"Порішати" інвалідність стало важче, та все ще можливо: що не так з реформою МСЕК

Пам'ятаєте резонансну справу колишньої очільниці МСЕК Хмельниччини Тетяни Крупи? Тієї самої, щоховала вдома 6 мільйонів доларів готівкою, зароблених, ймовірно, на оборудках з фейковою інвалідністю. Так званий, "кейс Крупи" наробив чимало галасу в суспільстві і зрештою став каталізатором ліквідації МСЕК і заміни їх на експертні команди з оцінки функціонування.

Переформатування МСЕК триває вже майже півроку, однак в ЗМІ продовжують виринати скандали, пов'язані з встановленням фейкової інвалідності. Як же так? Реформа провалилася, чи просто ще не стала на ноги? Питання досліджував "Телеграф".

Велика рокіровка

Після справи Тетяни Крупи (яка, до речі, і досі не має вироку суду), побороти монстра МСЕК вирішив особисто президент. В жовтні минулого року Володимир Зеленський ввів в дію рішення РНБО, яким зобов'язав уряд і МОЗ ліквідувати МСЕК і розробити законопроєкт щодо встановлення інвалідності по-новому.

Відтак, з 1 січня 2025 року інвалідність в Україні почали встановлювати не МСЕК, а експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (практикуючі медики в лікарнях). А в чому різниця?

Фішка такого підходу полягає в тому, що склад експертних команд формується автоматично і індивідуально під кожен конкретний випадок. Тобто лікар, що веде пацієнта, спочатку формує електронне направлення. Далі це направлення розглядає адміністратор експертної команди в конкретній лікарні, який і призначає дату оцінювання. Особисті дані лікарів та пацієнтів залишаються прихованими до моменту оцінювання, а лікар, що видав направлення пацієнту, звісно ж не може бути членом експертної команди. План надійний, як швейцарський годинник і в теорії виключає будь-які корупційні ризики.

Ну майже виключає… 

"Група інвалідності за 6 тисяч доларів США – на Хмельниччині викрито лікаря травматолога, який вимагав неправомірну вигоду за вплив на членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення ІІІ групи інвалідності терміном на один рік", – відзвітували днями правоохоронці Хмельниччини.

Подібна схема була викрита на Донеччині:

"Розслідуванням встановлено, що у лютому 2025 року до ортопеда-травматолога з Краматорська щодо встановлення групи інвалідності звернувся військовослужбовець ЗСУ. Лікар, який є членом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, вирішив заробити на ситуації. Він почав вимагати у чоловіка 500 доларів США за позитивний вплив на колег та встановлення II групи інвалідності", – повідомили в прокуратурі Донецької області.

І у Львівській області:

"На Львівщині медичний працівник однієї з районних лікарень налагодила схему одержання неправомірної вигоди за вплив на членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. За таку послугу жінка вимагала у "клієнта" 1 500 доларів США", – звітували в березні прокурори Львівщини.

То як же так виходить, що…

 

Підходи нові, а оборудки старі

По-перше, проблема у браку кадрів. Хоч урядом і визначено, що до експертних команд не можуть входити лікарі, які раніше обіймали посади голів МСЕК, про рядових функціонерів МСЕК, які можуть просочитися в нові структури, нічого не сказано.

Наприклад, за словами директора обласного департаменту охорони здоров’я Віктора Лисака, близько 20 екс-працівників МСЕК перейшли на посади в нові експертні команди. А на Волині, за даними місцевих ЗМІ, зі старих МСЕК до нових команд перейшло сім медиків. Наче і небагато, втім, і Тетяна Крупа на Хмельниччині була одна така, а працювала з розмахом.

По-друге, хоч частково система і деперсоналізована та виключає контакти між пацієнтом та експертною командою до початку обстеження, у підсумку всі учасники "заходу" все одно зустрічаються в кабінеті, адже очний розгляд справ ніхто не скасовував. Так, очне оцінювання, за законом, медики повинні фіксувати на камеру, однак коли саме увімкнути ту техніку, вирішується людським фактором. Ба більше, з кабінету лікарів пацієнта можуть відправити на додаткове обстеження. Таким чином, гра у анонімність взагалі втрачає будь-який сенс.

