Забудьте про "кувшин": як українською назвати цю посудину для рідини

Чималу кількість русизмів ми використовуємо для позначення кухонного посуду, не розуміючи, що це калька чи що існує український відповідник. У рубриці "Антисуржик. Говоримо правильно українською!" 24 Канал пропонує замінити русизм "кувшин".

Замініть слово "кувшин" на український відповідник

Красиво прикрашений святковий стіл не обходиться без напоїв. Для солодких компотів, узвару чи води використовують "кувшин" – посуд зі скла чи глини з носиком і ручкою. Але це слово є русизмом. А в українській мові є низка слів для позначення цього посуду.

Українські словники пропонують кілька варіантів, які побутують у різних регіонах України здавна, використайте один із них. Отож, не "кувшин", а:

• глек
• глечик
• гладуш
• гладущик (з широким горлом)
• гладушка
• жбан / дзбан / збан / збанок

Слово "глек" має праслов'янське походження та поширене у східнослов'янських народів.

"Марія встала та й пішла з глеком по воду до криниці" (Тарас Шевченко).

"Принесли йому [Василеві] дзбан води, хліба і ще дечого до їди і, виходячи, замкнули за собою двері на ключ" (Іван Франко).

"За скляними дверцями [шафи] стояли чудернацькі пляшки та жбани " (Іван Нечуй-Левицький).

"Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж" (Михайло Стельмах).

До поширення водопроводу глечики використовували разом з тазами замість умивальників. А підвісні глеки називали – рукомиї.

Український глечик, зображення на марці / Вікіпедія

Глечики для святкового столу гарно оздоблювали розписом. А більші – для води чи зберігання напоїв – для міцності, обплітали лозою чи осокою, одягаючи глек у "кожух". Глечик, як традиційний народний посуд, знайшов своє місце на українських марках.

Забудьте про "кувшин", адже в українській мові є стільки красивих відповідників.