Із 10 грудня одноразові пластикові пакети в супермаркетах, аптеках та закладах харчування, які поки що безкоштовні, стануть платними.
Це буде першим етапом обмежень, передбачених законом №1489-IX Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України, який саме цього дня вводиться в дію.
Згідно із постановою Кабінету міністрів, яка наразі перебуває на стадії розгляду:
- одноразові пластикові пакети без ручок і бічних складок (в рулонах) коштуватимуть 2 грн за 1 шт.;
- без ручок із бічними складками або з ручками, але без бічних складок – 2,50 грн за 1 шт.;
- із ручками й бічними складками – 3 грн за 1 шт.
Мета ініціативи
Таким чином нардепи та урядовці прагнуть запобігти утворенню пластикових відходів.
Посилаються, зокрема, і на позитивний досвід за кордоном. За словами в. о. міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрільця, у Туреччині використання пластикових пакетів лише за перший рік заборони зменшилось на 75%. Це дозволило заощадити 150 тис. тонн пластику.
В Ірландії після введення податку лише за перший рік попит на пластикові пакети знизився на 90%.
Через те, що доведеться сплачувати кошти за умовно безкоштовні пакети (оскільки їхня вартість закладена в продукцію), чимало українців заходилися шукати альтернативні варіанти, щоб не сплачувати зайвих грошей із 10 грудня.
Хтось почав обирати багаторазові торбинки в мережі, хтось вирішив їх пошити власноруч. А дехто через прагнення скоротити споживання шкідливого пластику несподівано для себе та оточення перетворив цю ініціативу на родинну справу.
Факти ICTV поспілкувались із юристкою Тетяною Кавальчук, яка не лише майже три роки не користується одноразовими пакетами, а й долучила до захисту довкілля інших.
Перехід до екоспоживання
Перейти на використання багаторазових торбинок Тетяна Кавальчук вирішила, коли вчергове з шухляди їй у руки випали одноразові пакети.
– Якоїсь миті я зрозуміла, що одноразові пластикові пакети просто вивалюються цілими пачками із шухляди, і з цим треба щось робити, – пригадує екоактивістка.
Тетяна почала шукати замінники пакетів – торбинки багаторазового використання. Купувала їх у різних виробників. Але ті не підходили або за розміром, або швидко псувалися. Тоді вона й вирішила зробити щось самостійно.
– У мене був невеличкий клаптик штори. Я і використала його для того, щоб пошити свою першу торбинку. Вона, до речі, досі “жива” – користуюсь дотепер. Потім мої знайомі почали просити пошити і їм. Із цього все й почалося, – розповідає екоактивістка.
Родина підтримала ініціативу Тетяни. Тепер свекруха Олена Володимирівна відповідає за пошив, донька Мирослава, якій на той час було десять років, придумала назву бренду – Торбинки-Мандаринки – та опікується дизайном майбутніх виробів.
А Тетяна спілкується з клієнтами та рекламує родинну справу в соцмережах.
Хоча і зізнається: клієнтська база зростає за рахунок вдячних покупців, які потім повертаються, щоб презентувати екоторбинки своїм рідним чи знайомим.
Ставлення суспільства
За роки використання екоторбинок ставлення покупців та продавців відчутно змінилося, стверджує Тетяна Кавальчук.
– Раніше касири дуже дивувалися, коли бачили незвичне пакування. Зараз уже сприймають це як норму. Часто запитували, де ми взяли такі торбинки. А нещодавно в одній із торговельних мереж одна із продавчинь подякувала мені за екологічну відповідальність. Це було дуже мило, – визнає екоактивістка.
Особливості використання екоторбинок
Відомий факт, що торбинка важить більше, ніж одноразовий пакетик.
Ті, хто бажають, можуть відмінусувати її вагу перед зважуванням.
– Звичайно, можна шити торбинки з легшої тканини, але вони швидко псуються. А торбинки мають сенс лише тоді, коли довго служать, бо в цьому їхня головна перевага. Ми шиємо із більш цупкої тканини, яка не рветься, – пояснює Тетяна Кавальчук.
