Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю

Варто пам'ятати, що інвалідність не є головною ознакою особи.

Про це написала ексміністерка МОЗ Уляна Супрун на своїй сторінці у фейсбуці.

Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю.

Коректно називати людей з інвалідністю.

Люди з інвалідністю.

Про це йдеться у Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, також це закріплено на законодавчому рівні в Україні.

Якщо при розповіді про людину з інвалідністю вам потрібно уточнити, яку саме інвалідність він чи вона мають, говоріть "людина, яка...".

Наприклад, людина, яка має ДЦП, людина, яка не чує, або людина, яка користується інвалідним візком.

Думайте перед тим, як говорити.

Люди, які користуються інвалідним візком, ходять гуляти в парк, а не їздять.

Відтак не переплутайте дієслова.

Або ви розмовляєте з людиною, яка не чує та спілкується жестовою мовою, а з перекладом вам допомагає перекладач жестової, утримуйте зоровий контакт безпосередньо із співрозмовником.

Не ставте інвалідність на перше місце.

Коли ви спілкуєтеся з людиною з інвалідністю, спілкуйтеся з людиною.

Якщо вам складно не звертати увагу на функціональні порушення – подумайте, що саме є для вас незвичним.

Люди зі складною формою інвалідності, які не мають змоги говорити, теж мають право голосу.

Відтак не варто вирішувати замість неї будь-що без отримання попередньої згоди.

Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю / Unsplash.

Спитайте, чи потрібна допомога перед тим, як допомагати.

Не треба допомагати людині з інвалідністю, якщо вона про це не просить.

До прикладу, не варто хапати незрячу людину і вести її кудись, або керувати інвалідним візком.

Зважайте на простір, де ви знаходитеся.

Варто подбати про те, чи адаптований простір для людини з інвалідністю.

Наприклад, особі, яка користується інвалідним візком, буде зручніше та безпечніше, якщо ви будете гуляти рівною дорогою.

Не зачіпайте особистий простір.

Не варто торкатися білої тростини, кохлеарних імплантів або інвалідного візка, бо це — частина особистого простору.

Не питайте одразу після знайомства: "А ти такий від народження?", "Це, мабуть, була жахлива аварія?", "Ти сумуєш за тим часом, коли ще могла бачити?".

Не жалійте та не героїзуйте людей з інвалідністю.

Жалість не спонукає до дій, а героїзація людей з інвалідністю не має жодного сенсу, адже у кожної людини свій рівень психологічної стійкості та своя межа випробувань у житті, яку вона може витримати.