Два перемир’я на користь Росії. Пояснюємо деталі та проблеми "мирних переговорів" у Ер-Ріяді

У вівторок у Саудівській Аравії завершився черговий раунд переговорів, які США почергово проводили з Україною та Росією.

Раунд, який цілком можна назвати невдалим передусім для США.

Показова деталь – американська адміністрація, яка не випускає жодної нагоди для піару та схильна перебільшувати свої здобутки, цього разу утрималася від заяв про "успіх" або щось подібне.

Якщо подивитися в очі реальності, то відносним переможцем цього раунду стала Росія.

Кремль зміг нав’язати США свою версію бачення "енергетичного перемир’я".

У разі, якщо воно запрацює, Україна буде зобов’язана відмовитися від майже усіх цілей, які останнім часом успішно атакували далекобійні дрони.

А на об’єкти українського нафтогазовидубування перемир’я поширити "забули".

Хоча Україна стверджує, що узгодила з США свою, повнішу версію захищених об'єктів, Кремль оперує своїм списком.

Також Росія відмовилася розглядати зупинку авіаударів по цивільних українських об’єктах.

"Морська" частина домовленості – ще проблемніша.

Тут Росія планує лишитися виключно в плюсах.

Вона має отримати допомогу США у експорті російської "аграрки" і добрив, а "в обмін" на це росіяни хочуть мати контроль над проходженням цивільних кораблів до України.

А на додаток, американці пообіцяли Москві, що… Європа зніме з Росії частину санкцій! Хто саме домовлятиметься про це з європейськими колегами – неясно.

Частину цієї місії, напевно, покладуть на Україну.

Втім, у цій суперечливій історії є і два плюси для України.

По-перше, на зустрічах у Ер-Ріяді США не змушували Київ поступатися своїми червоними лініями, і це дійсно важливо.

По-друге, американці консультувалися з Україною навіть там, де не мали такого обов’язку.

Наразі варіанти розвитку подій – відкриті.

Київ сподівається, що Кремль за традицією "кине" американських партнерів і це докорінно змінить ситуацію.

Утім, підстав для твердої впевненості у цьому немає.

Передумови для неуспіху.

Перш за все варто наголосити, що від переговорів, які відбувалися від неділі у Саудівській Аравії, не було підстав очікувати серйозного прориву.

Це був "технічний", а не політичний переговорний раунд.

Склад команд, що попрямували у Джидду для цього узгодження, показовий.

Лише Україна надіслала туди делегацію достатньо високого рівня.

Команду очолив міністр Рустем Умєров, де неї увійшли два заступники глави ОПУ (Жовква та Паліса), заступник міністра енергетики та держсекретар МЗС (Колісник та Карасевич).

Тобто це – все ж політичній гравці та чинні посадовці, хоч і без юридичних повноважень на підписання будь-чого.

Натомість Москва надіслала на цю зустріч команду "колишніх" на чолі з ексзаступником Лаврова Карасіним (якому на пенсії знайшли місце сенатора) та ФСБшним генералом-пенсіонером Бєсєдою.

Американців преставляли чинні посадовці, але зі статусом нижчим ніж в українців – Ендрю Пік з ради назбезпеки та Майкл Ентон з Держдепу.

Поза тим, недооцінювати мету цього раунду також не варто.

В Ер-Ріяді США, Україна та Росія мали узгодити механізми втілення тих домовленостей, яких досягли дві пари лідерів – Трамп із Путіним та Трамп із Зеленським – у телефонних переговорах минулого тижня.

У тому числі – домовленостей про часткове припинення вогню, яке нібито – за сподіваннями у Києві та Вашингтоні – мало зрештою привести до повного перемир’я.

Та щоби домовитися про втілення якихось домовленостей, треба як мінімум розуміти їх однаковим чином.

А цього не було.

"Європейська правда" вже розповідала, як телефонні переговори Трампа, Зеленського та Путіна минулого тижня закінчилися тим, що сторони почули у цій розмові щось різне (деталі читайте у статті "Перший раунд, невдалий для Трампа").

Тоді США та Росія навіть не намагалися узгодити спільне бачення перед тим, як робити заяви для публіки.

Це стосувалося, зокрема, ідеї "часткового перемир’я", яке Трамп намагався представити як свою перемогу.

