Операція на Курщині, вступ КНДР у війну і битва за Авдіївку: яким був 2024 рік на фронті

Понад 1000 днів повномасштабного вторгнення Росії і майже 4000 днів війни. Сказати, що 2024 рік на фронті був складним – не сказати нічого. Чимало військових неодноразово казали, що ситуація цьогоріч для нас ще критичніша, ніж було у 2022 році. Про це свідчать інтенсивність бойових дій, кількість знищеної ворожої техніки та кількість ліквідованих окупантів.

2024 рік став роком чергових випробувань для українського народу і для української армії. Росіяни посилили наступ на Донеччині, прорвалися на Харківщину. Натомість наші війська завадили повторному наступу росіян на Сумщину й атакували першими Курську область.

Росія продовжує формувати вісь зла та залучати до ведення війни інші країни. Зокрема тепер на боці окупантів воюють солдати з КНДР. Тобто Україна сама воює проти двох ядерних держав.

Попри усі виклики, Україна продовжує завдавати росіянам втрат – як на фронті, так і в глибокому тилу, атакуючи аеродроми, НПЗ, заводи військово-промислового комплексу та інші об'єкти.

Тож яким був 2024 рік на фронті – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Операція ЗСУ на Курщині і війська КНДР

Звісно, що підсумки 2024 року ми розпочнемо справді визначною подією – Україна перенесла війну на територію Росії, завадила наступу ворога на Суми та Харків і змусила зосередити десятки тисяч військових на власній території. І все це про операцію Сил оборони на території Курської області Росії.

6 серпня 2024 року кілька українських бригад зайшли на територію Курської області. Росіяни не приділяли надто багато уваги охороні державного кордону. В ході боїв були ліквідовані російські прикордонники на пропускному пункті "Суджа" і за лічені дні українська армія захопила близько 100 населених пунктів, включно з містом Суджа. Площа взятої під контроль території становила майже 1 000 квадратних кілометрів.

Зона Курської операції в серпні 2024 року / Карта DeepStateMAP

Перші 6 днів операції були у повній невідомості. Україна жодним чином не коментувала події в Курській області, аж поки президент Володимир Зеленський 12 серпня не підтвердив, що Україна справді почала операцію на Курщині. Символічно, що підтвердження операції відбулося у 24-ту річницю катастрофи атомного підводного човна "Курськ" – трагедії, що сталася на початку диктатури Путіна.

Ми бачимо, як Росія за часів Путіна насправді рухається: 24 роки тому була катастрофа "Курська" – символічний початок його правління; а зараз видно, що є фіналом для нього. І теж Курськ. Катастрофа його війни. Так завжди буває з тими, хто зневажає людей та будь-які правила. Росія принесла війну іншим, тепер це повертається додому. Україна завжди хотіла лише миру, і ми обовʼязково мир забезпечимо,
– заявив тоді Зеленський.

Бійці ЗСУ пишуть радіодиктант національної єдності в Суджі, 25 жовтня 2024 року / Фото 44-ої ОАБр

Для захисту Курської області росіянам довелося перекидати війська з деяких напрямків в Україні, проте припиняти наступальні дії в Донецькій області ворог теж наміру не мав. Тому Росія за домовленістю з КНДР залучила північнокорейських військових – уже в жовтні 2024 року перші солдати КНДР прибули в Курську область. Цікаво, що росіяни намагаються приховати їхню залученість у війну і виробляють їм російські документи, ніби вони буряти.

У грудні 2024 року відбулися перші штурми за участю військ КНДР на Курщині. Оскільки вони ішли пішими колонами на штурми, у перші ж дні Силам оборони вдалося ліквідувати чимало північнокорейських військових.

Поранені солдати з КНДР в лікарні Курська / Фото з російських телеграм-каналів

Попри те, що до кінця року територія українського контролю в Курській області зменшилася удвічі, все ж цей напрямок залишається доволі важливим. Зараз там росіяни зосереджують понад 50 000 військових. Якби не Курська операція, ця сила могла б бути залучена для наступів на території України.

