Як пандемія загальмувала «ренесанс українського кіно»: підсумки 2020 року для кіноіндустрії
Як пандемія загальмувала «ренесанс українського кіно»: підсумки 2020 року для кіноіндустрії

Як пандемія загальмувала «ренесанс українського кіно»: підсумки 2020 року для кіноіндустрії

Як пандемія загальмувала «ренесанс українського кіно»: підсумки 2020 року для кіноіндустрії
Як пандемія загальмувала «ренесанс українського кіно»: підсумки 2020 року для кіноіндустрії

«Детектор медіа» продовжує підбивати підсумки 2020 року. Ми вже публікували добірку найкращих документальних фільмів 2020 року від Ярослава Підгори-Гвяздовського, аналіз тенденцій у теленовинах 2020-го від Отара Довженка, підсумки року для українських кінофестивалів від Лілії Апостолової, топ фейків про коронавірус і топ-20 іноземних серіалів від Гали Скляревської, підсумки законодавчих ініціатив для регулювання громадського сектору та десятку досягнень громадського сектору 2020 року від Анни Єгорової, огляд кадрових змін року в медійній сфері та аналіз десятки ключових подій, які вплинули на медіаринок у 2020-му, від Наталії Данькової, аналіз трендів і подій світу соцмереж від Наталії Міняйло, підсумки року в політичних відеоблогах від Олександра Круміна, найбільший треш року на українському ТБ від Ярослава Зубченка, а також топ-10 матеріалів і топ-30 новин «Детектора медіа», топ-20 матеріалів про Суспільне і топ-20 матеріалів MediaSapiens. Нині пропонуємо огляд основних подій української кіноіндустрії у 2020 році.

Через епідемію коронавірусу 2020 рік став випробуванням для української кіноіндустрії –припинялися зйомки, зачинялися кінотеатри, зменшилося державне фінансування галузі, кінофестивалі переходили в офлайн-режим. Так, прем’єри фільмів постійно переносилися, вже ніхто не згадував про бокс-офіси, не сурмив за кожної нагоди про «ренесанс українського кіно», ба більше – навіть традиційні скандали навколо державних конкурсів уже не були такими гучними як зазвичай. Але встигли у 2020 році й трохи здобути – було обрано нову голову Держкіно, проведено три державні пітчинги, українські фільми перемагали на міжнародних кінофестивалях, а копродукційні проєкти вперше отримали фінансову підтримку фонду «Єврімаж».

Нова голова Держкіно та новий міністр культури

2020 рік для української кіноіндустрії почався зі скандалу – 29 січня Кабмін призначив новою головою Державного агентства України з питань кіно Марину Кудерчук. Її було обрано за результатами конкурсу, що проходив у декілька етапів, але представники галузі вважали його непрозорим. Справа в тому, що це був уже другий конкурс на заміщення посади голови Держкіно – у першому по балах перемагала генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич, але не пройшла підсумкову співбесіду. Тоді, здається, вся кіноспільнота писала заяви зі скаргами та вимогами переглянути результати конкурсу, натомість було оголошено другий.

Марина Кудерчук – колишня заступниця голови Запорізької облдержадміністрації з аграрних питань, два роки працювала заступницею директора та директоркою Запорізького кінотеатру імені Довженка. Щойно вона заступила на посаду голови Держкіно, її відверто тролили і критикували, вважали некомпетентною та закидали зв’язки з командою президента Зеленського. Детальніше про це читайте в матеріалі «”Темна конячка”. Реакція соцмереж на призначення Марини Кудерчук головою Держкіно».

Протягом року Марина Кудерчук ще не раз ставала об’єктом критики частини кінематографістів. Наприклад, за те, що покинула засідання Спілки кінематографістів без пояснення причини, на якому її просили не допускати зменшення фінансування Довженко-центру, що оголосив про свою неплатоспроможність. Або за її фразу про те, що можна відмовитися від зйомок фільму заради будівництва лікарні під час пандемії коронавірусу. Або за те, що підтримувала ініціативу Мінкульту ввести нові правила пітчингів, де враховувались би попередні досягнення режисерів і продюсерів. А регулярні засідання Ради з державної підтримки кінематографії у 2020 році були схожі на поле бою, де неприязнь членів ради та голови Держкіно одне до одного було важко приховати, але під кінець року градус напруги явно знизився.

