Тайный визит к Путину: как московский вояж Фицо изменил отношения Украины и Словакии

"Ми боремося заради життя, Фіцо бореться заради грошей, причому навряд чи заради грошей для Словаччини.

Тіньові домовленості з Путіним – це або торгівля державними інтересами, або робота на власну кишеню".

Таку заяву в понеділок 22 грудня зробив президент Володимир Зеленський, реагуючи на візит до Путіна прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо.

Ця заява – і цей візит – мають усі шанси стати віхою у відносинах Києва та Братислави.

Адже досі українська влада робила все можливе, щоб зберегти конструктивні відносини зі Словаччиною навіть після приходу там до влади відверто проросійської коаліції.

Після нинішнього обміну звинуваченнями цьому балансуванню може настати кінець.

А відповідно, постає питання: якими тепер будуть відносини України та Словаччини (принаймні – до зміни там влади)?.

І чи залишиться у новій реальності місце для військової співпраці, яка зберігалася навіть після приходу Фіцо до влади?.

Спроби Києва порозумітися.

"Поки Фіцо не блокує нашого руху до членства в ЄС, ми будемо ігнорувати його недружні та проросійські заяви", – так ще влітку один з українських високопосадовців пояснював принципи взаємодії з новим словацьким урядом.

І варто визнати, що довгий час ця тактика успішно працювала.

Роберт Фіцо повернувся на посаду голови словацького уряду у жовтні 2023 року.

Під час виборчої кампанії його партія Smer-SD афішувала зупинення військової підтримки України, а сам Фіцо робив відверто антиукраїнські заяви.

Понад те, до коаліції також увійшла Словацька національна партія Андрея Данко – ще більш проросійська та пропутінська, аніж Smer-SD.

Попри це, зміна влади не призвела до повної зупинки співпраці Словаччини та України.

Точніше, Роберт Фіцо виконав обіцянку щодо зупинки передачі Україні військової техніки та спорядження зі складів словацької армії.

Проте попередні уряди зважали на таку можливість та суттєво пришвидшили передачу.

По суті, останній пакет військової допомоги, заблокований у вересні 2023 року президенткою Зузаною Чапутовою, мав остаточно поставити крапку у можливостях Словаччини передавати щось Україні зі своїх запасів.

Інша справа – контракти на виготовлення для ЗСУ військової техніки та боєприпасів.

Тут нова словацька влада діяла досить прагматично – як результат, обсяги військової співпраці з Україною за уряду Фіцо лише зросли!.

Так само Роберт Фіцо продовжував заявляти, що залишається категорично проти прийняття України до НАТО.

Проте для Києва набагато більш актуальним є те, що Братислава не стала блокувати рішення ЄС про відкриття перемовин про вступ.

Також за прем’єрства Фіцо Словаччина брала участь у вкрай важливому для української влади Саміті миру у Швейцарії.

Серйозною кризою для відносин стало рішення Києва зупинити транзит нафти російської компанії "Лукойл", що вдарило по словацькій нафтопереробці.

Проте і тут позиція Словаччини суттєво відрізнялася від угорської.

"Фіцо – не Орбан.

Можливості домовитися з ним завжди існують", – запевняли українські дипломати.

Зрештою, так і сталося – Київ запропонував компромісний варіант, який влаштував Братиславу.

Втім, збереження конструктивних відносин із Фіцо мало свою ціну.

Зокрема, Києву регулярно доводилося ігнорувати відверто антиукраїнські заява або самого Фіцо, або його найближчих соратників.

Доходило до того, що Фіцо озвучував такі заяви напередодні переговорів з українським прем’єром Денисом Шмигалем.

"Фіцо перший згадав свої заяви, запевнивши нас, що вони спрямовані не проти України, а виключно на внутрішню словацьку аудиторію", – розповідає учасник першої зустрічі українського та словацького прем’єрів, що відбулася на початку 2024 року.

"Інколи з’являється відчуття шизофренії: Фіцо дуже конструктивний на переговорах, але вийшовши з них, у спілкуванні з пресою, перевертає все з ніг на голову", – уточнює інший учасник міжурядових переговорів.

Втім, в українському уряді довгий час сподівалися, що "стратегія прагматизму" з наголосом на міжкордонній співпраці рано чи пізно вплине на Фіцо і його заяви стануть обережнішими.

І дійсно, міжкордонна співпраця між Україною та Словаччиною наразі активно розвивається, ілюстрацією чого став нещодавній запуск залізничного сполучення між Києвом та Братиславою.

