Як підтримати жінок, що втратили чоловіків на війні: п’ять порад психологині

Загибель рідної людини – це не просто втрата коханого, це ще й втрата того майбутнього, у яке вірилось, заради якого був готовий на жертви.

Тренеркка Міжнародної асоціації психосоматики та тілесної терапії, кризова психологиня Ксенія Карачун – постійний експерт Фактів ICTV, тож саме до неї ми звернулися з проханням порадити, як, якими словами чи емоціями підтримати сестру, подругу, сусідку, які стали нині вдовами.

– Перш за все, наголошу, що в такій ситуації бажано не залишати їх зі своїм горем наодинці, – одразу зазначає Ксенія Карачун.

Чоловіки, що загинули на фронті, захищаючи рідну землю, – герої, яких ми повинні пам’ятати, а їхні дружини мають отримати гідну підтримку.

Просто обніміть

Ксенія радить просто бути поряд із згорьованими жінками, надто, якщо це ваші рідні чи близькі. Частіше тихенько їх обнімати.

Для всіх жінок, які важко переживають втрату близької людини, організовані групи підтримки. Зазвичай, вони знаходять сили поділитися болем з іншими через 4-5 місяців після отримання сумної звістки.

З дітьми загиблих теж потрібно спілкуватися, бо вони потребують особливої турботи.

Ксенія Карачун просить звернути увагу на п’ять моментів психологічної допомоги, яку можуть надати вдовам і сиротам близькі люди.

Перший. Будьте тактовними

Дозуйте свою підтримку. Сім’ї, де загинув чоловік, тато потребують уважного ставлення.

Є жінки, які в такий момент не сприймають співчуття, бо до них приходить усвідомлення, що відтепер уся відповідальність за дітей та їхнє майбутнє лягає на їхні плечі.

Другий. Допоможіть організувати побут

Знайдіть спосіб бути не нав’язливим, але дайте цим людям упевненість, що вони можуть спертися на вас, хоча б перший час.

На стадії заперечення рідних загиблого поглинають емоції і тому зникає бажання, а іноді й можливість, піклуватись і про себе, і про дітей.

Пам’ятайте, не всі вміють просити про допомогу, в такій ситуації навіть не всі усвідомлюють, що допомога їм потрібна.

Але якщо ви просто привезете продукти, приготуєте їжу, посидите з дітьми чи вигуляєте собаку це не буде сприйнято, як нав’язування.

Третє. Поважайте емоції жінки

Дозвольте їй прожити горе так, як вона це відчуває.

Трохи згодом порекомендуйте їй звернутись за допомогою до спеціаліста, бо ж він допоможе, а, при потребі, підкаже, як знайти людей, що теж переживають втрату. Іноді гуртом горе легше здолати.

Четверте. Не давайте порад

Не починайте зі слів: “я тебе так розумію, колись і у мене помер…”, “я знаю, що ти відчуваєш”, “все буде добре”, “з часом стане легше”.

Кожне проживання втрат є індивідуальним. Просто запитайте: “Як я можу тебе підтримати?” Цього буде цілком достатньо.

П’яте. Не питайте – Як ти?

Допоможіть сім’ї, де загинув чоловік, жити далі. Організуйте їм відпочинок на природі, поїздку у відпустку.

Допоможіть цим людям віднайти хоч краплину радості в їхньому житті.