В той час, у заявах самого Трампа, пресрелізах Білого дому тощо підкреслювалося, що Путін у розмові дав згоду припинити удари по об’єктах енергетики та цивільної інфраструктури (Зеленський з готовністю підхопив цю ідею; Україна сформувала список цивільних об’єктів тощо) – Путін наполягав, що йдеться тільки про енергооб’єкти.

Зустріч в столиці Саудівської Аравії, серед іншого, мала поставити крапку, чи то "визначити переможця" у цій суперечці.

Верх взяла Росія, і навіть у більшому масштабі, ніж варто було очікувати.

Американці відмовилися від усіх згадок про заборону російських ударів по "інфраструктурних об’єктах".

І навіть стосовно енергетики з’явилася деталь, яка видається додатковою односторонньою перемогою Росії.

Про це – далі у тексті.

Перемир’я, яке вже працює.

У міжнародних відносинах важать не тільки юридичні документи (які делегації у Ер-Ріяді не мали права підписувати), а й політичні зобов’язання.

Саме вони сформували головний результат нинішнього раунду переговорів.

Йдеться про зобов’язання лідерів Росії та України дотримуватися "часткового перемир’я" щодо ударів по об’єктах енергетики.

У пресрелізі Білого дому згадують про це зобов’язання за формулюванням "домовленість президентів Трампа і Зеленського про заборону ударів по енергетичних об'єктах Росії та України" (плюс аналогічне формулювання зі згадкою про Путіна замість Зеленського).

Найголовніше: лідери обох воюючих сторін підтвердили, що вважають перемир’я вже чинним.

Путін підтвердив це у пресрелізі на сайті Кремля.

Володимир Зеленський також публічно заявив: перемир’я вже запрацювало.

Моментом його старту Україна вважає вечір 25 березня, пояснив український президент.

"Міністр оборони [Умєров на переговорах в Ер-Ріяді] запитав американську сторону, коли це може вступити в дію.

І вони вважають, що після того, як американська сторона офіційно виходить зі стейтментом, може бути початок, – заявив президент, та пояснив суть цієї домовленості, підтвердивши, що йдеться виключно про енергооб’єкти: "Ми не вражаємо їх енергетику, вони не вражають нашу енергетику".

Згаданий Зеленським пресреліз з’явився на сайт Білого дому у вівторок ввечері, тож відлік пішов.

Дійсно, минулої ночі українські дрони не "кошмарили" російські НПЗ та нафтосховища.

Російські "Шахеди", втім, атакували Україну, як зазвичай – але тут у Путіна є пояснення: мовляв, Росія атакує не енергетику, а будь-що інше.

Як не цинічно це звучить, але навіть навмисні атаки на лікарні або школи (як було останніми днями), не є порушенням американських умов.

Але навіть щодо енергетики заборона значною мірою одностороння.

Це – головна неприємна несподіванка.

Принаймні, це випливає з опублікованого на сайті Кремля переліку об’єктів на території України та Росії, що підпадають під заборону.

Він включає 5 пунктів:.

Нафтопереробні підприємства;.

Нафто-, газопроводи і сховища, включаючи насосні станції;.

Інфраструктура, що виробляє і передає електрику, включно з електростанціями, підстанціями, трансформаторами і розподільниками;.

Атомні електростанції [прим ЄП: примітно, що АЕС включили окремо попри те, що це дублює п.3];.

Дамби гідроелектростанцій.

Це не одностороння заява, а "узгоджений між російською та американською сторонами перелік", стверджує Кремль.

За понад пів доби після його публікації з американського боку не було заперечень або спростувань цього.

Утім, з переліку, який Росія вважає чинним "випали" українські енергооб’єкти, по яких Росія останнім часом завдає найбільше ракетних ударів.

Це – потужності нафтогазовидобування, значна частина з яких розташована у Полтавській та Харківській областях.

Удари по них протягом останніх кількох місяців виявилися дійсно болючими для України.

За деякими оцінками, Україна втратила близько 40% потужності газовидобування, через що буде змушена імпортувати значні обсяги газу для наступного опалювального періоду (минулу зиму вдалося пройти на газі власного видобутку).

Українське Міненерго наполягає, що США знають про інші вимоги Києва щодо "енергетичного перемир’я".

"Україна передала та узгодила з американською стороною типологію об’єктів по всіх об’єктах енергетичної інфраструктури в межах домовленості про зупинку взаємних ударів.

