Експерименти з мозком: Як відвоювати пам'ять у смартфонів

Втім, делегувати здібності разом з роботою ми, звісно ж, не готові.

І аби цього не сталося, до пам'яті потрібен особливий підхід.

Алекс Мюллен захопився техніками з покращення пам'яті, аби краще вчитися в університеті.

Але став досягати фантастичних результатів.

У 2015-му він здобув чемпіонський титул на змаганнях Асоціації пам'яті.

Наприклад, хлопець може точно назвати порядок карт у колоді, витративши на запам'ятовування лише 16 секунд, пише Деніел Лавель для The Guardian , передає Depo.

ua .

Приклад таких людей як Мюллен піднімає важливе питання: якщо нам більше не потрібно тримати в голові факти, цифри та дати, а потужності пам'яті машин істотно перевищують людські, чи є ризик того, що ми взагалі втратимо здатність утримувати інформацію?.

Одне з досліджень ще у 2003-му показало, що у лондонських таксистів розмір гіппокампу - відділу мозку, який відповідає за зберігання та обробку просторової інформації, - більший за середній.

Адже таксисти мають тримати в голові розташування вулиць, місця ймовірних заторів та чимало іншої інформації.

На думку старшої лекторки з психології Мідлсекського університету Емми Вард, Інтернет не так вже й довго є невід'ємною частиною життя людей, аби робити точні висновки щодо його впливу на пам'ять.

"Але є докази, що тренування пам'яті корисне - завдяки таким практикам природні шляхи передачі інформації зміцнюються", - каже вчена.

Такої ж думки дотримується невролог Дін Бьорнетт.

"Пам'ять - це біологічна функція, і якщо її не використовувати, вона стане менш надійною, ніж у інших", - стверджує він.

Пам'ять - це сукупність зв'язків між нейронами, і аби вони були робочими, їх треба регулярно активувати.

На думку пані Вард, наразі варто говорити не про стирання пам'яті, а про ризик замінити її фальшивими спогадами - через гігантські масиви інформації та знімків онлайн людина може сприймати як реальність те, чого з нею ніколи не відбувалось.

Коли ви знімаєте усе свято на смартфон, ви фокусуєтеся на процесі і картинці в об'єктиві, а не на оточенні.

Таким чином гаджет працює, але інформаційні доріжки у мозку залишаються без роботи.

Втім, є і більш оптимістичні думки.

Наприклад, професор психіатрії Гаррі Смелл вважає, що технології навпаки тренують мозок.

Зокрема, він провів експеримент, попросивши групу літніх людей, які ніколи особливо не працювали в Інтернеті, провести тиждень за активним онлайн-життям.

Як виявилося, активність лобної долі головного мозку, яка відповідає за оперативну пам'ять, значно підвищилася.

Гаррі впевнений, що тренування пам'яті доступне кожному і за механікою мало чим відрізняється від занять у тренажерному залі: спершу витрачаєш багато енергії на легкі завдання, а потім важке дається доволі просто.

ПАЛАЦ ДЛЯ ПАМ'ЯТІ.

Одна з найпопулярніших технік запам'ятовування - так званий "палац пам'яті".

Запам'ятовуючи певний список, автори методики пропонують засоціювати кожен із його пунктів з певним предеметом, а потім подумки розташувати їх у своєму чи будь-якому іншому будинку.

Потім - пройтися по уявній будівлі, зібрати речі і відтворити список.

Так, у невролога Бориса Конрада палаців пам'яті 60 або 70 - один на Темзі у Лондоні, ще один - Букінгенмський.

Але улюблена техніка у вченого інша.

Зокрема він використовує метод "людина-дія-об'єкт".

Для кожного предмету - наприклад, карти у колоді, - створюється асоціація за запропонованою схемою.

Наприклад, "Школяр вчить уроки", "Бабуся в'яже шкарпетки", "Кіт їсть рибу".

Аби запам'ятати три об'єкти поспіль, можна поєднати по одному слову від кожного.

Вийде "Школяр в'яже рибу" - і за цим шифром мозок відтворить потрібну послідовність.