По-третє, в маленьких містах України і експертні команди невеликі. А електронне направлення формується "з урахуванням побажань особи з приводу територіальної доступності". Тобто пацієнта з Умані не відправлять на комісію в Київ. А в тій же Умані, в центральній міській лікарні всього 24 члени експертної команди. З них вузькопрофільних спеціалістів ще менше: два кардіолога, один ревматолог. Відтак, заздалегідь знаючи дату і час обстеження пацієнта, ділкам від медицини не важко вирахувати потрібних членів експертної команди, щоб "нарєшать" фейкову інвалідність "клієнту".

– Відтак, "рєшалова", які раніше допомагали встановлювати фейкову інвалідність, вони залишилися і знають тих, хто входить в ту експертну команду, – пояснив в коментарі "Телеграфу" ексміністр охорони здоров'я Олег Мусій.

Та все це тактичні прогалини, які, за словами експертів видання, просто неможливо виправити без стратегічної зміни концепції реформи.

– Хоча це і не реформа як така, – запевняє "Телеграф" співзасновник Українського центру охорони здоров'я Павло Ковтонюк. – Коли виник медійний скандал навколо прокурорських інвалідностей, постав політичний момент – потрібно було швидко щось зробити. І рішення про ліквідацію МСЕК було таким, яке потрібно було приймати негайно. Але воно не замінювало реформи. Де-факто просто перенесли роботу з приміщень МСЕК в приміщення лікарень. А все інше не змінилося. Так, певні речі були цифровізовані, це добре, та цього замало, щоб вирішити проблему стратегічно.

То що ж потрібно стратегічно?

Спершу, треба визнати, що як не автоматизуй процес отримання інвалідності, людський фактор з цього процесу не викорінити.

– Експертні команди, як і МСЕК раніше, складаються з живих людей. До потрапляння на огляд експертної команди хворий проходить дуже багато етапів: починаючи від сімейного лікаря, який оформлює документи і дає направлення і закінчуючи вузьким спеціалістом, який дає своє заключення. А зменшили корупційні ризики тільки на самому кінцевому етапі всього ланцюжка надання інвалідності. Тому людський фактор і особисте спілкування повністю не виключено. Але зрозуміло, що від спілкування з лікарем і встановлення діагнозу нікуди не дітися, – запевняє Мусій.

Та як зробити так, щоб людський фактор лікарів не породжував корупційні схеми? Простіше кажучи, щоб медики не брали хабарів? Здається, відповідь тут очевидна.

– Найголовніша проблема – недооцінка вартості праці лікарів, – коментує ситуацію "Телеграфу" член правління Всеукраїнського лікарського товариства Костянтин Надутий. – Лікар в Польщі отримує в 10 разів більше, ніж в Україні (я вже не кажу про Німеччину, Францію), але чомусь лікарі тут лишаються. Лишаються знаючи, що вони будуть отримувати 20-30 тисяч гривень на місяць. Тому корупція і зберігається, що лікарі звикли заробляти більше з тіні. І в таких умовах виколупати корупцію просто неможливо.

Крім того, втрата робочого місця для лікаря повинна бути катастрофою. А для нього це не катастрофа, адже лікарів не вистачає. Тому стримуючого фактору немає. Звісно, є пенсіонери, які бояться втратити робоче місце, а молоді або йдуть у приватний сектор, де зарплати більші, або працюючи в комунальному секторі, сподіваються на те, що щось принесуть.

Та, наприклад, у суддів більш ніж гідні зарплати,а беруть і вони. Тож справа не лише в грошах, а й в попиті на тіньові послуги лікарів.

