Все про булінг: як зрозуміти, що вашу дитину ображають в школі

Що таке булінг

У широкому сенсі буллінгом називають таку поведінку, коли сильний кривдить слабкого будь-яким способом – зачіпаючи словесно або приносячи фізичний біль.

Не всі конфлікти – це булінг. Норвезький психолог Дан Олвеус описав критерії булінгу у 1994 році. На його думку, цькування це те, що:

• повторюється щоразу;
• триває довго;
• робиться навмисно, щоб поранити чи завдати дискомфорту — фізично, чи на словах, наживо чи онлайн.

Цькування – це стосунки кривдника та жертви. Якщо відбувається конфлікт між людьми приблизно рівної сили, це не булінг.

Як зрозуміти, що дитину кривдять

Дорослим потрібно бути уважними та перебувати в контакті з дитиною, щоб не пропустити ознаки буллінгу.

Що має насторожити дорослих у поведінці школяра:

• він виглядає сумним і пригніченим після школи або після того, як посидить у телефоні або за комп'ютером;
• або, навпаки, неприродно веселий і каже, що все добре, але звучить це нещиро;
• на питання про те, з ким дружить у школі, відповідає, що ні з ким;
• займається самоушкодженням – на тілі є порізи, опіки або сліди від щипків;
• скаржиться на нездужання і просить залишитися вдома – при цьому лікарі не бачать ознак хвороби, а симптоми проходять, як тільки загроза у вигляді походу до школи зникає;
• не їсть чи, навпаки, переїдає;
• погано спить або мочиться вночі в ліжко;
• приходить додому без грошей та особистих речей – чи речі зіпсовані;
• гірше вчиться та справляється з навантаженням на додаткових заняттях та гуртках;
• говорить про небажання жити.

Хто частіше стає жертвою булінгу

Ризик стати жертвою цькування залежить від стилю виховання в сім'ї, особистісних особливостей дитини та культури спільноти, в якій вона живе.

Психологи вважають, що чим суворіше поводяться з дитиною вдома, тим більший ризик, що вона стане булером. Суворий стиль виховання сприяє тому, що дитина ображатиме слабших або приєднається до групи кривдників. І, навпаки, занадто сильне опікування підвищує ризик стати жертвою цькування.

Якщо ви помітили у дитини поведінку, описану вище, пам'ятайте: це ознаки не тільки цькування. До них завжди слід ставитись обережно. Це можуть бути симптоми депресії. Якщо ви не розумієте, що відбувається з дитиною, слід звернутися до психолога чи медичного фахівця за допомогою.