/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2Fd7373c98260de9309ccea9bb1f5e588a.jpg)
РФ хоче запустити Запорізьку АЕС: Гончар оцінив шанси окупантів на успіх
Головні тези:
Президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ, експерт з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар висловив свою думку щодо того, чи зможе країна-агресор РФ перезапустити Запорізьку АЕС і чи дозволить МАГАТЕ зробити це окупантам.
За словами Гончара, Росія хотіла перезапустити ЗАЄС у 2023 і 2024 роках, хоче це зробити і в 2025-му. Окупанти планують запустити всі шість енергоблоків, але, на думку експерта, гіпотетично максимум можуть запрацювати лише два, а, може, й один.
"Але не вийшло це в Росії тоді, не вийде і зараз. Оскільки питання не лише в тому, що перед перезапуском потрібно виконати великий комплекс робіт. А впродовж останніх трьох років енергоблоки функціонували (навіть не працювали) в аномальному режимі. Тому питання ядерної безпеки тут має першочергове значення, і окупанти самі це наголошують", - сказав Гончар під час чату на Главреді.
При цьому росіянам потрібна генерація, оскільки окуповані території півдня України і Криму створюють додаткове навантаження на енергодефіцитну систему півдня Росії. Потужностей Ростовської АЕС не вистачає, щоб забезпечити і південь Росії, і окуповані території України, починаючи з Криму.
"Але для цього там потрібно серйозно перебудовувати лінії електропередач і підстанції, які йдуть з півдня України до Криму, тому що все це там було перервано. До того ж Росія переформатувала Крим для отримання електроенергії через енергетичний міст із півдня РФ, через Керченську протоку. Отже, потрібна реконфігурація, а в умовах вогневого контролю ЗСУ її здійснити нереалістично. Росіяни все це розуміють, але докладатимуть зусиль, щоб показати, що вони поставили мету і хочуть її досягти. Тому, як і в 2023-2024 роках, усе це триватиме", - вважає Гончар.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2Fd4c9a69604e44ad6a8f189bf40d9ef83.jpg)
На думку експерта, МАГАТЕ не здатна чинити ефективний опір діям, які є небезпечними. Іноді МАГАТЕ робить правильні заяви, але це не дає належного ефекту.
"Єдиним стримувальним фактором тут є побоювання з приводу того, що, якщо станеться якийсь ядерний інцидент на одному з реакторів окупованої Запорізької АЕС, це негативно позначиться на численних проєктах, які Росатом реалізує за межами Росії з побудови енергоблоків російської конструкції. А це є стратегією Росії - зробити інші країни залежними від російських ядерних технологій. Тому тут вони намагаються не нашкодити самі собі", - пояснив Гончар.
"А, отже, я думаю, в цьому контексті, окрім пропагандистських вкидань про чергові підготовчі роботи до запуску енергоблоків у Запорізькій АЕС, справа навряд чи далі піде", - резюмував він.
Дивіться відео - Чат з Михайлом Гончаром на Главреді:
Запорізька АЕС і мирні переговори
Російські війська захопили найбільшу в Європі Запорізьку АЕС під час вторгнення на Україну. Станція разом із містом-супутником Енергодаром перейшла під контроль окупантів під час бойових дій 3-4 березня 2022 року.
У березні 2025 року пресслужба російського МЗС заявила, що Запорізька атомна електростанція, яку окупувала РФ, нібито є "російським ядерним об'єктом". Там заявили, що Кремль не передасть ЗАЕС жодній іншій державі.
Раніше президент України Володимир Зеленський заявив, що МАГАТЕ не погодиться на експлуатацію Запорізької АЕС поза українською енергосистемою, незважаючи на спроби Росії домогтися протилежного. Він підкреслив, що станція є українською і Україна не дозволить її експлуатацію окупантами.
Як писав Главред, у рамках вирішення питання про завершення війни в Україні Вашингтон розглядає ідею нейтральної території навколо Запорізької атомної електростанції.
Хто такий Михайло Гончар
Гончар Михайло Михайлович (нар. 17 лютого 1963) — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин. Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", головний редактор часопису "Чорноморська безпека", пише Вікіпедія.
У 2000-х роках працював у системі нафтогазового комплексу України, займаючи відповідальні посади. Досліджував питання енергетичної безпеки, міжнародних енергетичних відносин, нафтогазового сектору, нетрадиційних вуглеводнів, реформування енергетичного сектору, глобальних енергетичних ринків. Був експертом української частини міжурядових комісій з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Туреччиною.
З 2007 року працює в неурядовому секторі — спочатку очолював енергетичні програми і київське представництво "Номос-Енергія" аналітичного центру "Номос", а у 2009 році заснував і очолив аналітичний Think Tank Центр глобалістики "Стратегія ХХІ". Головний редактор часопису "Чорноморська безпека" (з 2017 року). Автор, співавтор та редактор низки книг та публікацій з проблематики енергетики, енергетичної безпеки, міжнародних відносин, виданих як в Україні, так і у Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах, Фінляндії тощо. З 2016 року — член Державного комітету з промислової політики. Має статус асоційованого експерта Центру Разумкова та Центру дослідження Росії.