Битва за Авдіївку, Покровськ і Вовчанськ: як росіяни наступають на Донеччині і Харківщині

На жаль, цього року на фронті на багатьох ділянках росіяни взяли ініціативу та почали активні наступи. Сили оборони в надскладних умовах роблять усе, аби стримати ворога. Однак росіяни досі зберігають перевагу в живій силі та не шкодують її для досягнення цілей.

2024 рік почався битвою за Авдіївку – місто, яке 10 років було прифронтовим. У лютому ворог створив "клешні" довкола міста й бив з усього наявного озброєння і поклали загиблими мінімум 40 000 своїх військових. Росіяни фактично знищили місто повністю, і 17 лютого 2024 року за наказом Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, Сили оборони відступили з Авдіївки. Протягом всього року Авдіївський, він же Покровський, напрямок залишається найскладнішим на лінії фронту. Після прориву росіян в село Очеретине у квітні та захоплення села Прогрес у липні, вони підійшли під міста Мирноград, Покровськ, Селидове, Українськ, Гірник та Новогродівка. Станом на кінець року з перелічених міст під контролем України залишаються Покровськ і Мирноград, але й вони під постійними обстрілами.

Ситуація в Донецькій області / Карта DeepStateMAP

Також росіяни на Донеччині зайшли у Часів Яр та Торецьк, однак оборона міст триває. Часів Яр тримає оборону від травня, Торецьк – від серпня.

Ще одною проблемою стало захоплення росіянами Вугледара у жовтні. Оборона міста тривала понад 700 днів і її крах призвів до надзвичайно складної ситуації одразу на двох напрямках – Курахівському і Времівському. Росіяни захопили більшість Курахового та низку сіл довкола нього, а також захоплюють Времівський виступ, який Сили оборони звільнили під час контрнаступу в 2023 році.

Крім цього, ворог також наступає на Луганщині і, на жаль, йому вдалося повторно окупувати низку сіл. Зараз під контролем України залишаються лише близько 5 населених пунктів області.

Ще одним полем битви цього року стала Харківська область. 10 травня російські війська здійснили прорив державного кордону й наступали одразу на двох напрямках – на Харків та на Вовчанськ. Росіян вдалося зупинити біля села Липці та у місті Вовчанськ. Проте бої були настільки інтенсивними, що вже за перші кілька днів росіяни фактично знищили місто. Російський наступ провалився, і його мета не досягнута – ворог не дійшов до Харкова і Вовчанськ не захопив.

Ситуація на Харківщині / Карта DeepStateMAP

Також росіяни активізувалися на Куп'янському напрямку. Мета ворога – захопити лівобережжя річки Оскіл. Окупантам в районі Колесниківки та Кругляківки вдалося дійти до річки, проте Сили оборони контратакують. А спроба росіян колоною техніки увірватися в Куп'янськ скінчилася розгромом.

У 2024 році тривала або й триває досі оборона українських міст, для захисту яких наші воїни докладають усіх зусиль. Мова йде про:

• Вовчанськ, який станом на 28 грудня тримає оборону 232 дні;
• Часів Яр тримає оборону 268 днів;
• Торецьк тримає оборону 192 дні;
• Красногорівка тримала оборону 182 дні, але, на жаль, 7 жовтня місто було окуповане;
• Вугледар стояв 780 днів, з них 276 у 2024 році, однак, на жаль, 2 жовтня росіяни захопили місто.

F-16 в небі Україні

Підсумовуючи рік, що минає, не можна не згадати і те, що у 2024 році Україна отримала довгоочікувані винищувачі F-16. Наприкінці липня перші 10 винищувачів прибули до України. Щоправда, підтвердження цієї інформації з'явилося пізніше – 4 серпня, у День Повітряних сил. Відомо, що частина бортів розміщена на закордонних летовищах у Польщі та Румунії, аби вберегти їх від російських атак.

F-16 в українському небі / Фото з телеграм-каналу Володимира Зеленського

За ці кілька місяців винищувачі брали участь у перехопленні російських ракет під час масованих атак. Наприклад, під час обстрілу 17 листопада близько 10 російських цілей збили саме F-16.