– В чому полягає цей попит? Я повинен довести документально, що статус інвалідності у мене є, і тоді я отримаю "бонуси". І коли є величезний попит на документальне оформлення певного статусу, що відкриває двері до виплат і пільг, буде завжди пропозиція того, щоб якось це прискорити, спростити, документи підмалювати. І байдуже де це відбувається: в будівлі МСЕК чи лікарні. Там де є запит, там і буде пропозиція, – підкреслює Ковтонюк.

Саме цей попит і є наріжним каменем для змін у системі. Але як його прибрати?

– Потрібна головна річ: від'єднати інвалідність в Україні від автоматичного набору пільг і пакету допомоги, який у нас не індивідуалізований. Він один для всіх. І люди шукають статусу інвалідності, щоб отримати цей пакет допомоги: пільги і пенсія. А ми не дивимось, чи справді це потрібно людині? Ми не питаємо, яка у людини проблема. Наприклад, якщо людина не може ходити, їй потрібен сервіс як вийти з дому (те ж соціальне таксі). Якщо інвалідність призводить до втрати роботи, то тобі треба допомогти знайти роботу і призначити тимчасові виплати.

Якщо ми будемо дивитися на людину і підбирати під неї сервіси індивідуально, корупційне бажання мати собі цей статус просто зникне. Тобі не потрібен буде статус, тобі потрібен буде сервіс, – запевняє Ковтонюк.

За великим рахунком, такий підхід вже давно реалізований в ЄС.

– Там також, звісно, є виплати з інвалідності, однак основна мета не просто видати гроші і забути, а надати людям незалежність і рівні можливості, в тому числі, на ринку праці. Наприклад, в Німеччині це субсидії на адаптоване житло, таксі для людей на кріслах колісних за рахунок муніципалітету. В Швеції особистий асистент, за якого платить держава і переобладнання будинку за рахунок місцевої влади, – пояснює "Телеграфу" керівниця волонтерського проєкту для людей з інвалідністю EnableMe Ukraine Олександра Журахівська.

АЛЕ!

В умовах війни і мобілізації, цікавим "сервісом", який породжує попит на фейкову інвалідність є відстрочка, яку гарантує такий статус.

– Але і це можна виправити в рамках індивідуального підходу. У людини є проблеми зі здоров'ям. Саме вони повинні бути підставою - можеш ти служити чи ні. Якщо можеш, то де саме? Тобто це про визначення придатності людей на основі фізичного стану, а не статусу інвалідності. І поки ми не відійдемо від статусу, за яким не стоїть індивідуальних потреб людини, доти і буде корупційна складова, – резюмував Павло Ковтонюк.

Чи розуміють ці всі виклики у парламенті?

Вочевидь так, адже за словами народної депутатки від фракції "Голос", членкині комітету з питань здоров'я нації Ольги Стефанішиної, ще восени минулого року, коли приймався закон про трансформацію МСЕК, ніхто не планував залишати за лікарями виключне право встановлювати інвалідність. Бо ж медики не можуть з'ясувати всі потреби людини в необхідних сервісах.

– Закон у тому й полягав, що лише на півтора роки функція МСЕК у чистому вигляді переходить до команд лікарів в багатопрофільних лікарнях. За ці півтора роки Мінсоц та інші міністерства мають удосконалити меню послуг, а Мінсоц, соціальна сфера, має перебрати функцію встановлення інвалідності і зʼясовувати потреби людини в соціальній допомозі. Служба зайнятості має зʼясовувати як допомогти людині повернутися до зайнятості, освітня сфера — як залучити людину чи дитину до інклюзивної освіти. Одним словом пільги мають трансформувати у меню послуг, – пояснює "Телеграфу" Стефанішина.

В березні цього року премʼєр-міністр доручив Мінсоцу підготувати відповідний законопроєкт.

– Він мав би бути поданий до парламенту до 1 липня 2025 року. Та Мінсоц мовчить і законопроєкт не розроблений, – каже народна обраниця.

У підсумку, вся надія залишається на нового міністра Дениса Улютіна.

– Очікуємо, що він візьме це під свій контроль і виконає зобовʼязання, – резюмувала Ольга Стефанішина.