Партія "Голос" знала про незаконну розтрату мільйонів ще три роки тому, але так і не позбавилась Железняка

У жовтні 2024 року Верховний Суд України поставив крапку у питанні щодо правомірності припинення фінансування політичної партії "Голос".

Почалося все у 2021 році, коли вперше член партії "Голос" Ярослав Юрчишин заявив про "дірку на суму понад мільйон гривень" у бюджеті партії, а також пов'язав це з діяльністю нині керівника фракції «Голос» Ярослава Железняка.

З плином трьох років звинувачення на його адресу у розтраті вже навіть на одного, а 5 млн грн знайшли своє підтвердження.

Так, у листопаді 2021 року НАЗК вперше припинило фінансування «Голосу».

Причиною стала розтрата коштів, в якій Юрчишин прямо звинуватив Железняка.

Юрчишин також заявляв, що кошти партії, які перераховувалися невідомим фізичним особам-підприємцям йшли на поширення "фейків про очільницю (на той момент)депутатського об’єднання "Справедливість" Олександру Устінову".

Железняк спростовував як одне, так і інше, хоча потім саме він очолив «Голос», а Устінова від керівництва партією була усунута.

Пройшло три роки. І врешті заяви представників «Голос» на адресу Железняка підтвердилися вже не тільки офіційним документом НАЗК, але й рішенням Верховного суду. Ба більше, сума незаконно розтрачених грошей «Голосу» виявилася куди більшою і сягнула майже 5 млн грн.

Так, НАЗК констатувало недостовірні відомості у звітах «Голосу» про майно, доходи та зобов’язання фінансового характеру.

У двох квартальних звітах за 2020 рік партія «Голос», зокрема, внесла до звіту недостовірні відомості на загальну суму 4 млн 726 тис. 500 грн.

«НАЗК встановило, що політична партія «Голос» оформила договори про надання послуг з ТОВ «Мейнтіс» на 1 млн грн. Серед таких послуг — усні консультації та роз’яснення з питань практичних аспектів застосування Виборчого кодексу України для представників партії; усні юридичні консультації з питань виборчого процесу для членів дільничих виборчих комісій на місцевих виборах; перевірка правильності заповнень документів для спостерігачів на чергових місцевих виборах 25 жовтня 2020 року тощо. Але зазначене товариство не надавало партії цих послуг. Це підтверджують, зокрема матеріали, отримані від органів державної влади (Державного бюро розслідувань, Державної податкової служби України), інформаційних баз даних, а відтак інформація є недостовірною.

З двома фізичними особами-підприємцями політична партія уклала договори на 274 тис. грн, які містять недостовірні відомості. Зокрема, містять інформацію про номери законопроектів, які на момент укладання договорів ще не були зареєстровані в Парламенті», - вказувало НАЗК.

Хоча Юрчишин ще три роки тому прямо інформував про те, що послуги з нібито моніторингу, яку оплатила партія під керівництвом Железняка, насправді, "полягали в передруку матеріалів громадянської мережі "ОПОРА".

У червні 2024 року НАЗК припинило фінансування політичній партії «Голос». Й воно не підлягає наразі відновленню вже за постановою Касаційного адміністративного суду, яким рішення Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) визнано правомірним.

Тобто, станом на 2021 рік, представники партії «Голос» знали про фінансові оборудки з коштами партії й прямо називали причетних та зацікавлених у них особу. Водночас навіть рішення НАЗК та суду не спричинило логічної реакції самої партії на дії Ярослава Железняка.

Він продовжує очолювати фракцією «Голос» в парламенті, не був звільнений, як і не був публічно закликаний до відповідальності за зниклі майже 5 млн грн.

Додамо, що у 2023 році Железняк задекларував активів на 18 млн грн при офіційно зароблених лише 2 млн грн.