/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Fa9abb0a174405d2e190d214c95cecb5f.jpg)
Путін і Трамп на Алясці: чого Україні чекати від переговорів і які сценарії закінчення війни
Ультиматум Дональда Трампа, який мав завершитися новими санкціями проти Росії, обернувся несподіваним запрошенням Володимира Путіна до Сполучених Штатів. 15 серпня на Алясці Трамп і Путін проведуть особисту зустріч – наразі схоже, що без участі Володимира Зеленського та європейських лідерів.
24 Канал зібрав реакцію західних ЗМІ на зустріч американського президента з російським диктатором, щоб розібратися, як кулуарна дипломатія за кілька днів змінила тон із погроз на переговори, чому саміт у такому форматі несе ризики для України, які сценарії "мирних планів" обговорюють західні медіа та чи варто чекати швидкого завершення війни або хоча б її заморозки.
Чого чекати від переговорів Путіна і Трампа на Алясці?
Кілька тижнів тому перспектива прямої зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна здавалася примарною. І хоча ідея саміту між США та Росією обговорювалася з початку каденції Трампа, перелом настав після ультиматуму з боку президента США, пише The New York Times.
До 8 серпня Москва мала погодитися на перемир’я, інакше отримає нові санкції та мита, але замість гучних покарань, від американської сторони надійшла несподівана пропозиція: Штати захотіли провести пряму зустріч Трампа з Путіним вже 15 серпня на Алясці, тет-а-тет, без України та європейських лідерів.
Трамп та Путін на спільній пресконференції у Гельсінкі, 2018 рік / Фото Getty Images
Ключову роль у зміні тональності зіграв візит спеціального посланника Стіва Віткоффа, який 6 серпня провів тригодинні переговори з Путіним у Москві. Саме після цієї зустрічі замість посилення санкцій Кремль отримав перше за майже два десятиліття офіційне запрошення до США.
Щоправда, The Economist з посиланням на одне зі своїх джерел пише, що сам процес виглядає занадто хаотичним і неузгодженим, навіть всередині самої американської адміністрації.
За офіційною версією, Вашингтон прагне "відкрити шляхи до миру", а Трамп хоче використати свій імідж "головного переговірника" та миротворця. Віцепрезидент США Джей Ді Венс у коментарі Fox News підкреслив, що саме президент США має стати тим, хто посадить Путіна і Зеленського за стіл переговорів.
Єдиний спосіб встановити мир – це сісти за стіл переговорів і поговорити,
– наголосив віце-президент США.
Кремлю ж цей саміт надає навіть подвійну вигоду, наголошує The Times.
- По-перше, Путін отримає символічну реабілітацію та навіть легітимізацію, після кількох років ізоляції, адже мовиться про пряму зустріч із президентом США без жодних попередніх поступок.
- По-друге, сам майданчик для зустрічі також дуже вигідний, адже позбавляє російського диктатора ризику арешту за ордером Міжнародного кримінального суду, і при цьому не зобов'язує його до зустрічі з європейцями та попередньо з Володимиром Зеленським. Кремлівські медіа активно це використовують, підкреслюючи, що зустріч пройде без "аутсайдерів".
- На додачу, видання The Spectator побачило в пропозиції Трампа глибинний економічний інтерес. Очікується, що американський президент, ймовірно, в обмін на поступки щодо України (або бодай вигляд договороздатності), запропонує Володимиру Путіну спільну розробку покладів нафти та газу в Арктиці. Саме тому нібито місцем для проведення зустрічі обрано саме Аляску.
Потенційна зона співробітництва між США та РФ у видобутку природних ресурсів / Джерело Геологічна служба США
За попередніми оцінками, в регіоні зберігається до 13% нерозвіданих покладів нафти і до 30% – газу. Однак досі важко зрозуміти, на які поступки готовий піти сам Трамп у питанні України та Європи загалом, щоб зацікавити російського диктатора відмовитися від своєї одержимості Україною.
Європейці не згодні: які ризики ЄС бачить у перемовинах на Алясці?
Найтривожнішим сигналом для України стало виключення Києва з процесу переговорів та ймовірна підготовка рішень, які можуть визначити умови для завершення війни і впливати на майбутнє України. Президент Володимир Зеленський ще до початку зустрічі на Алясці нагадав, що жодні домовленості без України не матимуть реальної сили.
