Психотерапевтка роз’яснює, як правильно повідомити родині про загибель на фронті рідної людини

У сім’ях військових, які перебувають на фронті, панує атмосфера тривожного очікування. Усі чекають телефонного дзвінка, повідомлення, будь-якої звісточки. Звісно, доброї.

Люди напружені до краю, і варто знати, як спілкуватися з ними, щоб не поглибити тривожність, не викликати роздратування.

Психотерапевтка та тренерка за методом Позитивна психотерапія Тетяна Павленко роз’яснює, як спілкуватися з родинами фронтовиків, про що варто пам’ятати і чого не слід допускати.

Родина фронтовика в постійному тривожному очікуванні

Пані Тетяна починає нашу розмову з того, чи можуть люди під час війни стримувати свій душевний біль. Виявляється, здебільшого не можуть.

– Війна – сильний стресор, який часто стає причиною того, що особистість втрачає можливість стримувати свій біль, – говорить психотерапевтка.

Тобто це своєрідний пусковий механізм, внутрішній дозвіл реалізувати власне переживання на зовні.

А відправка близької людини на фронт може активізувати навіть призабутий травматичний досвід минулого і сформувати нові переживання та стресори.

Тож якщо виникла потреба поспілкуватися з родинами військових, особливо вирішити з ними якісь питання, варто дізнатися про склад родини, яка ситуація була в сім’ї до того, як почалася війна та рідна людина пішла на фронт.

Як правильно повідомити сім’ї звістку про загибель військового

Павленко наголошує, що її рекомендації не стосуються близьких чи друзів родини. Йдеться, радше, про офіційних осіб, представників благодійних фондів, які опікуються родинами фронтовиків.

– Коли до родин звертаються фонди, представники частин, де служить військовий, це одразу викликає стрес, тривогу, – зазначає психотерапевт.

Тому, рекомендує вона, почати спілкування треба з заспокоєння, навіть якщо новина чи тема, про яку маєте говорити, є тривожною, травматичною.

Людина в стресі не готова сприймати будь-яку інформацію. А якщо рідний перебуває на фронті, стан родини можна порівняти з пороховою бочкою.

– Якщо розмова має травматичний зміст, підготуйте опору для людини, тобто попросіть присісти, опертись на щось спиною, – наголошує пані Тетяна.

Вона радить тим, хто змушений повідомляти родині тривожну новину, наперед вивчити кілька вправ для дихання та заспокоєння людини в сильному стресі.

Говоріть чітко та повільно, дайте людині опрацювати отриману інформацію. У людини в стресі усвідомлення почутого відбувається довше, тому варто бути терплячими.

Ще одна порада Тетяни Павленко – треба бути готовим вислухати людей. Людині в стресі потрібно проговорити те, що їй болить, особливо якщо йдеться про втрату.

Дайте людині час.