Проте сподівання, що така співпраця зробить Фіцо менш проросійським, провалилися.

Візит із багатьма невідомими.

"Ми явно стикаємося з газовою кризою завдяки президенту Зеленському", – заявив Роберт Фіцо на пресконференції 20 грудня.

А наступного дня він розмістив у Facebook відверто погрозливий пост: "Якщо Зеленський не пропустить наш газ, це може стати серйозним конфліктом".

Ці заяви – реакція на рішення України не продовжувати контракт на транзит російського газу, який добігає кінця 1 січня 2025 року.

Звичайно, про наміри України не продовжувати контракт з РФ країни-члени ЄС були повідомлені заздалегідь.

Проте донедавна існувала ймовірність сценарію, за яким Україна з наступного року почне транзитувати азербайджанський газ.

Точніше, ця схема означала би де-факто продовження транзиту російського газу.

Адже Азербайджан не має вільних резервів для експорту такого масштабу, а тому буде експортувати газ, видобутий для внутрішнього ринку, компенсуючи нестачу закупівлями у Росії.

І це питання – пошук схеми, яка дозволяла зберегти транзит газу територією України, – ставили на всіх зустрічах Шмигаля та Фіцо.

Про те, що заміна транзиту російського газу на азербайджанський ніяк не дозволяє Україні досягти головної мети – обмежити надходження до бюджету РФ від експорту вуглеводнів, – в експертному середовищі говорять вже давно.

І не лише там.

Проте українська влада намагалася ігнорувати цю критику.

"Якщо Угорщина чи Словаччина, виключно за підтримки Єврокомісії, відповідно до нашої Угоди про асоціацію, попросять нас транспортувати, наприклад, азербайджанський газ, у нас не буде підстав їм відмовити", – стверджувало у вересні високопоставлене джерело в українському уряді.

Ба більше, ще 16 грудня Денис Шмигаль у розмові з Фіцо підтверджував, що Київ не проти транспортувати через свою ГТС "будь-який газ, окрім російського".

Усе змінив візит до Брюсселя Володимира Зеленського, що відбувся минулого тижня.

19 грудня у бельгійській столиці президент України зробив заяву, що повністю "розвертала" позицію Києва щодо питання подальшого транзиту газу.

"Я йому (Роберту Фіцо.

– Ред.) чітко пояснив: (це можливо) якщо це буде газ не Росії, іншої країни… Але ми не хочемо гратися у гру, коли ця інша країна отримує від Росії газ, а потім транзитує свій газ.

Це те саме, що продовжувати заробляти на цій війні і продовжувати передавати гроші Росії", – заявив Володимир Зеленський.

Правда" раніше детально аналізувала причини такої зміни позиції Києва.

Але чи є російський газ настільки безальтернативним для Словаччини, що наприкінці третього року повномасштабної війни там не змогли знайти йому заміну?.

Схоже, це не зовсім так.

Ексміністр економіки Словаччини Карел Хірман зазначає, що наразі країна купує газ, у декількох трейдерів, які здатні повністю покрити додаткові потреби.

І російський газ є дешевшим тільки тому, що з іншими трейдерами не було укладено довгострокових контрактів, які суттєво знижують ціну.

"Ані в ЄС, ані в Словаччині точно не буде газової кризи.

Проте якщо уряд Фіцо дійсно не займався розширенням (кількості газових угод), то влітку 2025 року ми можемо зіткнутися зі складнощами при купівлі газу на зиму 2025-26 років… Але винні в цьому точне не українці й не Зеленський", – пояснює він.

Саме тому у Роберта Фіцо не було особливих причин терміново летіти до Москви.

Тим більше, що навіть анонсована Путіним готовість продовжити продаж газу Словаччині нічого не вирішує – без запуску останньої вцілілої гілки "Північного потоку" у Росії немає вільних транзитних потужностей для цього.

Радше навпаки, Фіцо давно планував візит до Путіна, і ситуація з транзитом газу стала гарним приводом для цього.

"Це був дуже дивний візит.

Фіцо готував його у таємниці, і якби не заява президента Сербії, про нього стало б відомо лише після прибуття словацького прем'єра до Москви.

А одночасно невідомо, як саме Фіцо літав до Москви – відомо, що урядові літаки залишалися у Братиславі.

А головне, якщо це був візит для переговорів про газ, то чому з Фіцо не було ані міністра економіки, ані представників енергетичних компаній?" – дивується експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба.

