Контроль над українським ринком продажу цигарок вірогідно й досі у росіян, повʼязаних з ФСБ – розслідування

Група «Мегаполіс» російських мільярдерів Ігоря Кесаєва та Сергія Кацієва, які заробляють на продажі алкоголю й тютюну, а витрачають гроші на утримання ФСБ і виробництво зброї якою вбивають українців, імовірно, зберегла контроль над українським ринком продажу цигарок

Про це йдеться в новому розслідуванні видання «Проект» – “Як глобальні компанії збагачують чекістів”. 

Компанія Кесаєва і Кацієва почала працювати в Україні 2010 року під брендом «Мегаполіс-Україна». І через кілька років змогла взяти під контроль 99% ринку продажу сигарет у країні, повідомляв Антимонопольний комітет України.

«Молодшим» партнером Кесаєва і Кацієва у цьому бізнесі став Борис Кауфман – одеський бізнесмен, близький до сім’ї президента Віктора Януковича. Після втечі Януковича з країни і захоплення частини України російськими військами у «Мегаполіс-Україна» почалися проблеми.

У підсумку 2015 року частку російського «Мегаполіса» в українській компанії було переписано на ланцюжки структур, за якими, крім Кауфмана, стояли двоє британців – Річард Фенхаллс і Річард Тейлор-Даксбері. Компанію також перейменували – вона стала називатися «Тедіс Україна».

Зв’язки з ФСБ та фінансування російських спецслужб

Ігор Кесаєв та Сергій Кацієв відомі своїми тісними зв’язками з російськими спецслужбами. Зокрема, Кесаєв фінансує фонд «Моноліт», який підтримує співробітників ФСБ та їхні родини. Крім того, віце-президент групи компаній «Меркурій», що належить Кесаєву, Володимир Анісімов, раніше обіймав посаду заступника начальника ФСБ у 2000-х роках. Ці факти свідчать про глибоку інтеграцію бізнес-інтересів Кесаєва та Кацієва з російськими силовими структурами.

Ігор Кесаєв та Сергій Кацієв

Ще з 90-х років, коли Кесаєв і Кацієв розпочали бізнес, величезну роль в алкогольному і тютюновому бізнесі відігравала контрабанда або інші махінації з тарифами і зборами. Контроль за кордоном, як і розслідування великих економічних злочинів, – прерогатива ФСБ. Але ці двоє, наскільки можна судити, ніколи не мали проблем із “конторою”, як російську спецслужбу традиційно називають у народі. Ймовірно тому, що Кесаєв і Кацієв таємно витрачають мільйони доларів на утримання головних чекістів країни, зокрема сім’ї багаторічного керівника ФСБ і наближеного президента Росії Миколи Патрушева.

Іншими словами, значна частина грошей, на які живе Патрушев та інші путінські чекісти, прийшла від світових виробників тютюну та алкоголю. Ні численні злочини чекістів усередині Росії, ні розв’язана ними війна проти України, не похитнули готовність західних компаній платити їм данину.

Настільки вигідний ринок, як Росія, донедавна ділили чотири глобальні тютюнові корпорації: Philip Morris (останніми роками працює під брендом Altria Group Inc), Japan Tobacco, British American Tobacco (ВАТ) і Imperial Brands. Через війну і санкції про свій відхід з Росії заявила British American Tobacco, яка виробляла 24% сигарет, що продаються в країні.

Однак реального відходу, ймовірно, не сталося: покупцем сигаретних фабрик у Росії стала компанія з Абу-Дабі, якою володіють три колишніх топ-менеджери BAT. Єдиною компанією, яка по-справжньому залишила російський ринок, ймовірно, стала британська Imperial Brands. Вона мала близько 5,5% ринку виробництва сигарет і через два місяці після початку війни продала свої активи людям з російської фірми “Мегаполіс”. Philip Morris і Japan Tobacco залишилися заробляти в Росії, даючи збагатитися і своєму ексклюзивному продавцю в нашій країні – тій самій групі компаній “Мегаполіс”, яка зараз контролює близько 70% ринку продажу сигарет й належить Ігорю Кесаєву та Сергію Кацієву.

Протягом багатьох років статки Кесаєва і Кацієва впевнено зростають. У 2024 році журнал Forbes помістив Кесаєва на 29-те місце в національному рейтингу багатіїв із сумою активів у $5,5 мільярдів (у Кацієва – $1,9 млрд і 72 місце). Тобто за два роки війни Кесаєв збільшив свої статки більш ніж удвічі ($2,6 мільярдів у 2022 році). Причина цього вражаючого успіху не тільки в палінні та випивці, а й у високопоставлених друзях.

