Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні напередодні в інтерв’ю виданню La Stampa заявив, що Євросоюзу варто серйозно подумати над створенням власної об’єднаної армії задля підтримки миру у Європі. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель вважає, що зараз немає потреби об’єднувати в одну армії 27 країн-членів Євросоюзу.
Він наголосив, що краще об’єднати та скоординувати сильні сторони й більше інвестувати в оборону держав ЄС.
Факти ICTV поцікавилися у кандидата політичних наук, доцента Київського національного університету ім. Т. Шевченка Ігоря Рейтеровича, чи зможуть країни Євросоюзу створити об’єднану військову структуру і чи зможе вона протистояти поширенню агресії Путіна.
Ідея створення об’єднаної армії не нова
Дискусії щодо створення в Європі об’єднаної армії триває вже не перше десятиліття.
З 1950-х років достатньо активно з цією ідеєю виступала Франція, яка хотіла підвищити своє значення та роль у Європі. Очікувалося, що саме французька армія стане основою об’єднаної європейської армії. На певному етапі це питання активно обговорювала Німеччина, Італія та країни Бенілюксу. Тобто ідея створення об’єднаної європейської армії не є новою. А російсько-українська війна лише актуалізувала таке прагнення, наголошує політолог.
Попри те, що багато європейських країн входять до НАТО, треба розуміти, що у НАТО немає окремої армії й усі збройні сили Північноатлантичного блоку – це збройні сили окремих країн-членів.
Коли в Європі потрібно розв’язувати певні кризові моменти, постає питання, які країни можуть приєднатися, скільки військових готові надати тощо. І як правило, європейські країни дуже нерівномірно беруть участь у таких завданнях.
Наприклад, згадаймо миротворчі місії в Іраку, там здебільшого були американці та британці (рішення про застосування військової сили проти Іраку підтримали 45 держав світу, а військові контингенти виділили 32 держави. 98% військ надали США і Велика Британія).
Саме тому з точки зору оперативності реакції на певні проблеми окремі збройні сили – хай невеликі, але достатньо потужні – можуть бути доволі ефективними.
Європа може почати обговорення щодо створення євроармії
На сьогодні в Європі є дуже багато країн, які навіть близько не витрачають 2% ВВП на оборону, як це передбачено стандартами НАТО, і їхні збройні сили взагалі лишають бажати кращого. Тому створення об’єднаної європейської армії, по-перше, посилило б статус європейських країн у НАТО, а по-друге, дало б додаткову можливість реагувати на кризи на кордонах Європейського Союзу.
– Я думаю, що це питання в Європі будуть дуже активно обговорювати, але реалізація залежатиме від результатів виборів до Європарламенту, які відбудуться скоро. Залежно від того, які політичні партії прийдуть до влади, можливо, створення армії почнуть розглядати на рівні Європейського Союзу, – наголосив Ігор Рейтерович.
На думку політолога, якщо ж ЄС таки погодить створення об’єднаної європейської армії, то це буде затяжний процес, особливо з огляду на європейську бюрократію.
Але тут можна почати з формування кількох зведених загонів, які будуть базуватися на території певних країн. І не обов’язково, щоб ці сили були надто чисельними – достатньо мобільних груп для розв’язання спочатку поточних питань. А далі залежно від того, як буде розвиватися ситуація з Російською Федерацією, можна й збільшити об’єднані збройні сили. Але з чогось Європі все ж таки треба починати, говорить політичний експерт.
До речі, Україна має схожий досвід створення інтернаціональних бригад, наприклад, з Польщею чи Литвою. Європейці цілком можуть цей досвід взяти за основу і створити кілька комбінованих бригад з окремим командуванням. Це буде сигнал Російській Федерації, що Європа достатньо уважно слідкує за агресією Росії, і що крім сили НАТО є європейська армія, пояснює Ігор Рейтерович.
