Від повномасштабного вторгнення до відступу: шість основних сценаріїв російської ескалації
Від повномасштабного вторгнення до відступу: шість основних сценаріїв російської ескалації

Від повномасштабного вторгнення до відступу: шість основних сценаріїв російської ескалації

З початку 2022 року Україна активізувала дипломатичні зусилля, аби запобігти можливій ескалації з боку Росії.

Протягом останніх місяців ми почули про багато сценаріїв – від повномасштабного вторгнення до точкової ескалації. Однак далеко не всі з них можна назвати реалістичними.

Повномасштабне вторгнення

Найчастіше серед експертів лунали різноманітні теорії щодо того, як Росія почне повномасштабне вторгнення в Україну, та з якою метою.

Зокрема, лунали й такі неймовірні припущення, як-от захоплення Росією всієї території України та знищення її як незалежної держави.

Читайте
Це буде трагічним прорахунком: Борис Джонсон застеріг Путіна від вторгнення в Україну

Американський Центр стратегічних та міжнародних досліджень навіть писав про можливу спробу силою нав’язати Україні “союз” з Росією та Білоруссю.

– Захопити всю Україну, та разом із Білоруссю оголосити про створення Слов’янського союзу великих, малих та білих русів, – пишуть про один зі сценаріїв.

Звичайно, такий сценарій мало хто вважає імовірним. Та й навіть ті, в яких йдеться про окупацію, наприклад, частини Лівобережної України, буде надзвичайно важко реалізувати.

Пригадаймо війну у Грузії. Тоді проти 29 тис. грузинських солдат Росія виставила близько 70 тис. військових, а зрештою знищили лише кілька поселень та окупували територію “Південної Осетії”.

У випадку повномасштабного вторгнення в Україну доведеться протистояти загартованим боями військовим. Тому влаштувати швидкий і неочікуваний наступ не вдасться.

День ЗСУ

Крім того, швидкість наступу постійно падатиме. Дві найшвидші бронетанкові операції – взяття Дюнкерка Німеччиною у 1940 році та перекидання сил коаліції з Кувейту в Багдад 2003 року – проходили близько 32,1 км за добу.

Тобто, щоб пройти Україну зі сходу на захід з такою швидкістю, доведеться витратити близько 41 дня.

І це без урахування погодних умов, які точно не грають на користь Росії, та рівня супротиву з боку України.

25 січня в ефірі програми Свобода слова на телеканалі ICTV міністр оборони Олексій Резніков заявив, що влада не бачить підготовки РФ до повномасштабного вторгнення.

– Станом на зараз не створено жодного ударного угруповання збройними силами Російської Федерації, що свідчило б про те, що завтра вони підуть у наступ…

Розвідка України та країн-партнерів встановила, що зараз ситуація на кордоні нагадує весну 2021 року. Тоді Росія теж стягнула війська вздовж України, але обмежилася “брязканням зброї”, – пояснював у січні Резніков.

Західні аналітики теж сходяться на думці, що повномасштабне вторгнення – з окупованих територій, Росії та навіть території Білорусі – має низьку вірогідність успіху.

Тим паче, що це загрожує потужними санкціями та переглядом співпраці з Росією.

– Важливим фактором, що стримує Москву від військової ескалації, є економічний. Зокрема, її бажання уникнути нових санкцій та зберегти економічні зв’язки із Заходом, разом із запуском Північного потоку-2, – пише аналітик Stratfor Eurasia Метью Ор.

Фактично, повномасштабне вторгнення є нереалістичним навіть за спроби окупації умовно незначної кількості українських територій.

Крім того, запроваджені санкції та ескалація конфлікту завдадуть неабиякої шкоди не лише Росії, але й світовій економіці загалом.

Аналітики припускають, що у випадку наступу Росії зростуть ціни на нафту, а це зі свого боку вдарить по зростанню світового ВВП (з 4,1% до 0,9% за рік) та інфляції (з 3% до 7,2% за рік).

А у Fitch наголошують, що передусім постраждає економіка України. Що, до речі, не дивно, адже про це наприкінці 2021 року говорило чимало українських економістів. Та й багато хто досі пам’ятає, як страждала українська економіка у період активних бойових дій в тоді ще зоні АТО.