У червні 2020 року було призначено нового міністра культури – ним став народний депутат від «Слуги народу», голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, президент холдингу «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. Він замінив на цій посаді ще одного колишнього медіаменеджера – Володимира Бородянського, який керував Міністерством культури, молоді та спорту з вересня 2019 року до березня 2020 року. Міністерство культури, молоді та спорту було трансформоване в два – Міністерство культури та інформаційної політики і Міністерство молоді та спорту.

Володимир Бородянський, будучи міністром культури, пропонував введення рейтингу режисерів і продюсерів, які претендують на державну фінансову підтримку, ще тоді його в цьому підтримував Олександр Ткаченко. Цю ж ідею він лобіював і надалі, запропонувавши в липні 2020 року нові правила проведення пітчингів Держкіно. Основним нововведенням було обов’язкове додавання оцінювання досвіду режисера та продюсера, зокрема економічних показників (касових зборів вироблених фільмів), результатів участь у кінофестивалях, рейтинги телевізійного та інтернет-перегляду тощо. Представники кіноіндустрії виступали проти таких правил, називали їх дискримінаційними і просили Мінкульт і Держкіно провести спільний круглий стіл, щоб урахувати інтереси кожної сторони. Наразі круглого стола не відбулося, а нові правила проведення пітчингів Держкіно поки офіційно не прийняті.

Серед здобутків нового міністра культури – відродження «патріотичного пітчингу», який Мінкульт уже проводив у 2018 році. У липні 2020 року уряд виділив 1 млрд грн Міністерству культури та інформаційно політики з фонду боротьби з COVID-19, 100 млн грн з них пішли на проведення конкурсу серіалів патріотичного спрямування, про який ми розкажемо далі.

Кадрові перестановки

Наприкінці 2019 року в Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» з’явився новий очільник – його генеральним директором став колишній гендиректор 5-го каналу Іван Адамчук, а багаторічний керівник Андрій Халпахчі обійняв посаду арт-директора. У 2020 році Іван Адамчук активно працював над оновленням команди, запросивши на керівні посади «молоду кров». Так, наприклад, генеральним продюсером «Молодості» став 24-річний Дмитро Онисович. Незважаючи на коронавірусний карантин, 49-й фестиваль «Молодість» відбувся в гібридному форматі – онлайн і офлайн. Про підсумки читайте в інтерв’ю генерального продюсера «Дмитро Онисович, “Молодість”: Не всі вірили, що ми зможемо провести фестиваль офлайн». Яким Іван Адамчук бачить майбутнє кінофестивалю, читайте в інтерв’ю «Іван Адамчук: Я знаю, як зробити “Молодість” успішним бізнес-проєктом».

Після того, як колишній голова Держкіно Пилип Іллєнко покинув посаду, індустрія чекала, чим він займатиметься далі. І він очікувано зайнявся продюсуванням кіно – зокрема, випустив кінодовгобуд – повнометражну стрічку «Толока». А наприкінці року Пилипа Іллєнка обрали головою правління Української кіноакадемії, цю посаду він займатиме два найближчі роки.

Несподіванкою року можна назвати звільнення генеральної продюсерки Одеського міжнародного кінофестивалю Юлії Сінькевич. Своє рішення припинити роботу в ОМКФ вона пояснила бажанням рухатися далі. Нагадаємо, що Юлія Сінькевич займається кінопродюсуванням, зокрема, ігрового повнометражного фільму «Леся» про Лесю Українку.

У серпні Мінкульт оголосив набір до нової Наглядової ради Українського культурного фонду. За результатами відкритого онлайн-голосування членами ради було обраноколишнього голову Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, нинішнього віцепрезидента компанії Star Media Юрія Артеменка та генерального директора Національного цирку України Владислава Корнієнка (від громадських об’єднань), а також директора історико-меморіального музею «Героїзм і Холокост» Олександра Сусленського та першого заступника генерального директора Харківської національної опери Ігоря Тулузова (від закладів культури). До Наглядової ради УКФ мають ввійти ще п’ятеро осіб – по двоє від президента та Кабміну та голова фонду. Уже в новому році президент Володимир Зеленський підписав указ, яким увів до наглядового органу фонду поета, драматурга Юрія Рибчинського та громадського діяча, мандрівника, засновника ТОВ «Ван Лайф Тревел» Артема Суріна.