Друзі-чекісти

Номер телефону генерала ФСБ Володимира Анісімова, багаторічного голови ради директорів заводу імені Дегтярьова (російський оборонний завод який виробляє кулемети, гранатомети та ракети) і віце-президента з безпеки групи “Меркурій”, в одному з мобільних застосунків, якими користуються московські ескортниці для спілкування одна з одною, позначений так: “Чорний список. Набухується і гроші не платить під сраку років типу фсбешник лізе без презика”.

Алкоголь і повії стали причиною того, що фотографію п’яного генерала ФСБ, який заснув в одному зі столичних ресторанів, опублікували анонімні телеграм-канали, куди поскаржилася чергова жертва, що залишилася без оплати. Фотографія: ВЧК-ОГПУ

Анісімов протягом довгих років був одним із найближчих людей до колишнього директора ФСБ і секретаря Ради безпеки Росії Миколи Патрушева.

Колись Анісімов вивчився на тракториста, але зрештою пішов служити в КДБ по Карелії. Там на початку 90-х він став ад’ютантом, а на перших порах і водієм Миколи Патрушева, який тоді очолив спецслужбу в цій прикордонній республіці. Анісімова знайомі панібратськи називали тільки по батькові – “Гавриличем”. Ці деталі були переказані двома людьми, які знали Патрушева і його підлеглих по службі в Карелії в 90-х × .

Минув час, Патрушев поїхав до Москви на підвищення, але не забув про свого ад’ютанта. Учорашній водій зробив у столиці запаморочливу кар’єру, якій був зобов’язаний майже виключно близькістю до Патрушева. На початку путінського правління Анісімов працював заступником директора ФСБ, начальником служби внутрішньої безпеки спецслужби – тобто “очима і вухами” Патрушева. “Гаврилич” погано прославився у вересні 2004 року, коли за дорученням свого боса став одним із керівників таємного штабу операції зі звільнення захопленої терористами школи в Беслані. Усі найжахливіші провали, які російська влада допустила в Беслані, пов’язані з ім’ям Анісімова.

Путін (ліворуч) і Микола Патрушев відвідують Санкт-Петербурзький державний морський технічний університет у Санкт-Петербурзі, РФ, 26 січня 2024 року / Фото: AP

У 2005 році Анісімова, судячи з усього, відправили до чинного резерву, до так званих “підкришників” – так називають “прикомандированих співробітників”, які працюють за межами спецслужби, але в її інтересах. Так “Гаврилич” опинився біля Кесаєва.

Щонайменше з 2009 року генерал Анісімов значиться в керівництві кесаєвських фірм головою ради директорів військового заводу імені Дегтярьова і віцепрезидентом з безпеки “Національної дистриб’юторської компанії “Меркурій”. Саме працюючи у Кесаєва, Анісімов у 2022 році став героєм публікацій телеграм-каналів про заборгованість перед ескортницями.

Але Анісімов – це не єдиний зв’язок Кесаєва з вищими російськими чекістами.

Ще існує мережа різних фондів тісно пов’язаних з сім’єю Патрушева і верхівкою ФСБ – це спосіб прихованих витрат на потреби “контори”.

Втім, і всім цим зв’язки Кесаєва з ФСБ не вичерпуються. Був як мінімум один епізод, коли головний торговець сигаретами в Росії буквально зробив керівників ФСБ доларовими мільйонерами. У 2007 році ФСБ Росії провернула нехитру, але дуже прибуткову оборудку, про яку першою розповіла “Новая газета” . В Одінцовському районі Підмосков’я, найдорожчому місці біля столиці, у ФСБ з радянських часів був відомчий дитячий садок і навколишня територія.

“Контора” передала цю землю на баланс муніципалітету, який, своєю чергою, поступився ділянкою в користування дачному некомерційному партнерству “Калчуга 4”, яке заснували генерали спецслужби. Через кілька місяців земля була розділена на двадцять дві ділянки і пройшла процедуру приватизації: власниками стали керівники ФСБ, починаючи з директора служби Олександра Бортнікова і двох його заступників. Уже до весни 2008 року ділянки викупили структури Ігоря Кесаєва, для якого всі угоди обійшлися сумарно майже в $50 млн. Виходить, під виглядом звичайних угод із землею Кесаєв перерахував двом десяткам генералів ФСБ у середньому по $2,5 млн кожному. Причому за землю, яка цим генералам по суті ніколи не належала і за яку вони не платили ринкову ціну.

У 2012 році Кесаєв перереєстрував право володіння цією землею на себе особисто, зараз на цій території стоїть садиба бізнесмена, – зовсім недалеко від неї резиденція Володимира Путіна “Ново-Огарьово”.