Це стосується електроенергетичного, нафтогазового комплексів, атомної та вугільної промисловості, енергетичного машинобудування – виробництва енергетичного обладнання", – заявили у пресслужбі міністерства у відповідь на запит Євро.

Що робити із тим фактом, що росіяни нібито узгодили з США інший список – наразі неясно.

Але у тому, що Кремль свідомо скоротив перелік "захищених" об’єктів і може згодом це використати – сумніватися не доводиться.

Домовленості в стилі "кожен про своє".

Втім, це не єдина проблема раунду переговорів, що минув.

Саудівський раунд підтвердив, що США у "мирних переговорах" з Україною та Росією дотримуються підходу, за яким американці, як посередники, укладають окремі домовленості з українською та російською сторонами.

Це – цілком життєздатний підхід, він не є новим для міжнародних відносин; зрештою, так звана "зернова угода" 2022 року була укладена між Росією та Україною точно так само – не напряму, а за посередництва Туреччини та генсека ООН.

Та є нюанс, який ставить під питання життєздатність домовленостей у Ер-Ріяді.

Стамбульську "зернову угоду" підписали лише після того, як посередники узгодили з Україною та Росією ідентичний (та деталізований) текст домовленості.

Таким чином, Київ і Москва хоч і не підписували один спільний документ, але домовилися про те саме.

Однак нова американська адміністрація вирішила таким "не заморочуватися".

Цей раунд "мирних" завершилися без узгодження спільних заяв.

Навіть американські повідомлення про "підсумки переговорів" з росіянами та українцями мають важливі відмінності.

Це означає, що сторони не дійшли згоди.

А ключове правило міжнародних переговорів каже, що сторони не домовилися ні про що, доки немає домовленості про все (nothing is agreed until everything is agreed).

Адже міждержавна домовленість – це завжди комплексна річ, у якому одні елементи урівноважуються іншими.

Ба більше, американське та російське прочитання результатів переговорів США та РФ – знову є дуже відмінними.

Повторюється та сама історія, як було після телефонних переговорів трьох лідерів.

Утім навіть ці неузгоджені заяви вартують уваги.

Вони демонструють, де позиції США, Росії та України принципово відмінними аж настільки, що їх не вдалося узгодити і довелося виходити із заявами, які демонструють світові: успіху немає, згоди також.

Перше – це розбіжність позицій США та України.

Американці погодилися піти росіянам на поступки і взяли на себе зобов’язання "допомогти відновити доступ Росії до світового ринку для експорту сільськогосподарської продукції та добрив" через зниження вартості страхування кораблів, які прямують до портів РФ, та спрощення платежів російським виробниками за агропродукіцію та добрива, які зараз ускладнені через санкції.

По суті, США погодилися почати знімати з росіян санкції.

Україна виступила проти того, щоб це було частиною спільної домовленості, але не змогла зупинити цей підхід у принципі.

Власне, Вашингтон дійсно налаштований на те, щоб послаблювати тиск на РФ, щоби відновити бізнес з режимом Путіна.

Але тут маємо також добру новину: заперечення українців виявилося достатнім для того, щоби зірвати оприлюднення спільної російсько-американської заяви – на кшталт тієї, яку делегації України та США погодили тиждень тому.

Тоді, до слова, українсько-американську домовленість з росіянами не погоджували.

Інше питання – чи матиме цей влив довгостроковий ефект.

І, нарешті, відмінність у позиції США та Росії.

У Кремлі вирішили висунути Трампу ультиматум та публічно висунули низку умов щодо конкретного переліку санкційних послаблень; лише за цієї умови РФ готова рухатися далі у переговорах.

Цей список заслуговує на окрему увагу.

Без обмежень для Росії, з обмеженнями для України.

Спершу – наведемо перелік умов з російського ультиматуму:.

Зняття санкцій з Россельхозбанку та інших російських підсанкційних банків, задіяних у торгівлі продовольством і добривами, включаючи їхнє підключення до SWIFT;.

Зняття обмежень на операцій торговельного фінансування;.

Зняття санкцій з компаній-виробників та експортерів продовольства і добрив.

Зняття обмежень страхових компаній для російських вантажів продовольства і добрив;.

Зняття портових обмежень на російський кораблі, задіяні у торгівлі продовольством і добривами;.

