Про що насправді домовилися в Стамбулі: Путін не погодився припинити вогонь, тепер м’яч на боці Трампа
Про що насправді домовилися в Стамбулі: Путін не погодився припинити вогонь, тепер м’яч на боці Трампа

Про що насправді домовилися в Стамбулі: Путін не погодився припинити вогонь, тепер м’яч на боці Трампа

Трамп також хотів негайного припинення вогню.

Україна на це погодилася ще під час переговорів у саудівській Джидді в середині березня.

Але Путін своєї згоди за ці два місяці так і не надав.

Натомість він постійно затягував час, висуваючи вкрай шизофренічні вимоги, на кшталт зупинення поставок західної зброї Києву і мобілізації в Україні.

В Кремлі постійно наголошували, що припинення вогню неможливе без погодження ширшої рамки врегулювання війни.

За версією Путіна — це повна капітуляція України.

Проте, щойно Трамп почав погрожувати виходом США з переговорного процесу (хоча насправді команда Трампа глибоко в ньому ніколи й не була, граючи чи-то на боці Росії, чи-то, в кращому випадку, в нейтралітет), Путін заявив, що Росія готова до прямих переговорів з Україною вже в четвер, 15 травня.

Білий дім, вочевидь, сприйняв це як поступку з боку Кремля, бо чинний президент США ніколи глибоко не розбирався в причинах цієї війни.

Проте Трамп наполіг, щоб Україна таки поїхала до Стамбула.

У відповідь президент Зеленський цілком логічно заявив: «Чекатиму на Путіна в Туреччині».

Бо всі рішення в Росії ухвалює лише одна відома всім людина.

Паралельно Київ заручився підтримкою ключових європейських столиць, закликаючи Москву до негайного припинення вогню вже від 12 травня, інакше на Росію чекають ще більш болючі санкції.

Проте Трамп, вкотре пішовши на поступки Путіну, не просто наполіг на необхідності переговорів із росіянами в Туреччині без попереднього встановлення режиму припинення вогню, а й переконав лідерів ЄС поки припинити санкційні погрози на адресу Росії.

Тож, чим завершилися перші за три роки переговори української і російської делегації у Стамбулі, крім єдиного для нас дуже важливого рішення — згоди Москви на обмін полоненими «1000 на 1000» вже найближчим часом — та чи буде їхнє продовження, читайте в матеріалі ТСН.

Вимоги Москви: з чим росіяни приїхали до Стамбула.

Як і очікувалося, крім принципової згоди росіян на обмін полоненими у форматі «1000 на 1000», жодних інших зрушень, як-то повернення викрадених українських дітей чи припинення вогню, стамбульські переговори не принесли.

Власне, і не могли, бо напередодні США та ЄС постійно йшли на поступки Кремлю.

Тож Україна говорила з Росією на цих переговорах не з позиції сили.

Одразу було зрозуміло, що Путін не поїде до Туреччини, щоб зустрітися з Зеленським.

Він вважає, що подальшу долю не лише України, а й всієї Європи, мають вирішувати Росія та США.

Очільник Кремля прагне до чогось на кшталт «Ялти-2», щоб поділити сферу впливу.

І, треба сказати, що Путін отримує позитивні для себе сигнали з Вашингтона.

Наприклад, одразу після закінчення стамбульських переговорів, посол США при НАТО Метью Вітакер заявив, що Сполучені Штати розпочнуть переговори з європейськими союзниками щодо скорочення американських військ в Європі пізніше цього року.

Й дуже показово, що ця заява була зроблена після закінчення неформальної зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО також у Туреччині, в Анталії.

Ще в середу, 14 травня, коли головою російської делегації на переговорах у Стамбулі Путін призначив свого помічника Володимира Мединського, стало зрозуміло, що Кремль не налаштований на якісь серйозні переговори.

По-перше, до цього Москва не погодилася на безумовне припинення вогню, бо США та ЄС пішли на поступки, більше не пов’язуючи це із запровадженням санкцій проти Росії до початку будь-яких переговорів.

По-друге, російська делегація все ж поїхала до Стамбула, бо Путін хоче зберегти участь Трампа в цьому процесі.

По-третє, очільник Кремля хоче зацементування так званих стамбульських домовленостей (навесні 2022 року, коли російські війська ще стояли під Києвом, РФ вимагала скорочення чисельності української армії; розширення використання російської мови) тощо, з якими Путін носиться три роки, вже за адміністрації Трампа.

Звучали й погрози.

Як повідомив журналіст The Economist Олівер Керолл, Мединський начебто переконував, що Росія готова воювати вічно й захопити ще й Харківську та Сумську області.

Переконати Трампа: головна ціль переговорів у Туреччині.

Україна разом з ЄС теж хочуть зберегти Трампа в цьому процесі й нарешті переконати його в небажанні саме Путіна закінчувати війну.

Тому українська делегація таки погодилася приїхати до Стамбула в п’ятницю, 15 травня, на перші більш ніж за три роки переговори з росіянами.