Паралельно з турботою про особисте збагачення чекістів, у житті Кесаєва і Кацієва розвивався інший сюжет. З 2005 року бізнесмени стали помітними гравцями в російській оборонці, традиційно пов’язаній зі спецслужбами. Того року Кесаєв і Кацієв взяли під контроль ковровський військовий завод ім. Дегтярьова акціонери якого (керівництво заводу та інвестиційна компанія) перебували в конфлікті та судилися за контролюючу частку. Насамперед, незважаючи на збитки, завод перерахував до фонду Кесаєва 180 млн рублів. Головою ради директорів став той самий Володимир Анісімов, колишній ад’ютант Патрушева, а до ради заводу увійшли інші важливі російські силовики.

На своєму сайті підприємство вказує тільки цивільну продукцію – мотоцикли і мотокультиватори. Однак військове виробництво має для підприємства значно більше значення – там роблять великокаліберний кулемет “Корд”, кулемет “Печеніг”, танковий кулемет Владимирова, протитанковий комплекс “Корнет” і зенітно-ракетний комплекс “Стріла”, а також цілу лінійку інших ПЗРК і гранатометів. Усі ці вироби активно застосовуються російською армією під час агресії проти України. Тільки за  2022 і 2023 роки завод збільшив свою виручку на 30% (зараз – 30 млрд рублів).

Мирні жителі в Бучі були вбиті в тому числі з кулеметів “Печеніг”, який виробляє завод Кесаєва. Детальніше в дослідженні “Проекту”. Фото: Ukrinform TV

У квітні 2022 року – незабаром після початку війни в Україні – Кесаєв потрапив під санкції Європейського союзу. За місяць військовий завод поспішив повідомити: Кесаєв вийшов із володіння, однак це, найімовірніше, неправда. У раді директорів, як і раніше, сидять “Гаврилич” і довірені юристи Кесаєва і Кацієва.

Жадібність західних компанії

Незважаючи на участь Кесаєва у війні, санкції та тісні зв’язки з керівниками ФСБ, західні компанії не готові розлучитися з російським ринком і заробітком на ньому.

У березні 2022 року американська Philip Morris заявила, що розглядає варіант покинути російський ринок (9% від її світового виробництва). Однак через два роки цього не було зроблено. Навпаки, за підсумком 2023 року чистий прибуток юрособи Philip Morris в Росії – АТ “Філіп Морріс Іжора” – виросла з  48 до 56 мільйонів доларів.

Залежність від російського ринку у Japan Tobacco юрособа в РФ – “Дж. Т. І. Россия”,  ще більша – 20% від усього світового виробництва. Чистий прибуток компанії в Росії теж зростає – від 43 млрд руб. у 2022-му до 47 млрд у 2023-му році. Згідно зі звітом за 2023 рік, компанія “Мегаполіс” продала продукції з фабрик Japan Tobacco в Росії на півтрильйона рублів.

З 90-х на сайті Каліфорнійського університету в Сан-Франциско публікується архів документів тютюнової промисловості – корпоративні документи основних тютюнових компаній США, які стають надбанням громадськості під час судових процесів. На початку 2024 року до архіву надійшов новий масив – документи компанії Juul Labs, проти якої з позовом виступав прокурор штату Північна Кароліна.

Не відмовилися працювати з “Мегаполісом” й інші міжнародні компанії. Фірма Кесаєва і Кацієва продовжує бути дистриб’ютором Red Bull (напої), Lavazza (кава) і Reckitt Benckiser (насамперед презервативи Durex і Contex). Об’єднана компанія ДКБР, що спеціалізується на алкоголі, має широку номенклатуру іноземних спиртних напоїв, які ввозяться в Росію в тому числі через схему паралельного імпорту  інакше кажучи, через країни-посередники без згоди виробника . Ці компанії, а також Philip Morris і Japan Tobacco, не відповіли на численні запити журналістів “Проекту” про коментарі.

Дивно, але співпраця західних тютюнників із Кесаєвим триває навіть в Україні, з якою російська армія воює його ж зброєю. Там російські бізнесмени контролюють взагалі практично весь тютюновий ринок.

Український ринок

Кесаєв і Кацієв під брендом “Мегаполіс-Україна” зайшли на місцевий ринок торгівлі сигаретами ще 2010 року, відразу захопивши його половину, а через три роки стали контролювати 99% збуту тютюнових виробів. Домогтися цього допомогло партнерство з Борисом Кауфманом, одеським бізнесменом, близьким до сім’ї опального президента Віктора Януковича. Кауфман отримав 49,9% в українському бізнесі “Мегаполіса”. Згідно з кіпрським комерційним реєстром, Борис Кауфман став молодшим партнером у 2013 році.

