/https%3A%2F%2Fimg.depo.ua%2F195x130%2FOct2018%2F442630.jpg)
Третій зайвий: Навіщо Балозі об'єднання Гриценка, Вакарчука і Садового
В інтерв'ю "Українські правді" Віктор Балога зауважив: якщо Анатолій Гриценко, Святослав Вакарчук та Андрій Садовий не об'єднаються, то їхня окрема участь у виборах проста трата часу і коштів.
" Ніхто не має шансів.
Це просто спортивний забіг на президентську дистанцію в черговий раз.
Я вам це відповідально заявляю", наголосив він.
За словами Балоги, контакти щодо об'єднання у цих трьох осіб є, цим займається Гриценко.
Також Віктор Іванович спростував, що займається штабом кандидата-полковника і пообіцяв у майбутньому штабом Гриценка не керувати.
Цю обіцянку виконати нескладно, формально очолити передвиборчу кампанію може і призначений фунт, головне, хто стоятиме за ним.
Зацікавленість Балоги у проекті зрозуміла: зараз він втратив колишній вплив, але, не виключаємо, що не проти повернутися на Банкову.
Серед експертів існує достатньо сумнівів стосовно реалізації політичного проекту Толя + Славко + Андрій = дружба.
По-перше, Вакарчук досі лише натякає на свою участь у президентських перегонах, чим лише дратує своїх потенційних прихильників.
Коли уявити, що він замість власного балотування підтримає Гриценка, це означатиме підтримку і тих радикальних заяв, які робить полковник.
Різка антипрезидентська риторика Анатолія Степановича зашкалює, і навряд чи людям (у пресі називалися Віктор Пінчук, Михайло Фрідман, Джордж Сорос та інші цікаві особи), які стоять за Вакарчуком, це подобається.
Судячи з того, що каже і пише фронтмен "Океану Ельзи", остаточно рвати з Порошенком і його командою вони не хочуть.
А поступка Гриценку й участь у його кампанії в якості VIP -а гітатора дорівнюватиме розриву.
По-друге, не поспішає й Садовий.
Він опинився у складній ситуації.
З одного боку, його партія "Самопоміч" за всіма законами жанру має висувати власного кандидата в президенти, інакше, що ж це за парламентська партія.
З іншого – після сміттєвого скандалу у самого Андрій Івановича шанси незначні, то ж залишається або висувати когось зі свого оточення (Березюка чи Сироїд) і гучно програвати, або поставити хрест на майбутньому "Самопомочі" як самостійного політичного суб'єкту, і йти на поклон до когось із лідерів перегонів.
Саме тому Садовий торгуватиметься до останнього.
Йому є що втрачати: на кону майбутнє не лише його партії, але і його особисте.
Неправильна ставка на президентських виборах автоматично викидає його зі списку фаворитів виборів мера Львова.
По-третє, для об'єднання або хоча б для ілюзії цього процесу потрібно озвучити спільні ідеологічні засади.
Гриценко стартував першим, його ідеологія почута: сильний президент, розкуркулення олігархів (але без ексцесів), мир на Донбасі.
План Гриценка ще ніхто в очі не бачив, але він про нього багато говорить, не розшифровуючи, яка саме збирається миритися з Росією.
Ідеологія Вакарчука розмита: і нашим, і вашим, і щоб мені щось дісталося.
Озвучене ним поки виглядає не лише відвертим популізмом, але й не підходить тому ж Гриценку.
Можливо, Садовому, але дуже сумнівно, що співак і полковник підтримають висування останнього в президенти.
По-четверте, історія знає домовленості, які базувалися не на схожості ідеологій, а на меркантилізмі – квотній роздачі посад.
Це давня українська біда – ніхто нікому не довіряє, всі бояться кидка, тому будь-які розмови починають з розподілу посад.
Балога правильно каже: ці троє мають визначити, хто з них у майбутньому буде президентом, спікером і прем'єром.
Добре, що немає четвертого, бо ділили б посаду столичного голови.
Утім, оце і головна проблема, що всі хочуть бути президентом.
Бути прем'єром – означає сидіти на пороховій бочці, гніт під якою Банкова то підпалює, то гасить.
Бути спікером у Верховній Раді, яка, і це ще один "чорний лебідь" 2019 року, може виявитися абсолютно розбалансованою – шлях до прикрого самогубства.
І, останнє.
Протягом, мабуть, року різноманітні експерти обсмоктують тему третьої сили, альтернативного кандидата, українського Макрона.
А його все нема і нема.
У нас від виборів до виборів тема "нових облич", "третьої сили", альтернативи діючій владі й опозиції завжди знаходить підтримку частини виборців.
Але навіть коли уявити, що Гриценко, Вакарчук і Садовий утворять якусь умовну "Канівську трійку", третій у двобої Порошенка з Тимошенко все одно виглядає зайвим.
Принаймні, на нинішній момент ніхто із названих осіб не зміг довести, у чому ж його альтернативність та унікальність.

