Все, що потрібно знати про вирощування баклажанів — від насіння до щедрого врожаю
Все, що потрібно знати про вирощування баклажанів — від насіння до щедрого врожаю

Все, що потрібно знати про вирощування баклажанів — від насіння до щедрого врожаю

Щоб отримати гарний урожай баклажанів, необхідно знати і враховувати особливості їхнього вирощування на кожному етапі — від підготовки насіння до збирання зрілих плодів.

Розгляньмо детально, як правильно посадити баклажани, щоб забезпечити їм оптимальні умови для зростання і плодоношення.

Підготовка насіння баклажанів: запорука дружних і міцних проростків.

Першим кроком на шляху до власного врожаю баклажанів є підготовка насіння до висівання.

Оскільки баклажани мають досить тривалий вегетаційний період, у більшості регіонів їх вирощують через розсаду.

Перед сівбою насіння рекомендується провести кілька важливих процедур, які сприятимуть їхньому швидкому проростанню та підвищать стійкість майбутніх рослин.

Спочатку треба відібрати якісне насіння, оскільки схожість насіння баклажанів зберігається протягом 3-5 років.

Для цього можна скористатися простим способом: занурити насіння у слабкий розчин солі (приблизно 1 чайна ложка на склянку води).

Через кілька хвилин ті насінини, що спливуть на поверхню, вважаються нежиттєздатними і їх треба викинути.

Осіле на дно насіння необхідно ретельно промити чистою водою.

Наступним важливим етапом є знезараження насіння, яке допомагає запобігти розвитку грибкових захворювань на ранніх стадіях зростання.

Для цього насіння можна замочити на 20–30 хвилин у слабкому розчині марганцівки (блідо-рожевого кольору) або використовувати спеціальні препарати-фунгіциди, дотримуючись інструкцій виробника.

Після знезараження насіння знову промивають чистою водою.

Для прискорення проростання і підвищення енергії зростання майбутніх сіянців рекомендується провести замочування насіння у теплій воді або розчині стимуляторів зростання (наприклад, бурштинової кислоти або гумату калію) протягом 12–24 годин.

Після замочування насіння можна злегка підсушити.

Деякі городники також практикують пророщування насіння, що дозволяє відібрати найжиттєздатніші екземпляри.

Для цього підготовлене насіння викладають на вологу серветку або марлю, поміщають у тепле місце (близько 25–28°C) і підтримують постійну вологість.

Зазвичай через 2–3 дні з’являються перші паростки, і таке насіння готове до висівання.

Сівба баклажанів на розсаду.

Оптимальний час для посіву насіння баклажанів на розсаду залежить від кліматичних умов вашого регіону та становить зазвичай кінець лютого — початок березня.

До моменту садіння у відкритий ґрунт або теплицю розсада повинна мати вік 60–70 днів.

Для посіву використовують невеликі ємності, як-от пластикові стаканчики, торф’яні горщики або касети об’ємом близько 100–200 мл.

Як ґрунтова суміш підійде легкий, родючий субстрат з нейтральною чи слабокислою реакцією.

Можна використовувати готові суміші для розсади або приготувати її власноруч, змішавши торф, перегній і пісок у рівних пропорціях.

До кожної ємності висівають по 1–2 насінини на глибину 1–1,5 см.

Після посіву ґрунт обережно зволожують теплою водою з розпилювача та накривають ємності плівкою або склом для створення парникового ефекту.

Контейнери з посіяним насінням розміщують у теплому місці (близько 25–28°C) до появи перших проростків, які зазвичай з’являються через 7–14 днів.

Після їх появи плівку чи скло знімають, а ємності з розсадою переносять до більш прохолодного (близько 18–20°C) та добре освітленого місця.

Важливо забезпечити розсаді достатньо світла (не менше 12–14 годин на день), особливо в умовах короткого зимового дня, використовуючи додаткове штучне освітлення.

Догляд за розсадою включає регулярне помірне поливання теплою відстояною водою (слідкуйте, щоб ґрунт не пересихав і не був надмірно вологим), підживлення (через 2–3 тижні після появи проростків можна підживити розсаду комплексним мінеральним добривом для розсади) та пікірування (якщо ви сіяли по кілька насінин до однієї ємності, після появи 2–3 справжніх листків слабші сіянці видаляють, залишаючи найсильніший).

За 1–2 тижні до висаджування у відкритий ґрунт розсаду починають загартовувати, поступово привчаючи її до зовнішніх умов (знижують температуру, збільшують час перебування на відкритому повітрі).

Коли садити баклажани у відкритий ґрунт: обираємо правильні місце та час.

Висаджувати розсаду баклажанів у відкритий ґрунт можна лише після того, як мине загроза весняних заморозків і ґрунт прогріється до 15–18°C.

Оптимальний час для цього в більшості регіонів припадає на кінець травня — початок червня.

Для баклажанів треба обрати сонячну, захищену від холодних вітрів ділянку з родючим, добре дренованим ґрунтом.

Найкращими попередниками для баклажанів є огірки, капуста, цибуля, морква.

Не рекомендується висаджувати баклажани після картоплі, помідорів, перцю та інших пасльонових культур, оскільки вони мають спільні захворювання і шкідників.