Визнання “незалежності” ОРДЛО

Ще одним майже нереалістичним сценарієм є визнання “незалежності” “Л/ДНР” Росією. Відповідний проєкт внесли до держдуми РФ 19 січня.

Для України це неабиякий ризик, адже це може створити привід для збільшення російських військових в ОРДЛО під гаслом “захисту російськомовного населення”.

ЛДНР

Та зараз це скидається на спробу тиску на Захід.

– Путіну не потрібне звернення держдуми, щоб визнати “ЛНР” чи “ДНР”. Він просто підписує відповідний указ. Тобто дума – це зараз публічний крок тиску на Захід і на Київ. А Путін не підпише, скоріш за все, цей указ, – пояснив в інтерв’ю Радіо Свобода член української делегації у ТКГ Сергій Гармаш.

Якщо Путін все ж наважиться підписати відповідний указ, це означатиме де-факто вихід з Мінських домовленостей.

– Я гадаю, що це буде для Росії очевидним кроком виходу з Мінських угод, демонстрацією, що вони, по суті, відмовляються від Мінських угод, які хоча й не є актом міжнародного юридичного характеру, але це політико-дипломатичні домовленості, які були навіть погоджені Радою безпеки ООН, – заявив Резніков.

Точкове загострення

Більш реальним є загострення в межах зони ООС. У такому випадку можна очікувати збільшення кількості обстрілів, спроб наступу, загальної дестабілізації ситуації на фронті.

Росія намагатиметься чинити тиск на Україну, щоб схилити Київ до виконання Мінських домовленостей на російський лад.

Або ж тиснути на Захід, щоб той пішов на поступки у “безпекових” питаннях.

– Поки видається, що росіяни бачать зиск у продовженні діалогу, тому найближчим часом я очікую від них низки кроків зі збільшення тиску. Щось на кшталт нещодавніх кібератак проти України та військово-морських навчань поблизу Ірландії, щоб побачити, чого вони можуть добитися від Заходу, і чи є така можливість загалом, – зауважує старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин Праги Марк Галеотті.

У Київській школі економіки теж схильні вважати, що одним зі сценаріїв Кремля є загострення ситуації в ОРДЛО.

– Його будуть супроводжувати інформаційні кампанії в Україні з метою дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію, внести невизначеність у бізнес-операції, погіршити інвестиційний клімат, відлякати торгових партнерів, – написав почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов.

За реалізації такого сценарію не варто очікувати від Кремля якихось кроків, яких українські високопосадовці та Збройні сили ще не бачили за останні 7,5 років.

Операція під чужим прапором

Більш масштабним у контексті загострення в ОРДЛО може бути операція під чужим прапором, про що заявив представник Пентагона Джон Кірбі.

В американських ЗМІ циркулювало багато інформації про можливі провокації РФ. Утім, вони зводилися до того, що військові РФ планують почати підставну операцію та звинуватити в її проведенні Україну.

Від повномасштабного вторгнення до відступу: шість основних сценаріїв російської ескалації - Фото 3

Це б дало їм “привід” для повномасштабного вторгнення.

За даними ЗМІ, одним із сценаріїв було інсценування наступу ЗСУ чи спецслужб України на території Росії чи ОРДЛО.

Після публікації пропагандистського ролика Росія повинна була звинуватити Україну у скоєнні злочинів проти “російськомовного населення” та розпочати свою операцію.

Читайте
Росія розробила план, як виправдати вторгнення в Україну - Washington Post

Водночас панує думка, що так далеко вони не зайдуть і піднімуть “прапори” псевдореспублік у спробі дестабілізувати ситуацію.

Військовий оглядач Олексій Арестович виділив такий сценарій як один із найбільш вірогідних.

– Наступу ЗС РФ у зоні ООС під прапором “молодих республік” достатньо, на їхню думку, щоб штовхнути Україну до політичної кризи і налякати частину Заходу на користь замирення України за варіантом Мінськ-2, Мінськ-3, – пише Арестович.

Однак, на думку оглядача, вірогідність успіху цього плану сягає близько 15-20%.

І хоча про операцію під “фальшивим прапором” згадують не так часто, Україна не збирається ігнорувати інформацію про неї.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба нагадав, що операція з анексії Криму фактично відбувалася під “фальшивим прапором”, адже у російських військових не було ознак для ідентифікації.