Хоч до цього ми й наполягали лише на особистій зустрічі українського президента з очільником Кремля, бо тільки Путін, як відомо, ухвалює в Росії всі важливі рішення.

«І є багато питань, які можна вирішити лише в разі зустрічі лідерів.

Адже, враховуючи складність питань і природу РФ, де практично кожне питання, яке стоїть на кону, може бути вирішене лише президентом Путіним, ми з нетерпінням сподіваємося, що саміт (Зеленського та Путіна — Ред.) відбудеться якнайшвидше», — заявив перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця, який був в українській делегації на переговорах у Стамбулі.

Перебуваючи з візитом до країн Середнього Сходу цього тижня, Трамп навіть заявляв, що може особисто прилетіти до Туреччини на переговори в разі якихось серйозних зрушень.

Але згодом він дуже швидко змінив свою думку.

Проте не в бік запровадження більш дієвих санкцій проти Росії за її незгоду припинити вогонь.

Трамп заявив, що нічого не станеться, поки він не зустрінеться з Путіним.

А пізніше президент США вкотре відмовився назвати Путіна перешкодою на шляху до припинення війни, натомість критично висловившись на адресу Володимира Зеленського, згадавши скандал в Овальному кабінеті 28 лютого під час візиту українського президента до Вашингтона.

«Але я вам скажу, що вже зараз світ є значно безпечнішим.

І, я думаю, за два-три тижні він буде ще безпечнішим», — додав Трамп, висловлюючи, вочевидь, сподівання на домовленість із Путіним.

Команда Трампа і він особисто чи-то свідомо йдуть на подальші поступки Путіну, чи-то дійсно продовжують не розуміти причин цієї війни і справжніх мотивів Кремля.

Проте, це й не дивно.

Спецпосланець Трампа Стів Віткофф, який вже тричі особисто проводив багатогодинні переговори з Путіним у Росії, розповів The Atlantic, що поглиблює свої знання з міжнародної політики завдяки перегляду фільмів на Netflix, таких як «Поворотний момент: Війна у В’єтнамі».

Після зустрічі з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом в Анкарі в четвер, 15 травня, наступного дня Володимир Зеленський взяв участь у саміті Європейської політичної спільноти в Албанії.

І прямо з полів цієї зустрічі лідери України, Франції, Німеччини, Британії та Польщі подзвонили Трампу.

Це був вже другий дзвінок президенту США в такому форматі.

Перший відбувся 10 травня, коли до Києва приїздили Еммануель Макрон, Кір Стармер, Фрідріх Мерц і Дональд Туск.

Тоді вони начебто узгодили свою позицію тиску на Путіна, пов’язавши незгоду Росії на припинення вогню з новими санкціями.

Проте після цього, як відомо, США почали тиснути і на Київ, і на ключові європейські столиці, щоб переговори в Стамбулі відбулися без жодних попередніх умов чи санкцій проти Росії.

Ці поступки яскраво проявилися в поведінці й заявах Мединського після завершення перемовин.

До прикладу, в інтерв’ю російському федеральному каналу він процитував начебто Наполеона, сказавши, що, «як правило, завжди війна і переговори ведуться одночасно».

Хоча жодні історичні джерела не фіксують таких слів Наполеона.

Цитував Мединський і нібито Отто фон Бісмарка: «Ніколи не намагайтеся обдурити росіян і що-небудь у них вкрасти, тому що мине час, і рано чи пізно росіяни завжди приходять по своє».

Проте іронія в тому, що справжність цієї цитати спростувало навіть військово-історичне товариство, яке створив й очолює сам Мединський.

Перебуваючи в Албанії, європейські лідери, наприклад прем’єрка Італії Джорджа Мелоні та інші, заявляли, що Стамбул наочно продемонстрував, хто саме стоїть на заваді довготривалого миру в Україні, маючи на увазі Росію та Путіна.

Проте від американців таких заяв ми досі не почули.

За інформацією Bloomberg, на переговорах у Стамбулі Росія знову вимагала міжнародного визнання окупованого Криму російським, на що вже була згодна адміністрація Трампа.

Також видання повідомляє, що в ключових європейських столицях не вірять, що Трамп виконає свої попередні погрози щодо запровадження вторинних санкцій і банківських обмежень проти Росії та її поплічників.

За словами Макрона, під час спільної телефонної розмови з Трампом, п’ять європейських лідерів, включаючи президента Зеленського, намагалися донести до президента США, що Путін не реагує на американські вимоги ні щодо перемир’я, ні щодо зустрічі на рівні керівництва країн.

Чи стали для Трампа та європейських лідерів стамбульські переговори останньою краплею? Це ми, вочевидь, побачимо вже найближчим часом.

Поки ж Україна та Росія готують свої напрацювання щодо умов встановлення режиму припинення вогню, які, вочевидь, вже надали один одному.

Як і до наступної зустрічі.

Проте не факт, що вона відбудеться.

Джерело матеріала
loader
loader