Коронавірус і локдаун

У березні з початком епідемії коронавірусу в Україні та оголошенням карантину кінотеатрам довелося припинити роботу, було призупинено зйомки, кінофестивалі почали переносити терміни проведення і переходити в онлайн-формат.

У травні, із запровадженням адаптивного карантину зйомки почали поступово відновлюватися й увійшли в активний ритм у липні. Про те, як це відбувалося, читайте в огляді «Камера, мотор! Як українські продакшни повернулися до зйомок після суворого карантину».

Кінотеатрам дозволили відновити роботу з липня, хоч і з обмеженнями – наповненістю не більше 50% місць у залі. Нового удару кінопрокатній сфері завдав осінній «карантин вихідного дня», адже кінотеатрам заборонили працювати у вікенди – а саме в ці дні вони збирали найбільшу касу. Тож для кінотеатрів карантин вихідного дня був рівнозначний повному закриттю, пояснював співвласник «Планети кіно» Дмитро Деркач.

Вікендовий карантин тривав з 11 листопада до 2 грудня. Міністр культури Олександр Ткаченко через ці обмеження прогнозував скорочення доходів сфери культури і креативних індустрій на 50%. Приміром, мережа «Планета кіно» призупинила свої плани розвитку щонайменше на пів року. Нині маємо нову хвилю локдауну з 8 по 24 січня, коли кінотеатрам заборонено працювати взагалі.

Де можна подивитися вітчизняні фільми в локдаун, читайте у статті «Поки не працюють кінотеатри: де легально подивитися українське кіно». А про виклики, які постали торік перед кінофестивалями, – у матеріалі «Кіно і карантин. Яким був 2020 рік для українських кінофестивалів».

Секвестр бюджету та підтримка індустрії з нових джерел

Великим ударом весняної коронакризи стала новина про те, що Міністерство фінансів готує секвестр (скорочення) державного бюджету, виділеного на культуру. Так, 13 квітня Верховна Рада ухвалила новий бюджет, де на державну підтримку кінематографії було передбачено 455 млн грн, що на 303 млн грн менше, ніж було заплановано в першому варіанті бюджету. 8 травня Рада з державної підтримки кінематографії, у свою чергу, затвердила новий розподіл коштів держпідтримки, загальний обсяг було скорочено із 737 млн грн до 434,5 млн грн.

Таке скорочення поставило під загрозу проведення нових пітчингів Держікно, і в результаті замість оголошених чотирьох конкурсів протягом року відомству вдалося провести два (три пітчинги об’єднали в один).

Унаслідок перегляду бюджету було скорочено видатки й на підтримку проєктів Українським культурним фондом, який у тому числі підтримує аудіовізуальну сферу (кіно й телебачення): з 697,4 млн грн до 402 млн грн.

Літо принесло позитивні бюджетні новини кінематографістам і телевізійникам. 8 липня уряд своєю постановою виділив з фонду боротьби з COVID-19 додатковий 1 млрд грн Міністерству культури та інформаційної політики. Із цього мільярда 740 млн грн мали піти на УКФ, Держкіно та кіно від Мінкульту, а саме:

  • надання Українським культурним фондом грантів інституційної підтримки – 590 млн грн;
  • надання Державним агентством з питань кіно підтримки для девелопменту кінопроєктів – 50 млн грн;
  • виробництво (створення) та розповсюдження телесеріалів патріотичного спрямування – 100 млн грн.

Після весняного перегляду бюджету без коштів залишили переможців конкурсу грантів президента в галузі кінематографії. Але під кінець року їх все ж виділили – 997, 5 тис. грн отримав режисер Олексій Смоляр для виробництва неігрового фільму «Янголи/Дачі», 971 тис грн отримали режисери Тетяна Дородніцина та Андрій Литвиненко для виробництва неігрового фільму «Де собака заритий?». Третім переможцем був режисер Корній Грицюк із фільмом «Євродонбас», але, доки вирішувалася ситуація з грантом президента, він виграв 14-й пітчинг і отримав фінансову підтримку на виробництво від Держкіно.

У липні 2020 року Верховна Рада підтримала законопроєкт № 3060 про внесення змін до Податкового кодексу, чим звільнила від ПДВ виробників відеоконтенту та фільмів на експорт. А в грудні 2020 року було прийнято законопроєкт № 3851, який передбачає зменшення (до 7% ПДВ) або звільнення від оподаткування проєктів і програм у культурній сфері.