Після втечі Януковича з країни і захоплення частини України російськими військами у “Мегаполіс-Україна” почалися проблеми. У 2015 році частка “Мегаполіса” в українській компанії була переписана на ланцюжки компаній, за якими стояли двоє британців – Річард Фенхаллс і Річард Тейлор-Даксбері. Сама компанія заперечувала подальшу причетність Кесаєва до бізнесу. На те, що британці, які володіють частками в “Тедіс Україна”, є лише номіналами, вказують кілька ознак.

Річард Марк Тейлор-Даксбері – юрист, який представляє інтереси клієнтів у цивільних спорах. З бізнесів у нього раніше була лише невелика компанія з вигулу собак.

Схожа історія і з його колегою, 81-річним Річардом Доріаном Фенхаллсом. Він – колишній керівник банків і засновник консалтингової компанії, який, судячи з усього, давно працює з Кесаєвим. У 2009 році Фенхаллс протягом двох місяців консультував компанію Sibir Energy. Це з’ясувалося після того, як консалтингова компанія Strand Partners звернулася до суду з позовом до Фенхаллса, свого колишнього співвласника. Саме в цей час готувалася угода з продажу Кесаєвим його частки в цій компанії “Газпрому”. За ці два місяці консультацій британець отримав $11,7 млн. Те, що обидва британці виступають номіналами українського “Мегаполісу”, “Проєкту” підтверджує і джерело в компанії.

5 грудня 2022 року детективи Національного антикорупційного бюро України затримали Бориса Кауфмана за обвинуваченням у створенні злочинної організації та підкупі чиновників. Через два дні за Кауфмана внесли заставу в сумі понад $ 3 мільйони, і він вийшов із СІЗО. На тлі кримінальних справ і особливої уваги до компанії “Тедіс-Україна” начебто з нізвідки з’явився новий дистриб’ютор – DL Solution, який не тільки отримав контракти із західними корпораціями, а й швидко посів друге місце (після “Тедіс-Україна”) на ринку. Директор нової компанії та головний бухгалтер ще недавно працювали в “Тедіс-Україна”  , з’ясував Forbes Ukraine.

Зрештою, з Кесаєвим пов’язана й українська торговельна мережа, що збуває тютюнову продукцію. Значну частину сигарет в Україні продає місцева компанія “Сигарний дім “Фортуна” – у них сотні фірмових відділів “Табакерка”, продукція також поставляється в 15 тисяч інших торгових точок.

Цю компанію формально контролюють одеські бізнесмени, раніше пов’язані з “Партією регіонів”. Але річ у тім, що ті самі українці спільно з компанією “Мегаполіс” Кесаєва і Кацієва до липня 2024 року володіли в Росії однойменною юрособою – “Сигарним домом “Фортуна” . З липня 2024 року ця частка в компанії перейшла іншим українцям, які проживають у Росії, але також пов’язані з Януковичем .

У 2016 році Ігор Кесаєв закохався в українку – Ольгу Клименко. Модель, “Міс блонд-2013”, переїхала до Москви, пара зареєструвала шлюб – у 2019 році про це повідомило видання Super × , і тоді ж Клименко-Кесаєва стала ведучою кулінарного шоу “Так, шеф!” на телеканалі World Fashion, що належав чоловікові.

Наприкінці травня 2022 року рідна для Ольги Житомирська область піддавалася вже не першому масованому ракетному обстрілу. Сама Клименко 25 травня того року позувала на червоній доріжці Каннського кінофестивалю перед світовою прем’єрою фільму “Елвіс”. Кесаєв і його дружини, нинішня і колишня, так само як і сім’я Кацієва, дуже люблять закордон.

Стелла Кесаєва, Каннський кінофестиваль, травень 2022 року. Джерело: Instagram

Діяльність Ігоря Кесаєва та Сергія Кацієва в Україні викликає серйозні занепокоєння. Їхній контроль над тютюновим ринком, тісні зв’язки з російськими спецслужбами та можливе фінансування терористичних організацій становлять загрозу національній безпеці України. Попри санкції та розслідування, їхні компанії продовжують функціонувати, що підкреслює необхідність посилення контролю та регулювання діяльності іноземних компаній на стратегічних ринках України.

Автори: Михайло Маглов, Іва Цой (Scanner Project), за участю Романа Баданіна

Повна версія розслідування на сайті видання видання ПРОЕКТ

Tweet