В очікуванні нових виборів?.

"Як дешево коштує ваша любов? Є ті, хто приїжджає в Росію з любов'ю і задушили б, аби тільки зустрітися з воєнним злочинцем", – так на зустріч Фіцо з Путіним відреагував президент Литви Гітанас Науседа.

І не лише він.

Для багатьох в ЄС такий візит став справжнім шоком.

Причому візит останнього був дійсно погоджений у ЄС і, по суті, був останньою спробою достукатися до логіки Путіна.

Натомість і попередній візит Орбана, і нинішній Фіцо мають на меті лише виведення Путіна з міжнародної ізоляції.

А у Братиславі, під будинком уряду, на Фіцо чекала акція протесту "Досить Росії".

А також заяви опозиції про можливе голосування за вотум недовіри уряду.

Проте набагато важливішою стала реакція президента та учасників коаліції.

Президент Словаччини Петер Пеллегріні вже заявив, що очікує від Фіцо детальної інформації про результати його зустрічі Путіним.

А чотири депутати від коаліційної партії "Голос", чиїм почесним головою є Пеллегріні, оприлюднили заяву із засудженням цього візиту.

Тож навіщо Фіцо, який досі діяв досить прагматично, так відверто йде на конфлікт?.

Александр Дулеба вважає, що найбільш імовірним поясненням дій Фіцо є підготовка до дострокових виборів.

Правда" раніше аналізувала конфлікти всередині словацької опозиції та можливість дострокових виборів вже у 2025 році.

Ці фактори жодним чином не втратили своєї актуальності.

"Ядерному електорату Фіцо заходить загравання з РФ.

Зокрема, його нещодавнє інтерв’ю з російською пропагандисткою Скабєєвою дозволило Фіцо наростити підтримку його партії на 2 відсоткових пункти.

Візит до Путіна може мати ще більший ефект", – впевнений словацький політолог.

Разом із тим, він звертає увагу, що цей візит посилює і так напружену ситуацію всередині коаліції, збільшивши напругу у відносинах із президентом Пеллегріні та партією "Голос" – адже дедалі більш проросійський курс уряду б’є по їхніх рейтингах.

"Не можна виключати, що Фіцо змінив стратегію і тепер сам взяв курс на дострокові вибори.

Цьому є причини – уряд уже провів консолідацію бюджету, піднявши податки та урізавши соціальні виплати.

Це матиме довгостроковий негативний вплив на рейтинги прем’єра та його партії.

Тож не виключено, що Фіцо вирішив не чекати обвалу рейтингів та сам взяв курс на дострокові вибори – і тоді візит до Путіна виглядає дуже логічним", – розмірковує Дулеба.

Альтернативним поясненням словацький експерт бачить якусь російську спецоперацію – в цю логіку добре вписується нещодавнє звернення Віктора Медведчука до Федеральної прокуратури Бельгії про можливу спробу підкупу Фіцо з боку Володимира Зеленського.

Проте уточнює, що ця версія наразі не може сприйматися всерйоз.

* * * * *.

То що ж все це означає для відносин України та Словаччини?.

І словацькі, і українські співрозмовники "Євро.

Правди" переконані, що навіть нинішнє загострення у відносинах не призведе до відмови словацького уряду від своїх зобов’язань, насамперед з виконання військових контрактів.

І що навіть нещодавнє рішення Німеччини перенести до себе ремонтний центр для української військової техніки не має політичного характеру.

Як доказ приводиться аргумент, що наразі триває робота над проведенням наступного спільного засідання двох урядів.

Ба більше, словацька сторона наполягає, щоб це засідання пройшло вже на початку 2025 року.

Такий розвиток подій є цілком можливим.

Зрештою, Фіцо і раніше робив проросійські заяви та вкидував "пробні кулі", наприклад, заявляючи про можливість свого візиту до Москви на парад 9 травня.

Проте реальній співпраці України та Словаччини це не завадило.

Та якщо справедливе припущення, що справа у Словаччині йде до дострокових виборів, то це може повністю змінити всі розклади.

Це означатиме, що Фіцо потребуватиме постійних сигналів для свого ядерного електорату.

А відповідно, проросійських та антиукраїнських кроків від голови словацького уряду стане ще більше.

Настільки більше, що це вже не дозволить Києву зберігати нинішню "стратегію прагматизму" у відносинах із Братиславою.

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".