Будь-які рішення, які проти нас, будь-які рішення, які без України, – це водночас і рішення проти миру. Вони нічого не дадуть. Це мертві рішення, вони ніколи не спрацюють,
– заявив президент України.
Водночас європейські лідери виступили зі спільною заявою, де запропонували закріпити кілька основних принципів для мирного врегулювання війни в Україні, пише BBC:
- переговори можливі лише після припинення вогню чи суттєвого скорочення бойових дій;
- силова зміна міжнародно визнаних кордонів неможлива;
- будь-які обміни територіями можуть бути лише взаємними та підкріпленими гарантіями безпеки – включно з потенційним членством України в НАТО.
Білий Дім пообіцяв проконсультуватися з Європою та Україною перед зустріччю з Путіним / Фото AFP
Франція, Німеччина, Британія, Італія, Польща та Єврокомісія публічно заявили, що готові підтримати дипломатичні зусилля Трампа, але лише у форматі, де Київ буде повноцінно залучений і зберігає контроль над процесом. Та попри позицію Європи, у Вашингтоні не приховують, що формат саміту – двосторонній. Віцепрезидент США Джей Ді Венс прямо визнав, що стартова розмова буде лише між Трампом і Путіним, а Зеленський приєднається пізніше:
Я не думаю, що це було б продуктивно (зустрічати Зеленського з Путіним до переговорів США та Росії). Це той випадок, коли саме президент США повинен звести цих двох разом,
– заявив Венс.
Для України та Європи це створює подвійний ризик:
- Перший – дипломатичний, коли Кремль може використати відмову Києва від неприйнятних умов як доказ "небажання миру".
- Другий вже стратегічний, адже у США вже обговорюють поступове скорочення військової допомоги Україні, як частину "мирного врегулювання", про що також сказав Джей Ді Венс.
Сценарії майбутнього миру: чи можливий компроміс?
У відкритих обговореннях, які точаться між Вашингтоном, європейськими столицями та Києвом, фігурують кілька варіантів врегулювання – від відверто неприйнятних для України до потенційно компромісних.
Стів Віткофф міг неправильно зрозуміти пропозицію Путіна, який продовжить вимагати капітуляції України / Фото Getty Images
- Найжорсткіший план, який Путін передав через спецпосланника Стіва Віткоффа, передбачає односторонній вихід українських військ з усієї Донецької області в обмін на обіцянку припинення вогню.
- Жодних територіальних компромісів чи гарантій безпеки для України – лише "пауза" на умовах агресора. Це той самий сценарій, який у Києві вважають прямою капітуляцією та на чому постійно наголошує президент Зеленський.
- Максималістські вимоги Кремля, які Путін неодноразово озвучував публічно, включають і повний відхід України з чотирьох частково окупованих областей, і відмову від НАТО, і обмеження чисельності армії.
Натомість з’явилася ідея "обміну" територіями, тобто виведення ЗСУ з Донецької та Луганської областей, з потенційним виведенням російських військ з окупованих частин Запорізької та Херсонської областей. Та в такому випадку Кремль пропонує "сервітут", пише Financial Times, тобто формальне збереження логістичних шляхів окупантів через Запорізьку та Херсонську області, навіть після потенційного виведення російських військ, щоб забезпечити росіянам безперервний доступ до Криму суходолом.
Зрештою, будь-яка подібна комбінація залишається набором умов, який фактично знищує український суверенітет і який Москва може використати як стартову позицію для торгу, добре розуміючи, що Київ на це ніколи не піде.
Європейські країни виділяють гроші на закупівлю американської зброї для України / Фото Повітряні сили США
На противагу цим сценаріям, європейські союзники України просувають іншу ідею. Припинення вогню має стати передумовою будь-яких територіальних домовленостей, а самі обміни – лише взаємні. Один із варіантів, який описує Wall Street Journal, а саме передача Росії решти Донбасу в обмін на вихід її військ з південних регіонів має бути підкріплений жорсткими гарантіями безпеки.
Тим часом у Washington Post додають, що в перспективі Україна може стати "озброєною державою-їжаком" – у випадку продовження західної підтримки Україна отримає максимально насичену зброєю армію, здатну стримувати нову агресію навіть без формального членства в НАТО.
Водночас існує й більш обережний сценарій, який передбачає замороження конфлікту на поточній лінії фронту без юридичного визнання анексій та зі збереженням санкційного тиску. Такий варіант, за даними The Economist, обговорювався у перших версіях можливого перемир’я.