Перед висаджуванням ґрунт на ділянці необхідно перекопати і розпушити, внести органічні (перегній або компост з розрахунку 3–5 кг на 1 кв.

м) та мінеральні добрива (суперфосфат і сульфат калію згідно з інструкцією).

Що покласти в лунку під час садіння баклажанів у ґрунт.

Для забезпечення молодих рослин необхідними поживними речовинами на початковому етапі зростання, а також для покращення структури ґрунту під час садіння баклажанів рекомендується додати в лунку перегній або компост — жменя добре перепрілої органіки забезпечить рослини азотом, фосфором і калієм у легкодоступній формі, а також покращить вологоємність ґрунту.

Деревна зола в невеликій кількості (близько 1–2 столові ложки) є цінним джерелом калію, фосфору та мікроелементів, а також допомагає розкислити ґрунт, що є важливим для баклажанів.

Лушпиння цибулі: деякі городники додають у лунку жменю цибулевого лушпиння, вважаючи, що це відлякує деяких ґрунтових шкідників і збагачує ґрунт корисними речовинами.

Як глибоко садити баклажани, на якій відстані.

Під час висаджування розсади баклажанів у відкритий ґрунт дуже важливо дотримуватися правильної глибини садіння.

Розсаду треба висаджувати на ту саму глибину, на якій вона росла в розсадних стаканчиках або горщиках.

Заглиблення стебла може призвести до його загнивання, особливо на важких ґрунтах або за надмірного поливання.

Коренева шийка рослини (місце переходу стебла в корінь) має бути на рівні поверхні ґрунту.

Розсаду висаджують на відстані 40–50 см між рослинами та 60–70 см — між рядами.

Лунки для садіння роблять трохи більшими за розмір кореневої грудки розсади.

Перед висаджуванням розсаду рясно поливають.

Під час садіння рослини обережно виймають з ємностей, намагаючись не пошкодити кореневу систему, і розміщують у лунках на ту саму глибину, на якій вони росли в розсадних стаканчиках.

Після садіння ґрунт навколо рослин злегка ущільнюють і поливають теплою водою.

Для кращого приживлення молоді рослини в перші кілька днів можна притінити від яскравого сонця.

Подальший догляд: забезпечення комфортних умов для плодоношення.

Баклажани — вологолюбні рослини, особливо в період цвітіння і плодоношення.

Поливати їх треба регулярно під корінь теплою відстояною водою, уникаючи потрапляння води на листя.

У спекотну погоду поливання проводять щодня або через день.

Протягом вегетаційного періоду баклажани підживлюють кілька разів.

Перше підживлення проводять через 2–3 тижні після висаджування розсади, використовуючи азотні добрива для стимуляції зростання вегетативної маси.

В період цвітіння і плодоношення застосовують комплексні мінеральні добрива з переважанням фосфору та калію.

Регулярне розпушування міжрядь забезпечує доступ повітря до кореневої системи та видалення бур’янів, які конкурують з баклажанами за поживні речовини й вологу.

Високорослі сорти баклажанів потребують підв’язування до підпор або шпалер, щоб запобігти обламуванню стебел під вагою плодів.

Для отримання більшого врожаю та кращого освітлення плодів рекомендується формувати кущ баклажана, видаляючи зайві пасинки і нижні листки.

Зазвичай на рослині залишають 2–3 основні стебла.

Баклажани можуть уражати колорадський жук, павутинний кліщ, попелиця, а також такі захворювання, як фітофтороз і вертицильозне в’янення.

Регулярний огляд рослин і своєчасне вжиття заходів боротьби допоможуть зберегти врожай.

Що не люблять баклажани.

Для успішного вирощування баклажанів важливо знати не лише про їхні потреби, а й про те, що може негативно вплинути на їхнє зростання і плодоношення.

Баклажани — дуже теплолюбні рослини.

Температура нижче +15°C уповільнює їхнє зростання, а заморозки можуть призвести до загибелі.

Рослини потребують багато сонячного світла для нормального зростання і плодоношення.

У тіні вони витягуються, слабо цвітуть і дають низький урожай.

Поливання холодною водою викликає стрес у рослин і може призвести до затримки зростання та розвитку захворювань.

Надмірна вологість ґрунту, особливо на важких ґрунтах, призводить до загнивання кореневої системи та розвитку грибкових захворювань.

Баклажани віддають перевагу ґрунтам з нейтральною або слабокислою реакцією (pH 6.0–7.0).

На кислих ґрунтах вони погано ростуть і не засвоюють поживні речовини.

Небажаними сусідами для баклажанів є інші пасльонові культури (картопля, помідори, перець), оскільки вони мають спільних шкідників і хвороби.

Також не рекомендується садити баклажани поряд з фенхелем.

Якщо ви сіяли баклажани в загальну ємність, пікірувати їх потрібно своєчасно, у фазі 2–3 справжніх листків.

Запізніле пікірування може затримати зростання розсади.

Необережне поводження з розсадою під час пересаджування може пошкодити ніжні корені, що негативно позначиться на приживлюваності та подальшому розвитку рослин.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете створити для баклажанів оптимальні умови для зростання і розвитку, і вони обов’язково потішать вас щедрим урожаєм смачних та ароматних плодів.

Джерело матеріала
loader
loader