Побудували на території кладовища і тролейбусного парку: який вигляд раніше мало місце, де стоїть "Дзеркальний струмінь" у Харкові

Дзеркальний струмінь — один із найупізнаваніших символів Харкова. Це не просто фонтан — це свого роду візитна картка міста, місце, яке знають усі харків'яни і куди хоча б раз приводили гостей з інших міст. Але до появи Дзеркального струменя на цьому місці був зовсім інший простір.

Ще на початку XVIII століття на місці, де зараз розташований фонтан, знаходилося кладовище, а поруч стояла дерев'яна Мироносицька церква, перша згадка про яку датується 1701 роком. У 1783 році на її місці звели кам'яну будівлю. У XIX столітті церкву не раз перебудовували, а в 1909–1911 роках до неї додали значну дзвіницю — другу за висотою в місті після Успенського собору.

Але в 1930 році церкву знесли. Радянська влада мала намір побудувати на її місці "Театр масового музичного дійства", який би поєднував функції цирку, кіно і театру. Але пізніше проєкт виявився закинутим. У підсумку порожній простір, що утворився, віддали під тролейбусний парк.

За однією з версій, наприкінці 1940-х років до міста приїхав перший секретар ЦК Компартії України Микита Хрущов. Визирнувши з вікна кабінету голови обкому Віктора Чураєва і побачивши сумну картину тролейбусного парку, він висловив невдоволення. Так народилася ідея облаштувати сквер із фонтаном.

У 1946–1947 роках силами містян був розбитий сквер "Перемоги" і побудований фонтан, що отримав назву "Дзеркальний струмінь". Сам сквер у народі отримав іронічну назву "Бахчичураївський струмінь" — за прізвищем Чураєва, першого секретаря обкому, який шукав благоустрою за велінням згори.

У 2007 році до 60-річчя Дзеркального струменя провели масштабну реконструкцію: встановили форсунки, прожектори, додали ефект штучного туману, зробили нове облицювання чаші фонтану.

Чергове оновлення відбулося у 2015 році — одночасно із завершенням будівництва нової Мироносицької церкви.