Київ використовує всі інструменти для того, щоби Пекін переглянув свою політику стосовно України. Й узяття в полон двох китайських найманців, які воювали в складі російської армії, стало для української влади важелем тиску.
Як головний економічний партнер Москви Пекін постачає Росії запчастини, обладнання, сировину, необхідні для роботи російського ВПК, зокрема виробництва боєприпасів. Також він відіграє важливу роль у логістиці: росіяни використовують китайські порти, щоби перевантажувати нафту зі свого тіньового флоту, а китайські компанії — щоб обходити західні санкції й отримувати товари подвійного призначення. Та як далеко готовий зайти Китай, підтримуючи Росію в її війні проти України?
За інформацією українських Сил оборони, на відміну від Пхеньяна, Пекін не посилає своїх солдатів воювати на боці Москви. За словами представника МЗС КНР Лінь Цзяня, Китай вимагає від своїх громадян утримуватися від участі у військових операціях в Україні. Проте українській владі відомо щонайменше про 155 китайських громадян, які воюють у російській армії. І хоча китайські спецслужби відстежують цей рекрутинг, місцева влада не перешкоджає своїм громадянам підписувати контракти з російською армією.
Чому?
Як зауважив у розмові із ZN.UA добре інформований синолог, «за покликом серця китайці не їдуть воювати. Тим більше за іншу країну». Але підштовхнути китайських громадян до рішення підписати контракт із російською армією може агресивна російська пропаганда, прагнення реалізувати дитячу мрію й стати військовим, а також банальне бажання заробити. От і захоплені в полон китайці, за словами представників Києва та Вашингтона, записалися до армії з власної ініціативи й за гроші.
За інформацією ZN.UA, росіяни здійснюють рекрутинг китайців як у Китаї, так і в Росії. В Китаї шукати найманців почали з осені 2023 року, і вербування відбувається переважно під виглядом найму на роботу на підприємствах Росії. Цікаво, що в китайській провінції Хейлунцзян відбувається цільовий рекрутинг представників національних меншин Китаю, зокрема маньчжурів: вони живуть у важких соціально-економічних умовах, і багато хто з них виїжджає на заробітки до РФ.
Така жорстко централізована держава, як Китай, має всі можливості, аби припинити вербування своїх громадян для участі у війні проти України. Якось місцева влада навіть створювала перепони на китайсько-російському кордоні для виїзду китайців, готових укласти контракт із російським Міноборони. Внаслідок цього кандидати в найманці були змушені в’їжджати до Росії через Казахстан. Проте Пекін і далі дозволяє росіянам здійснювати рекрутинг через китайські соціальні мережі.
Цікаво, що серед маньчжурів поширена думка, буцімто керівництву Китаю вигідна участь представників національних меншин у бойових діях, оскільки їх убиватимуть. Тому всесильні китайські спецслужби й не протидіють рекрутингу до російської армії. Можливо, для таких підозр є підстави. Та є й інша, вагоміша причина, з якої Пекін заплющує очі на вербування китайців до російської армії: найманці є живильним середовищем для розвідувальних структур.
Наші інформовані співрозмовники зазначають: безперечно, серед цих китайських «добровольців» є представники китайських спецслужб. «Не сумніваюся, що всі китайці, які підписали контракт із російською армією, добровільно чи не з власної волі, але співпрацюють із китайськими спецслужбами», — зазначив у розмові із ZN.UA один із представників українських органів влади.
Від початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Пекін цікавила російсько-українська війна, в якій використовуються західні технології. Оскільки армія Тайваню має приблизно таке саме західне озброєння, китайці можуть оцінити його застосування в бойових умовах. Також Китай аналізує засоби й способи ведення бойових дій арміями в умовах сучасної війни, проблеми, що виникають під час взаємодії між різними родами військ.
Із 2022 року відбувається активний обмін інформацією між військовими відомствами Росії й Китаю. Водночас китайські офіцери за згодою Пекіна й Москви здобувають у російському тилу тактичні уроки з бойових дій. За інформацією Reuters, не так давно групи китайських офіцерів приїздили на окуповану РФ територію Донецької та Запорізької областей, вивчали на передовій новітню тактику застосування дронів, РЕБ і контрбатарейної боротьби російських підрозділів.
На основі цього досвіду Пекін реформує свою армію. Однак китайців цікавлять не тільки сучасні засоби ведення бойових дій. Китай потребує різносторонньої інформації й про саму Росію.
Спираючись на російські дані, перед широкомасштабним вторгненням у Пекіні також прогнозували, що Київ паде за три дні. В Китаї зробили висновки з провалу експертів, які переоцінили Росію й недооцінили Україну. Пекін цікавить не просто російсько-українська війна, а стан російської армії та суспільства: як реагує російська держава, чим дихають російські солдати. Тому китайським спецслужбам і важливо мати своїх найманців серед останніх.
Безперечно, це погляд з окопу. Але він дає змогу ізсередини побачити плюси та мінуси російської армії, вивчити її тактику «м’ясних штурмів», довідатися про проблеми з логістикою, отримати уявлення про настрої в солдатському середовищі. Адже для Пекіна неприємним сюрпризом став заколот Пріґожина, що неабияк похитнув міф про внутрішню стабільність Росії. А для Китаю принципово важлива стабільність у країні, спільний кордон із якою — завдовжки понад чотири тисячі кілометрів.