Проте, на жаль, Україна втратила один винищувач. Під час масованої атаки 26 серпня упав винищувач F-16, пілотом якого був Олексій Месь – на жаль, він загинув. Причини катастрофи досі не встановлені до кінця, над розслідуванням працює спеціальна комісія.

Однак цього року Україна отримала не лише винищувачі. Уряд Швеції 29 травня оголосив найбільший пакет військової підтримки для України на 13 мільярдів шведських крон (1,3 мільярда доларів). У межах цього пакету Стокгольм вирішив передати Україні 2 літаки дальнього радіолокаційного виявлення Saab 340 AEW&C (простіша назва – ASC 890). Таким чином вперше в історії Україна матиме власні ДРЛВ. Щоправда терміни надання не були озвучені публічно, тому чи є ці літаки вже в Україні і як відбуватиметься їхнє розміщення – поки невідомо.

Літаки ДРЛВ є важливими для ефективного використання винищувачів, адже такі літаки обладнані потужним радаром. Не дарма їх називають "очима" авіації.

По Росії летять ATACMS і Storm Shadow

Прорив росіян на Харківщину у травні зробив актуальним питання про надання дозволу Україні бити західною зброєю по території Росії. Причиною було те, що якби такий дозвіл був раніше, росіяни б не змогли зібрати угруповання для наступу в Бєлгородській області.

Кадри знищеного Вовчанська, ймовірно, змусили світових лідерів задуматися, і багато країн зняли обмеження на застосування своєї зброї по Росії, однак далекобійна зброя була окремою темою для розмов.

17 листопада справа нарешті зрушила з місця – президент США Джо Байден після наради зі своїм наступником Дональдом Трампом вирішив надати дозвіл на застосування далекобійних ракет ATACMS по території Росії, чим уже через 2 дні скористалася Україна й ударила по Брянській області, знищивши склад боєприпасів.

Коли США дали зелене світло, удари по Росії одобрили й інші союзники – наприклад, Велика Британія дозволила використовувати для атак по ворожій території ракети Storm Shadow. Уже 20 листопада Сили оборони завдали успішного удару з використанням цих ракет по військовому штабу в селі Мар'їно Курської області, завдяки чому вдалося ліквідувати щонайменше 18 офіцерів, а ще 33 – поранені.

Удар "Орешником" і нові ядерні погрози Путіна

Після першого удару західним далекобійним озброєнням по Росії, в Кремлі традиційно почали піднімати градус погрозами застосувати ядерну зброю у відповідь на удари ЗСУ. Однак, оскільки ніхто вже не вірить у російські ядерні погрози, Москва вирішила діяти інакше.

Спершу західні посольства оголосили 20 листопада вихідним днем через високу загрозу атаки, потім "вихідний" собі взяла Верховна Рада. А уже вранці 21 листопада по всій країні була оголошена загроза застосування балістичних ракет. Росіяни запустили балістичну ракету середньої дальності "Орешник" по заводу "Південмаш" в місті Дніпро. Удар потрапив на камери.

Удар "Орешником" по Дніпру: дивіться відео

Боєголовка "Орешника" складається з 6 частин, кожна з яких атакує окремо. Вони здатні нести ядерні заряди. Однак 21 листопада Росія запустила порожню ракету, тому руйнувань та постраждалих унаслідок удару не було. Спершу була інформація про те, що росіяни вдарили міжконтинентальною балістичною ракетою, однак все ж для атаки була використана балістика середньої дальності.

Про запуск "Орешника" були попереджені, зокрема, США, оскільки відбувався пуск потенційно загрозливої для союзників ракети – носія ядерної зброї. Вочевидь, Путін розраховував, що застосування "Орешника" залякає увесь світ, натомість і самі росіяни не розуміють, як після удару ракетою "аналоговнєт" немає жодних наслідків.

Диктатор Владімір Путін після удару по Дніпру вийшов зі зверненням і цинічно заявив, що Росія "буде попереджати українців про наступні удари", щоб "не страждало мирне населення", хоча майже 3 роки Росія те і робить, що вбиває цивільних. А ще диктатор пізніше не міг визначити, чи серійне виробництво "Орешника" розпочалося. Спершу він заявляв, що воно вже відбувається, а потім сказав, що от-от почнеться.