Два пітчинги Держкіно та один пітчинг Мінкульту

У лютому Держкіно оголосило одразу чотири пітчинги – для фільмів-дебютів, ігрових повнометражних, серіалів, анімаційних і документальних стрічок. Але через скорочення фінансування кіногалузі 14-й, 15-й і 16-й пітчинги об’єднали в один. Тож у 13-му конкурсі для фільмів-дебютів взяли участь 107 проєктів, а в об’єднаному 14-му – 339 проєктів.

Важко пригадати бодай один пітчинг Держкіно останніх років, який пройшов би без скандалу. Винятком став хіба що 13-й. А от 14-й конкурс був гучним. Він став рекордсменом не лише за тривалістю (два тижні публічних презентацій поспіль), а й за кількістю проєктів, які набрали високі бали, але не перемогли. Коли члени Ради з державної підтримки кінематографії на своєму засіданні оголошували переможців, виявилося, що їхні рішення не збігаються з оцінками експертів конкурсу. Так, деякі проєкти, які набрали найбільше балів від експертів у своїх категоріях, не ввійшли до переліку переможців, а ті, що були в рейтингу навіть не в першому десятку, – перемогли. Подібне траплялося й раніше, але це були радше поодинокі випадки, які обговорювалися членами ради окремо, тепер же рада ухвалила рішення одразу по всіх проєктах і без пояснень. Знову представники індустрії писали листи з вимогами переглянути результати пітчингу, але жодних змін не відбулося. Детальніше читайте в опитуванні гравців кіноринку «Рада з держпітримки кінематографії має пояснити результати 14-го пітчингу». Публічні пояснення Рада надала через сайт Держкіно постфактум через тиждень після оголошення свого вердикту.

«Детектор медіа» традиційно писав детальні огляди проєктів, що претендували на державну фінансову підтримку. Ось їхній перелік:

  • «13-й пітчинг Держкіно: повнометражні дебюти. Комедії та мода на 90-ті»
  • «13-й пітчинг Держкіно: короткометражні дебюти. Історії з реального життя»
  • «Давайте знімати кіно, а не телевізійні сюжети. 14-й пітчинг Держкіно, документальні фільми»
  • «Гроші на щастя ваших дітей. 14-й пітчинг Держкіно, анімаційні фільми»
  • «Як у Netflix і HBO? 14-й пітчинг Держкіно, телесеріали»
  • «Королі презентацій. 14-й пітчинг Держкіно, копродукційні фільми»
  • «Забагато Дзідзьо. 14-й пітчинг Держкіно, ігрові фільми»

Завершався кінорік пітчингом серіалів патріотичного спрямування від Міністерства культури, 100 млн грн на який було виділено з коронавірусного фонду (в межах 1 млрд грн на культуру з цього фонду). Конкурс провели в кінці листопада і за його правилами переможці мали закінчити етапи виробництва, на які просили кошти, вже до 18 грудня. Тобто міністерство фактично виділяло гроші на вже існуючі сценарії, трейлери, серіали, тому серед учасників пітчингу були повнометражні фільми, які збиралися перемонтувати на серіали, або серіали, які вже вийшли в ефір, зокрема, каналів СТБ, «1+1» та «Україна».

Найбільше проєктів подала на «патріотичний пітчинг» компанія Star Media – п’ять власних, два проєкти дочірньої компанії «Крісті фільм» та ще три проєкти компанії «КС продакшн», яку Star Media всіляко підтримує (забезпечує дистрибуцію та промокампанію). Найбільше серіалів продакшни готують для каналу СТБ – сім, ще по п’ять – для «1+1» та «України». Лише один серіал знаходиться на стадії постпродакшну, п’ять – у виробництві, решта ж просила гроші від держави на розвиток (написання сценарію, підбір акторів і локацій, зйомка тизера тощо).

Після проведення другого туру конкурсу, тобто публічних онлайн-презентацій, виявилося, що фінансування отримають усі 32 проєкти, що презентувалися. Згідно з даними на платформі державних закупівель Prozorro, загальна сума фінансування серіалів патріотичної спрямованості складає трохи більше 32 млн грн, тобто Мінкульт освоїв на них третину запланованих коштів. Детальніше про всі проєкти читайте в огляді «Швидкі гроші на все готове. Пітчинг патріотичних серіалів Мінкульту».

