Можливо, ваші предки були руді або засмаглі
Українські родові імена наші предки отримували за своїми розумовими здібностями, рисами характеру та особливостями зовнішності. Так, маючи в давнину руде волосся або веснянки можна було отримати і відповідне прізвище.
Про це пише у своїй книзі "Сучасні українські прізвища" мовознавець Юліан Редько. Людей, що мали дефекти на шкірі від хвороб назвали Дзюбою, а носіїв веснянок (ластовиння) — Рябий.
Прізвища, які вказують на особливості зовнішності:
- Бородавка чи Бородавко — ті, хто мали бородавки, папіломи чи великі родимки.
- Горілий, Горілко, Піджарко, Печений — люди, які мали засмаглу шкіру або опіки.
- Дзюба (похідне від Дзюбій) — той, хто має шкірні дефекти або переніс важку хворобу.
- Рябий, Рябчук — людина з ластовинням (веснянками).
- Рапатий, Рапатей, Рапатюк — ті, у кого шкіра лущилась, була пересушеною та схожою на папір.
- Чорномаз, Чорнокожа, Смаглюк чи Смаглій — ті, у кого була темна засмагла шкіра. Так ще називали містян, які займались брудною роботою і завжди були вимазані то у сажу, то у вугілля тощо.
- Червоний, Червонюк чи Червоняк — так називали українців з червоною шкірою від засмаги або від сорому. Достатньо було декілька разів добряче зашарітися, як усі починали кликати людину Червонюком.
- Зелений (Зеленюк, Зеленін, Зеленко, Зеленьов, Зелененький, Зеленчук, Зеленов) — так називали людей з хворобливо зеленою шкірою.
- Білас (Білий, Біленький, Біленко, Біленчук, Біленький, Білей, Білейчук, Білько, Біляк, Білош) — походить від слов’янського "Бьласъ", тобто з білою шкірою, волоссям.
- Жовтий (Жовтун, Жовтоватюк) — той, хто має жовтий відтінок шкіри, змарнілий чи худий.
- Рудий — людина з волоссям червоно-жовтого кольору або з рясним ластовинням на обличчі.