Небезпечний жовтень: чого чекати від путіна і як діяти Україні — аналіз від генерала

На початку жовтня Україна отримала вкрай неприємний сюрприз — викреслення допомоги в ухваленому в США проекті бюджету на 45 днів. При цьому є ризик того, що росія отримає допомогу від своїх авторитарних союзників. Іран може поставити рф балістичні ракети Fateh-110 і Zolfaghar, а Північна Корея — допоможе снарядами. Крім того, саме на жовтень анонсовано візит володимира путіна до Китаю. І хто знає, до чого російський диктатор там домовиться із товаришем Сі.

Чим зміцнення співпраці у клубі диктаторів загрожує Україні? Як на це має реагувати колективний Захід, який послаблює підтримку Києва? Про це "Телеграфу" розповів ветеран зовнішньої розвідки, генерал-лейтенант Василь Богдан.

Як відповідати на смертоносні ігри клубу диктаторів

"Кваліфікованій частині світової спільноти було зрозуміло, що провал початкової ідеї широкомасштабної російської агресії проти України (бліцкриг, швидка зміна влади на маріонеткову) призведе до того, що Кремль почне шукати додаткові джерела поповнення збройового арсеналу, а також партнерів для обходу західних санкцій", — зазначає Василь Богдан.

Погляди Москви, наголошує він, звернулися до традиційних партнерів з автократичного клубу — Білорусі, Ірану, КНДР.

"І частково — Китаю, який веде складну, вигідну йому політику, яка, на жаль, затягує війну, не сприяє тому, щоб агресор вивів свої війська з України. Тим самим розхитується безпека Європи, навіть усього світу. Створюється загроза Третьої світової війни", — пояснює генерал.

На його думку, великі ризики, що у вищезгаданому клубі автократій (до якого можна додати ще й Сирію) будуть домовленості про підтримку росії у війні з Україною. При тому, що Білорусь та Іран це вже роблять.

"Зрозуміло, що путін намагатиметься зробити все, щоб протриматися до березня наступного року, коли намічені чергові президентські вибори в рф. По суті, чергові вибори путіна. Після чого він цілком може начепити на себе корону "амператора російської імперії" нового зразка, — прогнозує експерт.— Тому тут і зараз росії потрібні боєприпаси, своє виробництво кульгає (у тому числі через санкції, корупцію, загальне виснаження ВПК та кадровий потенціал) і запаси вичерпуються.

Виникає дефіцит. І це відчувається на фронті. Там у противника починається чергова стадія "снарядного голоду", є проблеми і з певними видами артилерії, яку масово "виносять" прицільні удари ЗСУ".

Генерал вважає, що переговори, які відбулися під час вересневого візиту до рф північнокорейського лідера Кім Чен Ина, точно матимуть певні наслідки. Не просто так Ина практично тиждень обхожували в росії, влаштувавши ледь не царський прийом, акцентує Василь Богдан.

"В результаті у росіян може стати більше снарядів, адже їх у КНДР — величезні запаси. Натомість Пхеньян цікавлять технології для ракет великої дальності, виготовлення підводних човнів, у тому числі ядерних, якими можна загрожувати США. І це вже ризики не тільки ескалації на російсько-українському фронті, а й виклики регіональній та навіть глобальній безпеці", – попереджає експерт.

Не можна виключати, зазначає генерал, що Китай через свого союзника та партнера — Північну Корею — може постачати власні озброєння та боєприпаси росії.

"Це поки лише припущення, причому, не тільки моє, а й низки іноземних розвідок. Не випадково США зараз так активно намагаються вийти на діалог з Китаєм, — вважає експерт. — Можлива зустріч на найвищому рівні. Але поки Сі Цзиньпин, схоже, воліє зустрічатися не з Байденом, а з путіним, який має намір у жовтні відвідати КНР".

У тій ситуації, в якій зараз опинилася росія, для неї стали вкрай актуальними китайський, іранський, північнокорейський напрямки. Насамперед з метою отримання необхідних боєприпасів, озброєнь, комплектуючих, упевнений Василь Богдан.

Він нагадує, що з’явилася інформація, хоча поки і не підтверджена, що Іран за російські літаки Су-35, системи ППО С-400, а також за допомогу з розвитком космічної, ракетної, ядерної програм, готовий поставити росії свої балістичні ракети Fateh-110 та Zolfaghar. Плюс — продовжити постачати свої дрони.

Відповідь із боку західного світу та його союзників має бути дворівневою, вважає експерт.

