Чи поступиться Україна тиску польських перевізників?
У відносинах Києва та Варшави — нова стара проблема.
З понеділка польські далекобійники блокують три прикордонні переходи з Україною: «Корчова—Краківець», «Гребенне—Рава-Руська», «Дорогуськ—Ягодин», пропускаючи лише по одній фурі на годину. Винятки роблять для транспорту, що перевозить військові вантажі та гуманітарну допомогу, паливо, тварин і швидкопсувні продукти, а також для легкових машин, пасажирських автобусів і екіпажів рятувальників. Із боку поляків, зазначає в розмові із ZN.UA експертка з інтегрованого управління кордонами Ірина Сушко, такі дії є захистом власного внутрішнього ринку автоперевезень.
«Оскільки в Польщі перебуває близько половини всіх автоперевізників ЄС, поляки відчувають загрозу для свого становища в Європі з боку українських колег і хочуть трохи обмежити доступ українським водіям на європейський ринок. Поляків також не може влаштовувати те, що вони по два тижні стоять порожні на кордоні. Серед вимог є дуже радикальні. Але їх висунули в надії отримати бодай щось», — зі свого боку зазначає в коментарі ZN.UA експертка Київської школи економіки Надія Коваль.
Отже, протестувальники вимагають, по-перше, повернути для українців квоти на міжнародні транспортні автомобільні перевезення, скасовані влітку 2022 року внаслідок «транспортного безвізу» між Україною та Євросоюзом.
По-друге, заборонити реєстрацію в Польщі транспортних компаній із капіталом не з Євросоюзу, а також вилучити видані раніше транспортні ліцензії.
По-третє, в межах електронної черги виділити окремі смуги для транспортних засобів ЄС і порожнього транспорту, а також відновити опції в «еЧерзі», що дають змогу змінювати реєстраційний номер транспортного засобу (причепа).
По-четверте, отримати доступ до української системи «Шлях» (якою користуються тільки українські автоперевізники), що діє з весни минулого року, аби вносити до неї українських водіїв, які працюють.
По-п’яте, застосувати щодо українських перевізників екологічну норму EURO4, яку застосовують в Україні щодо їхніх польських колег.
Оскільки Польща — основне вікно України до Європи, для нашої країни обмежена блокада прикордонних пунктів пропуску означає серйозні ускладнення під час транзиту українських товарів на європейський і світовий ринки, порушення роботи «Шляхів солідарності» — коридору для експорту української сільськогосподарської продукції, створеного Єврокомісією. Для України, яка перебуває в умовах морської блокади з боку Росії, така ситуація неприйнятна.
Обмежена блокада — це привнесення в україно-польські відносини нового подразника на додачу до вже наявних розбіжностей Києва й Варшави в питаннях політики історичної пам’яті та заборони Польщею імпорту українського зерна на польський ринок. Нагадаємо, що давню проблему наших двосторонніх відносин — квоти, які польська сторона видає українським автоперевізникам, — було розв’язано влітку 2022 року підписанням угоди про «транспортний безвіз». (Нині цю угоду пролонговано до липня 2024 року.)
Загалом зрозумілим є обурення Києва, який звертався до Варшави з проханням не допустити блокади й розглядав вимоги протестувальників як такі, що їх не можна виконати. Українська влада задіяла й інструменти Євросоюзу: представник Єврокомісії заявив, що дії польських автоперевізників суперечитимуть угоді між Україною та ЄС про лібералізацію транспортних перевезень. Однак дипломатичні зусилля не принесли результату.
Водночас, хоча протестувальники отримали дозвіл на проведення акції до 3 січня 2024 року, ні уряд Польщі, ні влада Люблінського та Підкарпатського воєводств, ні політичні партії (за винятком праворадикальної «Конфедерації») не підтримують блокади. «Протестувальники виглядають самотньо», — констатує Ірина Сушко. І цим ситуація різко відрізняється від реакції уряду Матеуша Моравецького на дії фермерів, які блокували кордон цієї весни: напередодні парламентських виборів влада підтримала вимоги протестувальників.
Причина теперішньої позиції польської влади — не лише в тому, що вибори вже минули, а й у тому, що блокада суперечить позиції Варшави щодо сприяння роботі «Шляхів солідарності» для транзиту українських товарів, підриває імідж Польщі в Європі як надійного партнера, зокрема й у питанні відновлення України. Крім того, представники бізнесу незадоволені тим, що польські автоперевізники роблять їх заручниками власних інтересів. Адже через кордон перевозять багато різної продукції в межах виконання різноманітних контрактів.
Окрім того, уряду нині не до ситуації на україно-польському кордоні: польські партії зайняті коаліціадою. І правоцентристська «Право і справедливість» Ярослава Качинського, й опозиційна ліберальна «Громадянська коаліція» Дональда Туска намагаються створити власний альянс. Увечері в понеділок президент Польщі Анджей Дуда доручив чинному прем’єру Моравецькому сформувати уряд, оскільки ПіС посіла перше місце на парламентських виборах.
ПіС намагається створити парламентський альянс, як переманивши депутатів із інших партій, так і переконавши коаліції «Третій шлях» і «Ліві» створити союз із нею. «Право і справедливість», аби залишитися при владі, готова навіть пожертвувати своїм потенційним партнерам посаду прем’єра. Зі свого боку ГК уже формує уряд, намагаючись знайти компроміс із лівими. «Хоча Моравецький і веде переговори щодо створення уряду, найімовірніше, новий кабінет очолить Туск», — прогнозує Надія Коваль.
«Перевізники не настільки впливові, як фермери. Тому, найімовірніше, українська влада та Єврокомісія зможуть урегулювати цей конфлікт», — вважає Ірина Сушко. Либонь якби Київ пішов на певні поступки протестувальникам (наприклад, у питанні окремої смуги для порожніх фур в «еЧерзі»), ситуація нормалізувалася б швидше. Однак, за інформацією ZN.UA, у Мінінфраструктури України й чути про це не хочуть, оскільки вважають вимоги польських автоперевізників дискримінаційними стосовно інших перевізників, зокрема турецьких.
Цілком імовірно, що протест польських автоперевізників відбуватиметься хвилеподібно — активна блокада чергуватиметься з нормальною, безперешкодною роботою пунктів пропусків. Але, як зазначає Ірина Сушко, «ми маємо бути готові: що ближче підійде Україна до відкриття переговорів про вступ до ЄС, то частіше відбуватимуться речі на кшталт блокади кордону польськими фермерами або автоперевізниками».
Однак кордон не має бути інструментом тиску та маніпуляцій. Особливо під час війни. Й Києву необхідно продемонструвати, що бізнес не має вдаватися до такого важеля, оскільки для захисту власних інтересів є й інші способи.