Українське кіно на міжнародних кінофестивалях

На початку 2020 року документальна стрічка української режисерки Ірини Цілик «Земля блакитна, наче апельсин» перемогла в номінації «Краща режисура» американського фестивалю незалежного кіно «Санденс». Це було початком успішного фестивального життя фільму, який протягом року здобув цілу низку нагород, у тому числі й в Україні – головні призи міжнародного та українського конкурсів фестивалю Docudays UA, премію кінокритиків «Кіноколо» тощо.

Драма Валентина Васяновича «Атлантида», яка у 2019 році перемогла в конкурсній програмі Венеційського міжнародного кінофестивалю, а також отримала нагороди в Японії, Франції, Норвегії, Білорусі тощо, продовжила свій зірковий шлях фестивалями і у 2020 році – тепер уже переважно українськими. Як і передбачалося, Український оскарівський комітет обрав стрічку представницею на премію «Оскар», а Держкіно виділило 1,6 млн грн на оскарівську промокампанію.

Про те, як Валентин Васянович знімав стрічку та чи сподівається отримати за неї «Оскара», читайте в інтерв’ю «Валентин Васянович: Поки є можливість знімати кіно вдома, їхати в Голлівуд не треба». А про те, як продюсер Володимир Яценко готується промотувати фільм у США, – у матеріалі «Для оскарівської промокампанії потрібен американський дистриб’ютор».

До речі, президент Володимир Зеленський відзначив режисерів Ірину Цілик та Валентина Васяновича нагородами. Ірині Цілик він присвоїв звання «Заслужена діячка мистецтв України», а Валентину Васяновичу присудив орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Обидва від звань відмовилися через «несправедливі дії нинішньої влади до багатьох представників кіногалузі».

Ще однією зіркою минулого року стала відома українська драматургиня Наталка Ворожбит, що дебютувала в ролі режисерки з повнометражним фільмом за власним сценарієм «Погані дороги». Стрічка здобула приз Веронського кіноклубу на Міжнародному тижні кінокритиків у Венеції – паралельній програмі Венеційського міжнародного кінофестивалю.

Гроші «Єврімаж» на українські проєкти

Наприкінці 2019 року Верховна Рада ухвалила закон про приєднання України до фонду «Єврімаж», який підтримує виробництво та розповсюдження копродукційного європейського кіно. Фонд створено при Раді Європи. Про членство в ньому українська кіноіндустрія мріяла давно, бо це можливість отримати додаткове фінансування на створення кінопроєктів та розширити ринок їх збуту.

У березні 2020-го Мінкульт призначив представника та заступника представника України у фонді «Єврімаж» – ними стали відповідно кінопродюсер Володимир Яценко та директор кінотеатрів «Бумер» і «Магнат», член Ради з держпідтримки кінематографії Сергій Зленко. Вони розповіли «Детектору медіа», як працює «Єврімаж» і як можна отримати від нього фінансову підтримку.

За результатами пітчингів європейський фонд виділив майже 400 тис. євро на два українські кінопроєкти – «Носоріг» Олега Сенцова (копродукція з Німеччиною та Польщею) та «Спас» Максима Наконечного (копродукція з Хорватією й Чехією). За словами Володимира Яценка, це достойний результат, адже це була лише перша сесія, а сума отриманих коштів удвічі перевищила суму, яку країна сплатила у «Єврімаж», щоб стати її членом.

Згодом стало відомо, що ще 180 тис. євро «Єврімаж» виділить українсько-італійському фільму «Тривала втеча» режисера Андреа Маньяні, який уже має стрічку в копродукції з Україною – «Ізі», що виходила в прокат у 2017 році.

***

Яким був для української кіноіндустрії 2019 рік, читайте в матеріалі «Сенцов повернувся, Іллєнко пішов, Україна вступає до “Єврімаж”. Підсумки кінороку», 2018 рік – в матеріалі «Чим жило і що (не) здобуло українське кіно в 2018 році», 2017 рік – в матеріалі «2017-й кінематографічний: рік нового закону, копродукцій, фестивального успіху та гучних національних прем’єр».

Нагадаємо, що знайти всі підсумкові тексти за різні роки на «Детекторі медіа» можна за тегом Підсумки року/сезону.

Теги за темою
Кіно Статті українське кіно Виробництво кіновиробництво
Джерело матеріала
loader
loader