Зняття обмежень на постачання у РФ сільськогосподарської техніки, а також інших товарів для виробництв продовольства і добрив.

Взагалі, зняття санкцій з Росії без виконання нею жодних передумов є небезпечним прецедентом.

А виконання повного списку російських "хотєлок" – особливо небезпечне, у тому числі через розмитість вимог.

Серед установ, що "задіяні у торгівлі продовольством", точно виявляться системні російські банки, як-то Сбербанк.

А п.2 з ультиматуму звучить так, що на нього за бажання можна "натягнути" що завгодно.

Утім, США це не зупинило.

Дональд Трамп вже підтвердив готовність розглядати російський ультиматум.

"Є приблизно п'ять чи шість умов.

Ми розглядаємо їх усі", – – заявив президент.

Та ці вимоги стають особливо цинічними, якщо зважити, хто їх має виконувати.

По суті, Кремль вимагає, щоб США змусили Європу зняти санкції з РФ.

Зокрема, система SWIFT, штаб-квартира якої розташована у Бельгії, не є підконтрольною американцям, і свого часу для відрізання росбанків від SWIFT довелося збирати європейський консенсус.

Хто має переконувати європейців піти на це? Є підстави вважати, що США бачать у цій ролі Україну – а також, що Україна на це погодилася.

Зокрема, саме це значення може мати загадкова фраза у заяві України за підсумками переговорів про те, що ми "вітаємо залучення третіх країн з метою забезпечити підтримку впровадження … домовленостей".

А що зі свого боку робить Росія у відповідь на зняття санкцій?.

Це – ще більш цинічна деталь.

У разі виконання ультиматуму щодо санкцій Кремль пообіцяв запровадити перемир’я на морі, і одночасно відновити так звану "чорноморську зернову ініціативу", яка діяла у 2022 році щодо цивільних кораблів, що прямували до українських портів.

Тоді цей інструмент включав обов’язкові інспекції кораблів, що прямують до України, у Стамбульських протоках – мовляв, для того, щоб перевірити, що вони не перевозять військових вантажів.

Зараз Росія наполягає, що у разі відновлення цього механізму перевірка має бути її обов’язковим елементом.

Однак на практиці цей механізм Росія використовувала для того, щоб гальмувати морське сполучення і робити українські порти неконкурентними.

Фактично, зараз Україні цей механізм не потрібен, бо судноплавство вже відновлене після того, як українські морські дрони вигнали флот РФ до Новоросійська.

Якщо ж відновити його зараз, виконавши вимоги Кремля, то виходитиме, що російські вантажі ходитимуть через Босфор без обмежень (з кораблів РФ знімуть санкції, і ніхто не перевірятиме, чи не везуть вони військову техніку замість цивільних вантажів).

А кораблі до українських портів – будуть обмежені у пересуванні.

Тому в Києві до цієї іде ставляться зі скепсисом.

"Ми пам'ятаємо, як Росія блокувала коридор, робила довгі перевірки, спеціально створювала черги.

Сказати, що тепер буде працювати просто? Ні.

І поки що рано говорити, що це буде працювати", – прокоментував Зеленський цю ідею.

Також у сторін є різне бачення, що входитиме до "морського перемир’я", якщо воно запрацює.

Зокрема, "сірою зоною" лишаються удари по портах або по інфраструктурі, пов’язаній з портами.

"Що транспортувати [з морського порту], якщо ракета прилітає в елеватор?", – поставив риторичне запитання президент Зеленський.

А міністр оборони Умеров попередив: Україна вийде з перемир’я, якщо російські військові кораблі вирішать, що можуть безпечно пересуватися Чорним морем.

"Переміщення Росією своїх військових суден за межі східної частини Чорного моря буде вважатися порушенням духу цієї домовленості та буде розглядатись як порушення зобов’язань забезпечити свободу судноплавства в Чорному морі та загрозу національній безпеці України.

В такому випадку, Україна матиме повне право реалізовувати право на самозахист", – йдеться у письмовій заяві міністра.

З огляду на все це, говорити про дійсно відчутні результати переговорів у Джидді наразі не доводиться.

А у деяких моментах можна констатувати, що Росія чи то "зламала", чи то надурила американців.

На шлях до тривалого стійкого миру це абсолютно не схоже.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".