Будь-яка пауза у бойових діях повинна призвести до президентських виборів в Україні — ексрадник Трампа у статті для Newsweek

З переобранням Трампа на другий термін Америка переорієнтовує свою зовнішню політику таким чином, щоб пріоритетом стала безпека саме США. У межах цієї політики Трамп також обіцяв покласти край російсько-українській війні. Війна РФ проти України принесла втрати для обох сторін, а також величезні витрати для США, які надавали допомогу Києву, профінансовану за рахунок американських платників податків. Але тепер, коли Трамп знову прийшов на посаду, і активізувалися заяви про переговори, для Вашингтона і для Києва може розгорнутися “нова сторінка”, пише у статті для Newsweek колишній старший радник Трампа Стів Кортес.

Президент України Володимир Зеленський повинен був “постати” перед виборцями минулого року наприкінці свого п'ятирічного терміну на посаді, але він використав війну, щоб відкласти вибори, зазначає Кортес. Звичайно, Америка проводила вибори під час воєн у своїй довгій демократичній історії, в тому числі під час кривавої Громадянської війни, але тим не менше, більшість західного світу пробачила Зеленському це відтермінування, додає автор.

Однак тепер, у 2025 році, коли Трамп вступив на посаду, припинення бойових дій здається близьким. Сам Зеленський, який раніше демонстрував максималістський підхід до війни і висував агресивні вимоги до США, тепер різко змінює свою риторику. Відразу після тріумфу Трампа і республіканців на виборах у Штатах у листопаді 2024 року Зеленський визнав “необхідність зробити все, щоб війна закінчилася в наступному році, закінчилася дипломатичним шляхом”.

І Москва, і Київ надсилають “примирливі сигнали”, натякаючи, що Трамп міг би стати посередником цього дипломатичного миру. Звичайно, деталі мирної угоди можуть виявитися неприємними. Але будь-яка пауза у бойових діях, чи то тимчасове припинення вогню, чи то більш тривалий договір про перемир'я, повинна вести безпосередньо до запізнілих виборів в Україні, пише Кортес.

У цей момент, зазначає автор, Зеленський одразу стає політично вразливим. Нещодавні опитування показують, що його попередня широка популярність розбита, оскільки втомлена війною громадськість все менше довіряє його керівництву і дедалі більш підозріло ставиться до корупції. Згідно з великим опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології, 52% українців заявили, що довіряють Зеленському зараз, порівняно з 77%, які довіряли йому у 2023 році. Відсоток тих, хто не довіряє Зеленському, майже подвоївся за той самий період часу. Не дивно, що підтримка Зеленського найслабша у східній та південній частинах країни, де розгорнулися основні бойові дії.

Але ерозія довіри, на думку Кортеса, пов'язана не лише з війною, але й і з поширеними підозрами в корупції Зеленського особисто та його соратників, включно з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. Звісно, Україна вже давно страждає через проблему корупції серед високопосадовців, яка сягає корінням ще радянських часів.

Наприклад, як йдеться у статті, задовго до президентства Зеленського, у 2015 році газета Guardian назвала Україну “найкорумпованішою країною в Європі”. Але навіть для українців, які звикли до високого рівня системної корупції, зловживання, в яких звинувачують Зеленського та його оточення в розпал війни, викликають цілком зрозуміле обурення, зазначає Кортес.

На противагу цьому “увічненню” корупції виступає можливий головний конкурент Зеленського на президентських виборах генерал Валерій Залужний, який здобув популярність серед українців завдяки своєму військовому лідерству. Після звільнення з посади головнокомандувачу ЗСУ, Залужний мав приголомшливе 92-відсоткове схвалення серед українців, перш ніж його призначили на дипломатичну посаду посла України у Великій Британії. 

Як пише Кортес, Залужний “користується повагою як вдома, так і в іноземних столицях завдяки своїй військовій кмітливості, підкріпленій неабиякою прихильністю до чесного, самовідданого лідерства”

Американці, зазначається у статті, також втомилися від надмірних зобов'язань щодо підтримки України. Ця тенденція особливо помітна серед виборців-республіканців. Згідно з опитуванням Pew, проведеним після перемоги Трампа на виборах 5 листопада, лише 19% виборців Республіканської партії назвали російське вторгнення в Україну “головною загрозою” американським інтересам, порівняно з 51%, які вважали так на початку повномасштабної війни РФ проти України.

Отже, на думку Кортеса, Трамп вступив на посаду, отримавши кілька значних політичних можливостей. Він може “винагородити” виборців, які повернули його до Білого дому, вимагати реалістичної та стриманої зовнішньої політики, спрямованої насамперед на Америку. А ще він може досягти історичного миру і покласти край кровопролиттю війни РФ проти України. Нарешті, Трамп може допомогти відкрити нову главу для України — епоху після Зеленського, кульмінацією якої стане прихід до влади у країні чесних патріотів, а не управління нечесних клептократів, підсумовує Кортес.

Зеленський як президент не втратив своєї легітимності після 21 травня 2024 року, оскільки його повноваження тривають до обрання наступного. Однак воєнну каденцію президента окреслено не лише Конституцією, яка гарантує безперервність влади, та законом про воєнний стан, що вказує на неможливість проводити вибори, а й установленими самим Зеленським межами. Чи можна вийти із замкненого квадрата президентства Зеленського, щоби здобути перемогу у війні та в чому полягає новий ступінь відповідальності президента, якого ми не обирали на другий термін, але якому довірили управляти країною, що воює? Про це розповідала Інна Ведернікова у статті “Квадрат президентства. Якою є ціна легітимності Володимира Зеленського”.