Тому Україна не відкидатиме таку можливість, нехай навіть поки не маючи деталей від Сполучених Штатів.

– Зараз, у цій ситуації, дуже важливо, що будь-які плани і наміри Росії виводяться на світло, і відповідно, нам вдається їх зривати. Ми продовжуємо співпрацю із США по розвідувальній і дипломатичній лінії для того, щоб викривати злісні наміри Росії, – сказав Кулеба на брифінгу 4 лютого.

Відведення військ

Невдалі спроби шантажу, найімовірніше, призведуть до того, що Росія відведе свої війська від кордону з Україною.

Такий сценарій в Україні багато хто вважає найбільш реалістичним. Щось подібне ми вже бачили у квітні 2021 року.

– Європейці та українці скептично ставляться до великого російського вторгнення в Україну не тому, що вони ставляться до Путіна більш доброзичливо, аніж їхні американські колеги.

Навпаки, це тому, що вони про нього ще гіршої думки. Війна – це не гра Кремля. Натомість це широкий набір тактик, призначених для дестабілізації Заходу, – пише політичний аналітик Іван Крастев.

Відносно слабка реакція міжнародної спільноти на провокації РФ у квітні 2021 року могла поселити у Кремлі віру у можливість таким чином досягти бажаного. У цьому випадку – отримати гарантії “безпеки” від колективного Заходу та “відсунути” кордони НАТО на рубежі 1997 року.

А от британський історик Тімоті Еш вважає, що відведення військ від кордону лише продемонструє слабкість Росії.

Тому, на його думку, подібний розвиток подій видається не дуже вірогідним.

– Якщо російський лідер не вдасться до військових дій хоч в якійсь формі найближчими тижнями, його блеф усім стане зрозумілим.

Критики казатимуть, що хоча він і перекинув тисячі військових до кордону та погрожував (вторгненням. – Ред.), йому не вистачало сміливості, щоб спустити курок… Внаслідок цього будь-які майбутні погрози ескалацією можуть не сприйматися серйозно, – пише Еш.

Залишиться, як є

Ще один сценарій, про який майже ніхто не згадує – продовження політики Росії з тією ж риторикою і діями, які ми спостерігаємо з 2014 року.

Тобто РФ час від часу нагнітатиме обстановку за допомогою таких важелів, як провокації на окупованих територіях, кібератаки та ігри на ринках.

До речі, на що здатні кібератаки, Україна нещодавно відчула. 14 січня близько 70 сайтів органів регіональної та центральної влади потрапили під удар.

кібербезпека

Минуло лише кілька днів – і від представників влади почали лунати заяви про слід Росії у хакерській атаці.

– Це фактично свідчить про те, що ця атака була масовою, скоординованою і, як стверджують наші фахівці з кіберполіції, СБУ та Держспецзв’язку, не була спрямована на шифрування даних для подальшого продажу, а безпосередньо на знищення цих даних.

Саме тому ми можемо стверджувати, що ця кібератака була здійснена спецслужбами нашого сусіда, держави-агресора, – заявив в ефірі одного з українських телеканалів очільник МВС Денис Монастирський.

А на світових ринках, передусім енергоресурсів, Росія шантажуватиме Європу. Особливо, якщо все ж вдасться запустити Північний потік-2.

Хоча внаслідок зосередження російських військових на кордоні з Україною та різкого стрибка цін на енергоресурси після завершення будівництва російської труби риторика європейців змінилася. І не в кращий для Росії бік.

Та використання Північного потоку-2 як зброї може бути занадто ризикованим кроком для Кремля у довгостроковій перспективі.

– Це зброя, яку можна використати лише одного разу. Після цього вона втратить свою ефективність, – попереджає екс-чиновник Держдепартаменту США Едвард Фішман.

Складається враження, що навіть у Кремлі до кінця не впевнені, що робити з “виставою”, яку самі й влаштували.

Зрозуміло лише, що невдовзі Росії доведеться щось вирішувати – відводити війська або ж шукати нові методи шантажу.

Цитуючи Кулебу, цей раунд Росія програла. Тепер будь-який сценарій для неї невигідний, адже увесь світ підготувався дати відсіч.

Фото: Генштаб ЗСУ

Теги за темою
Донбас ООС
Джерело матеріала
loader
loader