Такий сценарій не несе в собі негайного та всеосяжного миру, але дає Києву час на переозброєння та відбудову, водночас залишаючи Заходу можливість тримати Росію під економічним тиском.
У Кремлі розуміють, що Україна не погодиться на односторонні поступки, і можуть використати це для маніпуляції. Аналітики прямо називають вимогу відходу з Донбасу "переговорною пасткою", яка дозволяє Путіну потім звинуватити Україну в небажанні рухатися до миру. На тлі втоми від війни та зростання підтримки ідеї припинення бойових дій серед частини українців, що згадує WP із посиланням на опитування, такі маневри виглядають особливо небезпечними.
Отже, лінія розмежування між реалістичним компромісом із Росією і небезпечною пасткою для України проходить там, де у формулу врегулювання війни закладається участь Києва, гарантії безпеки та взаємність поступок. Усе інше походить на інструменти тиску, який Кремль готовий використати, щоб легалізувати завойоване й уникнути санкцій, залишивши свої стратегічні цілі з ліквідації української держави без змін.
Швидкий мир, болючий компроміс або дипломатична пастка?
Та попри весь ефект раптовості і максимальної сконцентрованості світових лідерів на цих перемовинах, шансів на швидке завершення війни досі мінімум. Позиції сторін залишаються надто далекими, а сам Кремль не полишає свої максималістські вимоги – від де‑факто контролю над Донбасом до обмеження української армії.
Для Путіна сам факт зустрічі з Трампом це вже суттєва перемога, яка передбачає повернення Росії на велику політичну сцену, поки Європі та Україні відводяться другорядні ролі. Для Трампа це особиста спокуса чергового миротворчого "прориву" після кількох невдалих дедлайнів і суперечливих погроз санкціями.
Реалістичнішим виглядає сценарій заморозки. Він може народитися у вигляді мінімального спільного компромісу, однак поки важко уявити бодай якусь вигоду для Кремля в цьому сценарії, крім випадку, якщо економічна ситуація в Росії дійсно важка, як стверджують числельні західні аналітики. В такому випадку Кремлю також необхідна "перерва", щоб відновити сили.
Зрештою, генеральний секретар НАТО Марк Рютте наголошує саме на такому сценарії, а його заяви частково перегукуються з американською офіційною позицією. Адже, як сказав віцепрезидент США Венс, сам фінальний компроміс "не сподобаються ані Путіну, ані Зеленському".
Генсек НАТО Марк Рютте заявив, що Трамп влаштує Путіну "перевірку" на Алясці / Фото Getty Images
Реальною проблемою залишається повна відсутність економічного тиску на Росію. Виглядає так, ніби Кремлю знову вдалося переграти американців та відтермінувати обіцяні Трампом санкції проти Росії. Звісно, якщо очільник Білого Дому дійсно прагнув їх ввести, а не сипав пустими погрозами.
Натомість варто зауважити, що енергетичні доходи Росії просіли навіть до активних дій з боку США. До прикладу, європейці з новою силою розгорнули кампанію боротьби з російським "тіньовим флотом" і без участі американської сторони.
Водночас самі ж російські ж аналітики вже висувають тривожні прогнози щодо поточного стану та майбутнього російської економіки. Та хоч в Кремлі ніколи цих проблем не визнають публічно, але вочевидь не можуть повністю їх ігнорувати.
Літній наступ Росії на фронті також не ідеальний і попри всю складність для України, поки не приніс Кремлю бажаних результатів у вигляді широких проривів фронту та якихось значних територіальних здобудків. Заміна російського командувача, який керував наступом окупантів на Сумському напрямку свідчить, що проблема, ймовірно, вже дійшла до верхівки російської влади, і там взяли це до уваги.
Видається, ніби компромісне рішення можливе, але лише завдяки складній конфігурації інтересів, яка насправді ж досі виглядає хиткою. Києву важливо забезпечити повне припинення вогню як передумову для початку повноцінного мирного процесу, отримати жорсткі гарантії безпеки та забезпечити подальшу інтеграцію у західну оборонну систему, і головне – жодних рішень "про Україну без України".
Усе, що не відповідає цим критеріям, – радше спроба Кремля виграти час і легалізувати захоплене. Аляска може стати кроком до замороження або сценою для чергової ілюзії прогресу. Визначать результат врешті не гучні заяви, а те, чи зупиниться вогонь та чи отримає Київ реальні інструменти стримування Росії в майбутньому.