Крім того, Дональд Трамп періодично заявляє, що США взагалі вийдуть з НАТО, якщо він знову стане президентом. Політолог сумнівається, що американці вийдуть з НАТО, але цілком можливо, що Штати почнуть набагато менше приділяти уваги справам в Європі. І станеться так, що європейські країни залишаться сам на сам з Росією. Тому мати додатковий аргумент у вигляді спільних збройних сил було б дуже непогано.
Чи стримає об’єднана європейська армія Путіна від подальшої агресії?
На думку політолога, об’єднана європейська армія навряд чи стримає Володимира Путіна від думок про подальшу агресію в бік Європи. Проте це буде достатньо промовистий сигнал для російського диктатора, що Європа має додаткові механізми захисту. І у разі потреби до європейської армії доєднаються і сили НАТО.
Які країни можуть не погодитися на створення спільної армії?
Насправді таких країн може бути багато, говорить Ігор Рейтерович. Найперше, це можуть бути держави, які взагалі не мають армії, наприклад, Люксембург. Немає постійної армії в Ісландії, хоча країна виділяє гроші з бюджету для НАТО.
Проти створення об’єднаної європейської армії теоретично можуть бути Угорщина, Словаччина, Нідерланди тощо. Тобто країни, влада яких досить скептично ставиться до подальшої євроінтеграції в межах ЄС. А створення європейської армії – це дуже потужний євроінтеграційний крок.
Зрозуміло, що створення об’єднаної європейської армії – це буде додаткове навантаження на бюджет Європейського Союзу, а це гроші немаленькі.
– Але історія тут дуже проста – скупий платить двічі. Якщо вони не заплатять зараз, то відповідно, будуть платити в майбутньому, але вже не грошима, а набагато дорожчими речами, – зауважив Ігор Рейтерович.
Оборонні структури Євросоюзу
Структура воєнних і оборонних інституцій, програм та організацій ЄС доволі складна. Спільна політика безпеки і оборони (CSDP) є невіддільною частиною спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС (CFSP).
CSDP покликана розв’язувати конфлікти та кризи, захищати Союз та його громадян, а також зміцнювати міжнародний мир та безпеку.
Головною військовою організацією в Європі залишається НАТО, яка нині включає 22 держави-члени ЄС разом із шістьма країнами поза ЄС (Албанія, Ісландія, Норвегія, Туреччина і Чорногорія, Північна Македонія), а також США і Канаду. Кожна країна Євросоюзу сама визначає свою оборонну політику, але координується все по лінії НАТО, а не ЄС.
Військовослужбовці країн ЄС брали й беруть участь у десятках військових і гуманітарних операцій, у Європі, Азії та Африці. Проте діють вони під прапорами своїх держав.
У вересні 2017 року Литва закликала керівництво Євросоюзу створити військову Шенгенську зону, щоб оперативно перекидати війська по всій території ЄС. Ідею підтримали багато держав Європи.
У листопаді 2017 року 23 з 28 держав-членів ЄС узгодили спеціальну програму щодо тісної співпраці у сфері безпеки і оборони в рамках Глобальної стратегії ЄС із зовнішньої політики і політики безпеки. Програма отримала назву PESCO. У грудні того ж року Рада ЄС затвердила PESCO. До програми залучені 25 держав-членів ЄС.
EUFOR – спеціальні сили Євросоюзу
EUFOR, або Сили Європейського Союзу (СЄС) – це сили швидкого реагування. Вони підпорядковуються Військовому штабу ЄС і стоять поряд з іншими збройними формуваннями: Європейським корпусом, Європейською жандармерією, Морськими силами Європи та Бойовими групами ЄС.
До речі, Україна брала участь у кількох операціях EUFOR.
Зауважимо, що у вересні 2016 року Франція і Німеччина підготували проєкт модернізації європейської структури оборони – запропонували створити єдиний центр управління, обмін озброєнням і розгортання спільної системи супутникового спостереження.