"Паляниця", "Пекло" і "Трембіта": як Україна виробляє ракети-дрони

Україна справді довго чекала на дозвіл бити західним озброєнням по Росії. Настільки довго, що в хід пішли українські розробки, адже на удари зброєю власного виробництва Україна не має обмежень.

І українські розробки справді вражають. Наприклад, БпЛА не завдають таких уражень, як хотілося би, а розробка ракетних комплексів – складний, тривалий та масштабний проєкт. Поки тривають ці розробки, ми не можемо гаяти час.

Українські розробники знайшли креативний вихід із ситуації, створивши ракету-дрон "Паляниця", на розробку якого витратили пів року, і вже 24 серпня ця зброя успішно атакувала склад боєприпасів у Воронезькій області. Конструкція нагадує ракету, обладнану крилами безпілотника. Запуск здійснюється з наземних установок. За попередніми оцінками, дальність "Паляниці" становить до 700 кілометрів.

Ракета-дрон "Паляниця" / Фото United24

6 грудня відбулося офіційне представлення та передання підрозділам ще однієї української розробки – далекобійного високошвидкісного боєприпасу "Пекло", який теж називають ракетою-дроном. Відомо, що "Пекло" уже успішно пройшов бойові випробування та атакував ворожі цілі. Виробництво цієї зброї є серійним. Ракета-дрон "Пекло" має дальність 700 кілометрів та здатна розвивати дозвукову швидкість.

Крім того, як пише видання The Economist, українські інженери зараз працюють над удосконаленням базової версії крилатої ракети "Трембіта", аби збільшити її дальність. У базовій версії вона становить 140 або 200 кілометрів, а метою є створення ракети, котра зможе атакувати Москву. Нова ракета фактично готова, однак попереду фінальні випробування.

Втрати росіян у 2024 році

Протягом 2024 року російська армія зазнала масштабних втрат. Іноді кількість ліквідованих росіян за добу перевалювала на 2 000, що співмірне з втратами ворожої армії на початку повномасштабної війни.

З 1 січня по 25 грудня 2024 року українська армія ліквідувала та знищила:

• ворожого особового складу – близько 419 310 осіб;
• танків – 3 645 одиниць;
• бойових броньованих машин – 8 836 одиниць.
• артилерійських систем – 12 851 одиницю;
• РСЗВ – 313 одиниць;
• засобів ППО – 405 одиниць;
• літаків – 40 одиниць;
• гелікоптерів – 5 одиниць;
• БПЛА оперативно-тактичного рівня – 14 251 одиницю;
• крилатих ракет – 1 239 одиниць;
• кораблів/катерів – 5 одиниць;
• автомобільної техніки та автоцистерн – 20 787 одиниць;
• спеціальної техніки – 2 390 одиниць.

2024 рік став рекордним за втратами для російської армії: втрати росіян у живій силі в 2024 році більші, ніж втрати у 2022 та 2023 році сумарно. Фактично 10% від цієї цифри – втрати росіян у боях за Авдіївку. Загалом найбільше втрат росіяни зазнали на Авдіївсько-Покровському, Курахівському та Курському напрямках. Крім того, у 2024 році російська армія втратила:

• у 1,5 раза більше артилерійських систем, ніж сумарно за 2022 і 2023 роки;
• у 2,5 раза більше БпЛА;
• майже у 2 рази більше автомобільної техніки та автоцистерн у порівнянні з попередніми двома роками великої війни.

Найбільші втрати росіян в авіації припали на кінець лютого – тоді за 12 днів Сили оборони знищили 12 російських літаків. Серед них не тільки винищувачі, але й літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50. Це трапилося над Азовським морем увечері 23 лютого – напередодні других роковин початку повномасштабної війни.

Обміни полоненими у 2024 році

У 2024 році відбулося 10 обмінів полоненими між Україною та Росією, у межах яких вдалося визволити 1 159 військових та цивільних. Наймасштабніший обмін відбувся 3 січня – тоді вдалося повернути 224 військовослужбовців та 6 цивільних.