Хоча китайські найманці нечисленні, не мають достатнього бойового досвіду й не чинять помітного впливу на військові операції, росіяни не припиняють спроб рекрутувати громадян КНР. Звісно, участь іноземців у російсько-українській війні в складі російської армії дає змогу кремлівським пропагандистам заявляти про прояв солідарності «дружніх народів» із Росією. Але в Москви, зважаючи на все, є й інша мета.
В розмові із ZN.UA представники Сил оборони України звернули увагу на дивні речі, які вони помітили.
По-перше, українські солдати захопили китайців у полон на різних напрямках в один день. Того ж дня серед загиблих російських солдатів виявили тіло ще одного громадянина Китаю. По-друге, в полонених і загиблого був набір документів громадян КНР. Якби росіяни хотіли приховати участь китайців у бойових діях на боці Росії, то в них забрали б китайські документи.
У наших співрозмовників із Сил оборони напрошувалося тільки одне пояснення: росіяни спеціально створили умови для появи в Києва доказів участі китайських «добровольців» у війні на боці Росії на території України. В такий спосіб Москва прагне ще більше втягнути Пекін у це збройне протистояння. Нагадаємо, що хоча Китай і підтримує тісні зв’язки з Росією, він, утім, заперечує свою причетність до бойових дій і прагне створити собі образ нейтрального медіатора.
Після того як українські солдати взяли в полон двох китайських найманців, українська влада не обмежилася викликом до МЗС посла КНР в Україні Ма Шенкуня. Володимир Зеленський публічно заявив про участь китайських громадян у війні на боці Москви, звинуватив Китай у постачанні артилерії та пороху Росії, а також ввів санкції проти трьох китайських компаній, залучених у виробництво ракет «Іскандер» у РФ. Дії Києва спричинили невдоволення Пекіна, який відкинув звинувачення Зеленського як необґрунтовані.
Однією з причин, із яких Київ вирішив піти на загострення відносин із Пекіном, стало прагнення українського керівництва не тільки підіграти Трампу в його протистоянні з Китаєм, а й показати: найбільші вороги США грають на боці Росії. Водночас наші джерела стверджують: такими заявами українська сторона також намагалася привернути увагу китайського керівництва, адже за три роки великої війни Києву так і не вдалося налагодити контакти з Пекіном.
Що ж, задум було втілено: увагу привернули. Але що далі? В подальших діях Києву дуже важливо не переборщити, оскільки Китай є критично важливим партнером для України. Та й після завершення війни відбудова нашої країни не обійдеться без участі КНР.
Посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач ВСУ Валерій Залужний зауважив, що російсько-український конфлікт повністю змінив характер сучасної війни, а успіхи на полі бою тепер залежать від можливостей технологічного розвитку. І коли війна переходить у режим виснаження технологічних ресурсів, важливу роль відіграє Китай, від якого Україна (як і Росія) критично залежить у постачанні комплектуючих, наприклад, для виробництва дронів і РЕБ. (За результатами дослідження Drone Industry Insights UG, Китай контролює близько 90% світового ринку комерційних дронів і критично важливих вузлів до них.)
В умовах цієї критичної залежності Україна закуповує в Китаю деталі для виробництва дронів переважно через треті країни, а не напряму. Так наша країна намагається убезпечити себе. По-перше, в Києва є розуміння, що Пекін може будь-якої миті змінити свою політику й заблокувати пряме постачання комплектуючих в Україну. По-друге, або росіяни, або китайці можуть спеціально зіпсувати конкретну партію деталей, які направляються в Україну.
Наразі ж Китай не перекриває шляху не тільки найманцям і комплектуючим до Росії, а й постачанню в Україну.
Попри невдоволення Пекіна дії Києва не сягнули рівня, на якому відносини можуть остаточно зіпсуватися. Заяви Зеленського є лише спробою поставити Китай у незручне становище й зіграти на цьому під час переговорів. Та й те, що в Україні полонених китайців представляють лише як найманців, а не як солдатів КНР або її таємних агентів, укотре показує, що Київ не має бажання зіпсувати україно-китайські відносини, а хоче лише трохи натиснути й нагадати про важливість України.
Ба більше, Київ може використати факт захоплення в полон китайських громадян як привід вийти на прямий контакт із китайським керівництвом. Але в цій грі потрібна обережність. І тут багато чого залежатиме від такого професійного дипломата, як новопризначений посол у Китаї Олександр Нечитайло. Проте самого лише знання мови й особливостей країни недостатньо, щоб домогтися поставлених цілей. Важливо, щоб наш посол мав прямий вихід на президента Зеленського для оперативного вирішення складних питань двосторонніх відносин.
Київ вступає в небезпечну гру з Пекіном. Але чи впорається Україна з викликом? Залишається сподіватися, що Києву вдасться як захистити свої інтереси, так і зберегти гідність у діалозі з Пекіном.