Перший рівень — максимальне посилення санкцій щодо країн, які в обхід раніше встановлених обмежень намагаються посилювати фінансові та мілітарні можливості рф і їй подібних.

"Комплектуючі до ракет, безпілотників дозволяють країні-агресору продовжувати і розвивати їхнє виробництво. Від європейців ми вже зачекалися 12-го пакету санкцій. Під ними має бути і атомна енергетика країни-агресора, і її діамантова галузь. Вкрай важливе посилення контролю за діяльністю компаній та банків будь-яких країн, які намагаються допомагати росії обходити санкції", — наголошує Василь Богдан.

Другий рівень – мобілізація всіх ресурсів (військових, фінансово-економічних, гуманітарних, політико-дипломатичних) для підтримки України.

Помилки та надії Заходу й України

На жаль, визнав Василь Богдан, бачимо "гойдалку" — і щодо санкційної політики партнерів, і щодо надання необхідної допомоги нашій країні. За його словами, це, серед іншого, пов’язане з низкою виборчих циклів.

"Ми бачимо, як за допомогою України "хитають" ситуацію в Польщі, які проблеми виникають у США. Бачимо неприємні зміни у Словаччині, де перемогу на недавніх парламентських виборах здобула партія SMER, лідер якої Роберт Фіцо обіцяє припинити допомогу Україні", — наголошує експерт. .

Він упевнений, що для консолідації наших партнерів має бути в рази активніша роль нашої дипломатії, у рази більш виважені — висловлювання політиків. Але має бути і розуміння того, що відбувається, з боку Заходу.

"Іноді складається враження, що наші партнери ігнорують очевидне. Не пов’язують війну в Україні з ризиками глобальної безпеки. Не вважають, що перемогти агресора важливо не лише нам, а й усьому демократичному світу, та й світу загалом. Що це — не про виживання України як держави, а про виживання людства. Адже якщо впаде міжнародне право, якщо обрушиться вже розхитана система глобальної безпеки, ніхто не буде захищений. І ніде", — акцентує експерт.

Василь Богдан вважає: коли у США деякі конгресмени-республіканці заявляють, що треба менше допомагати Україні, а більше зміцнювати кордон із Мексикою, це звучить, як мінімум, цинічно та нелогічно.

"І явно демонструє, — продовжує він, — що навіть у США, які вважаються демократично зразковою державою, не все гаразд з етичними нормами, з мораллю, та й власне з демократією в глобальному розумінні слова. Всі ці найважливіші складові істинної демократії поступаються кон’юнктурним, попри те, що відбувається зараз у США, попри різкі антиукраїнські заяви низки політиків, включаючи того ж Трампа (який, на думку колишнього директора ЦРУ Джона Бреннана, як і путін, є членом спільноти автократів, а тому вони гратимуть на користь один одного), навряд чи подібна політика має перспективи.

Попри складнощі, є сподівання на краще, вважає ветеран зовнішньої розвідки. На думку якого, та ж зміна голови Об’єднаного комітету начальників штабів (ОКНШ) Марка Міллі на генерала Чарльза Брауна може призвести до довгоочікуваної передачі Штатами Україні далекобійних ракет ATACMS, винищувачів F-16. Що здатне внести суттєві корективи у перебіг російсько-української війни. Привести до такого важливого перелому на користь України.

"Так, є ризики та загрози в контексті подальших контактів росії з Іраном, КНДР, КНР. Зі спробами ще більше втягти у війну Білорусь, де самопроголошений президент лукашенко намагається пробігти між крапельками, зберігаючи свій режим і отримуючи дешеві ресурси від росії, при цьому натякаючи Заходу на готовність до контактів, головне — не втрачати пильності, бути максимально зібраними, реформувати країну, зміцнювати обороноздатність, запускати на повний хід свій ВПК із залученням зарубіжних партнерів, і недавній Форум оборонних індустрій відкриває в цьому сенсі хороші перспективи. Але це стратегічні перспективи, на віддалене майбутнє. А нам потрібна зброя та боєприпаси вже зараз", — наголошує Василь Богдан.

Він констатує: є широке коло діяльності для переконань наших партнерів для залучення всього необхідного в Україну. І тут мають активно працювати наші дипломатичний корпус, найвище військово-політичне керівництво, спецслужби. Знову і знову пояснюючи Заходу й іншим союзникам, що забезпечення якнайшвидшого завершення війни перемогою України, справедливим миром — це спільна зацікавленість.