Для овочів (наприклад, картоплі, моркви, буряка), які часто можна побачити на прилавках із землею, Тетяна радить використовувати торбинку з плащівки.
– Така тканина тоненька, без дірочок та досить непогано тягнеться. Тому туди можна скласти всі брудні продукти. Сітчаті ж торбинки можна використовувати для чистих овочів чи фруктів, – додає екоактивістка.
Скільки торбинок потрібно мати
Усе залежить, каже екоактивістка, наскільки часто людина ходить до магазину.
– Наша родина робить одну велику закупівлю продуктів раз на тиждень, а в решту днів докуповуємо якісь дрібнички, – розповідає Тетяна Кавальчук.
Через це до магазину їдуть із 4-5 великими шоперами із ручками (замість великих пакетів) та орієнтовно шістьма сітчастими торбинками для фруктів-овочів.
Скільки можна зекономити на торбинках
У середньому стандартний набір із шести торбинок може коштувати 180-200 грн. Їх вистачить на кілька років.
– За моїми підрахунками, якщо хоча б раз на тиждень використовувати торбинки, то вдасться заощадити близько 600 одноразових пакетиків на рік, – переконує Тетяна Кавальчук.
Куди подіти поліетиленові пакети
Поліетиленові пакети, які залишаються після купівлі вологих продуктів (наприклад, м’яса чи риби), Тетяна Кавальчук збирає та раз на півроку здає на переробку. Приймають їх часто у мережі хімчисток.
Як купувати вологі продукти
Для безкоштовного використання із 10 грудня в Україні залишаться біорозкладні пакети, а також надтонкі пластикові пакети, що є первинною упаковкою для свіжої риби, м’яса й продуктів із них, сипучих продуктів та льоду.
До такої ініціативи Тетяна Кавальчук ставиться схвально. До пандемії коронавірусу вона часто купувала рибу чи м’ясо в принесений із дому лоток, але потім довелось відмовитись від цього, коли торговельні мережі через карантинні обмеження почали ретельно пакувати продукти.
До того ж вона додає: ходити до магазину із контейнерами можуть не всі, тож добре, що до цього не змушуватимуть українців.
– Кількість споживання пластику все одно відчутно зменшиться за рахунок “сухого пакування”. Сподіваюсь, що запроваджені обмеження матимуть системний ефект. І це дуже добре, що залишається пакування для вологих продуктів. Це полегшить перехід та зробить його більш комфортним для людей, – переконана юристка та екоактивістка.
Разом із тим Тетяна Кавальчук наголошує: проблема поводження з відходами в Україні є комплексною. Тому дуже важливо, щоб на законодавчому рівні була передбачена відповідальність для виробників щодо якості пакування.
– Нині у нас це відбувається вельми хаотично. Мене, наприклад, дуже дратує, що я не можу здати на переробку білі непрозорі пляшки з-під молока. Це пластик низької якості, який можна відправити лише на високотемпературне спалювання, а таких заводів в Україні обмаль, – констатує Тетяна Кавальчук.
Серйозних зрушень у питанні захисту довкілля вдасться досягти, переконана екоактивістка, коли виробники виготовлятимуть пакування, яке підлягає переробці.
Закон про заборону пластикових пакетів
Законопроект №2051-1 Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України народні депутати 297 голосами ухвалили в другому читанні 1 червня 2021 року.
Згідно із документом, забороняється розповсюдження надтонких пластикових пакетів, тонких пакетів та оксорозкладних пластикових пакетів.
На первинному етапі, орієнтовно до 2023 року, заборона не стосуватиметься біорозкладних пластикових пакетів, надтонких пакетів, що призначені для пакування свіжої риби та м’яса, а також сипучих продуктів, для яких пакет є первинною упаковкою.
Пластикові пакети, які не відповідають вимогам закону, мають вилучати з обігу.
За розповсюдження пластикових пакетів передбачено штраф від 8,5 тис. до 17 тис. грн, у разі повторного правопорушення – до 34 тис. грн.