки. Як казали мої родичі: усе ви, журналюги, брешете. Тенденції ще з часів мого навчання на журфаці. 

Але що його казати, коли навіть політологи не розуміють: щоби що?

А ось із ким я згідна найбільше, так це з Ігорем Гончаруком. 

Бачите, любимі колеги, до чого ми з вами докотилися. Вже підказуємо, як грамотніше тими нещасними глядачами маніпулювати. Але що лишається? І я дивуюся не менше, причому також давно. От ми в «Антоніні» також пишемо про всілякі шоубізнесові та блогерські перипетії, зокрема про інтерв’ю. Наші оці всі зіркові інтерв'юери теж переважно не майстри гострих розмов, але ж вони бодай намагаються їх вдавати. Суто заради пристойності. 

От скільки було усіх цих відбілювальних інтерв’ю, коли приходить до блогера неоднозначний гість, часто після якогось скандалу, і вони починають разом вдавати, що це потужний гардток. Їхні хитрі ходи одразу видно, бо починається оце все: «мені моя аудиторія не пробачить, якщо не запитаю» і «твої хейтери тобі закидають ось таке, то що б ти їм відповіла-ла-ла-ла». Звісно, на це не ведеться величезна кількість людей, і на такі розмови ще тиждень клепають мемчики в тредсі. Але ж є й наївні, і чимало. На них і розрахунок. 

А тут, уявляєте, Алла Мазур та ОП навіть на таке не спромоглися. Ще й вже на 3:50 познущалися і наклали натхненну музичку. Ведуча запитувала про перемовини в Осло: як усе пройшло, що нам обіцяють, чому Путін раптом погодився на перемовини і як ми до них готуємося. Президент відповідав, що стоїть категорично проти зняття санкцій з Росії, оголошення нейтралітету України, вважає, що нам потрібна сильна армія, а найменше до перемовин готові самі росіяни.

Навіщо про це все говорити президенту —  ми розуміємо, але нам усе це навіщо? Аудиторія явно хоче почути від Зеленського відповіді на ті болючі запитання, які роками в топі обговорень і є безпосередньою компетенцією верховного головнокомандувача — мобілізація, ТЦК, терміни служби, зарплати військовослужбовцям.

Тобто навіть в умовах цього телемарафонного джакузі Володимир Зеленський не бажає про це говорити. Навіть знаючи, що запитувати будуть за узгодженим списком і не робитимуть різких рухів. Але дивуватися тут навряд чи варто, бо хіба колись було по-іншому? 

Дехто запитує, навіщо це Аллі Мазур, але тут теж дивини мало — робота така. А взагалі, шановні читачі, вибачайте, але в мене одразу виникла стійка асоціація: 

Тому подякуйте, що обійшлося бодай без цілування мощей. 

Ну а про те, як бачать глядачів на телемарафоні, нагадаю історію, про яку писала кілька років тому. Тоді на конференції Kyiv Media Week телеведуча Яна Брензей сказала, що глядачі «Єдиних новин» не хочуть знати правду про війну. Мовляв, це видно з показників. Понад те, колега вирішила, що й аудиторія конференції (а це переважно медійники) теж цього не хоче — вона просто попросила підняти руки тих, хто хоче знати правду про війну. Підняли майже всі. На що Яна сказала, що це, вочевидь, просто соціально прийнятна відповідь. 

Завіса.