Останній в році обмін полоненими відбувся 18 жовтня – тоді вдалося повернути 95 українських захисників.

Обмін полоненими 18 жовтня / Відео з фейсбуку Володимира Зеленського

Однак обміни як такі були під загрозою зриву ще на початку року через російську провокацію. 24 січня у Бєлгородській області розбився російський військовий літак Іл-76. Росія заявила, що на борту нібито були 65 військовополонених, яких доправляли на обмін, який дійсно мав бути цього дня. Таку заяву російська сторона зробила на тлі повідомлень про те, що нібито Україна збила цей літак.

У грудні російська омбудсменка Тетьяна Москалькова заявила, що нібито Україні передали останки загиблих в авіакатастрофі під час обміну тілами загиблих. Координаційний штаб своєю чергою підтвердив, що Україна отримала останки, які потребують додаткової ідентифікації, зокрема обставин загибелі та загалом факту чи це українські військовослужбовці, оскільки аварія Іл-76 досі не вивчена до кінця.

Також між Україною та Росією відбулися обміни тілами загиблих. Їх було щонайменше 5, і завдяки цьому вдалося повернути 1 663 тіла загиблих українців – як військових, так і цивільних. Зокрема, вдалося повернути тіло закатованого росіянами мера Дніпрорудного Євгенія Матвєєва, якого поховали в Бучі на Київщині. Однак, на жаль, росіяни досі не передали Україні тіло журналістки Вікторії Рощиної, яка загинула в російському полоні 19 вересня.

Воєнні злочини росіян проти українських полонених

На жаль, ми воюємо проти терористів та військових злочинців. І це підтверджує той факт, що росіяни страчують українських військовополонених. За словами Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, з початку повномасштабного вторгнення підтверджено 177 випадків страт українських військовополонених. Однак 109 з них відбулися у 2024 році.

Наймасовішим випадком вбивства українських військовополонених стала страта 16 українських захисників 1 жовтня. Це трапилося в районі сіл Миколаївка та Сухий Яр поблизу Покровська на Донеччині. Цей злочин став наймасовішою стратою українських захисників.

Крім того, відомо про численні випадки вбивств поранених українських військовослужбовців та страти з особливою жорстокістю. Відомо про щонайменше 3 випадки вбивства з розчленуванням у 2024 році.

А що буде у 2025?

Спрогнозувати, якою буде ситуація наступного року – складно. Рік тому ніхто не міг подумати, що Сили оборони будуть битися з північнокорейськими солдатами на території Курської області, а по Україні вдарять балістичною ракетою середньої дальності.

Що можна сказати точно – ситуація буде складною. Зараз Курський, Куп'янський, Покровський, Курахівський, Времівський та Херсонський напрямки є найскладнішими – там постійно відбуваються боєзіткнення та спроби штурмів з боку росіян.

Цілком ймовірно, що на початку 2025 року розгортатиметься масштабна битва за Покровськ, яка і буде ключовою битвою цієї зими, і від неї залежатиме фактично доля Донеччини, адже у випадку захоплення Покровська російські війська відкриють собі шляхи в напрямку Добропілля – Білозерське та Костянтинівка – Краматорськ і наступатимуть на північну частину області, яка під контролем України.

Також росіяни продовжуватимуть активізацію на Херсонщині, аби змусити Україну сконцентровувати війська там для протидії ДРГ. Ворог продовжуватиме спроби захопити лівобережжя річки Оскіл та місто Куп'янськ.

А ще Україна продовжуватиме опір, як би не було важко і складно, адже росіяни поставили собі за мету знищити нас – це доводить і те, що на Різдво ворог здійснив масований ракетний обстріл.

І як би не було складно і важко, ніколи не можна забувати про те, що наші воїни часто попри втому і виснаження продовжують працювати для захисту нашої держави. Тому кожен із нас повинен робити все для їхньої підтримки й дотримуватися принципу: "Або в ЗСУ, або для ЗСУ".