Дитяча радість і нестримні аплодисменти: психологиня детально розібрала зустріч Трампа та Путіна

15 серпня в Анкориджі, що на Алясці, Дональд Трамп зустрівся з Володимиром Путіним, де вони обговорили питання завершення війни в Україні. Російський диктатор неабияк радів цим переговорам і не міг цього приховати, адже зустріч із президентом США стала для Путіна певною перемогою своєї міжнародної ізоляції.

Водночас Дональд Трамп демонстрував дивну і непритаманну йому поведінку. І що цікаво, настрій президента США під час зустрічі кардинально змінювався. Адже на червоній доріжці, яку американські військові постелили російському диктаторові, Трамп не приховував дитячого захоплення від зустрічі з Путіним. А от вже на пресконференції сидів із похмурим виразом обличчя.

Психологиня Олена Шершньова в інтерв'ю 24 Каналу детально розібрала поведінку Трампа і Путіна під час зустрічі. Чому Трамп аплодував Путіну, на що вказує поведінка диктатора під час переговорів – читайте далі в матеріалі.

Трамп радів як дитина на зустрічі з Путіним

У ЗМІ з'являлися публікації про поразку та приниження Дональда Трампа на саміті з Володимиром Путіним 15 серпня на Алясці. Сам Дональд Трамп не погоджується з цим, хоча в Анкориджі якось не дуже радісно стояв разом із Путіним на підході до преси та понуро підіймався трапом свого літака. Що ми насправді побачили в Анкориджі – психологічну поразку Трампа і перемогу Путіна чи я помиляюся?

Трамп однозначно був не на таких позиціях, як зазвичай. Зазвичай він домінує у своїх рукостисканнях, він демонструє це мовою тіла. Цього разу домінації не було. Наприклад, коли Трамп тисне руку, він завжди у прямому сенсі тягне до себе співбесідника. Це ми можемо побачити на кадрах багатьох зустрічей. Цього разу він не тягнув нікуди руку диктатора, навпаки, погладжував її.

З цього можна зробити висновок, що він не намагався домінувати. Ба більше, він підігрував жартам диктатора, і навіть коли Путін буквально кривлявся та удавав, що він не чує питання щодо вбивств цивільних. Трамп невербально не заперечував тому, що відбувається, і нібито доєднувався до диктатора у його цинізмі.

Повне інтерв'ю з психологинею: дивіться відео

Як так трапилося, що Трамп не домінував? Це одразу спрацювали якісь маніпулятивні КДБшні підходи та тактики Путіна? Також Трамп за зачиненими дверима на борту свого літака чекав Путіна вже зі спущеним для того трапом. А літак диктатора все ще не прилітав. Як Трампу як нарцису, що ми розбирали раніше, було приємно чекати на когось?

Так, з одного боку Трампу було принизливо чекати на когось. А з іншого боку – ми бачимо нетерпіння і наче дитячу радість, тому що він аплодував, а це жест нетерпіння, ніби – давай швидше. Такі мімічні особливості показували, що Трамп на цю зустріч дійсно чекав. Вочевидь, виходячи зі своїх інтересів.

Ми проговорювали, що для нарцисів на першому місці є їхні прагматичні інтереси. Тож вочевидь Трампу вже не терпілося задовольнити якісь свої прагматичні інтереси на цій зустрічі. Тому він чекав на неї та, попри всі приниження, дуже хотів, щоб вона таки відбулася.

Білий дім потім навіть видалив ці оплески для підсумкового відео. Мені всі говорять, що насправді Трамп підсвідомо так висловлював захоплення для Путіна. Як думаєте, там більше було нетерпіння чи якесь захоплення диктатором?

Можливо, поєднання, тому що Трамп хотів цього, він чекав на це з нетерпінням, із захопленням. У цьому випадку це все – синонімічні емоції. За протоколом немає потреби аплодувати, а в Трампа це буквально вирвалося. Це було те, що його тіло хотіло зробити. Тож хай Білий дім це видаляє, але ми побачили та свої висновки зробили.

Дуже радісні Трамп і Путін на червоній доріжці / Getty Images

Коли Путін своїми руками, закривавленими вбивствами наших дітей і людей, тягнув Трампа до себе, це він теж хотів показати, хто тут тато?

Так, і зазвичай Трамп показує, хто тато. Зазвичай Трамп тягне, але не того дня. Це погладжування долоні диктатора, досить дивне і нетипове для Трампа, та й взагалі дивне для дипломатичного світу, свідчить про якусь таку позицію трохи знизу: я – мінус, ти – плюс. І Трамп продемонстрував її у певний спосіб.

Путін не зміг приховувати емоцій через порушений ментальний стан

Червона доріжка, покладена й поправлена американськими солдатами, до того ж на колінах, підбадьорила диктатора перед зустріччю?

Путіна підбадьорило все. Ми всі бачили його вир емоцій. Він не намагався їх приховувати, і вони виривалися в тих кривляннях, дивних жестах, у його міміці та усмішках. Вочевидь, йому подобалося все, тому що він знову почав стискати руки світовим лідерам, він знову на червоній доріжці. Хоча в цьому випадку його мали арештувати, але його супроводжували й потім саджали в лімузин.

Звісно, він від цього всього отримував цинічне задоволення, він цим упивався і навіть не вважав за потрібне це приховувати.

З іншого боку, поки на землі проклали червону доріжку, в небі в певний момент з'явилися винищувачі В-2, які, як нам здалося, налякали Путіна. Чи насправді таких психопатів не лякають такі елементи?

У психопатів загалом знижений поріг страху. Вони можуть навіть із якоюсь цікавістю та збудженням зустрічати такі теоретично загрозливі моменти. Тож, думаю, що страху дійсно не було, а була ось ця його психопатична гра. Він ніби грався від початку до кінця зустрічі: грався з Трампом, грався з журналістами, грався й отримував задоволення.

І, до речі, цікаво, що він дійсно цього не приховував. За моєю гіпотезою, його ментальний стан вже просто не дозволяє йому цього робити. Тому що загалом він міг радіти в душі, але не демонструвати це у такий ниций, ганебний спосіб. Але він це робив, з чого я можу зробити висновки, що він вже є надзвичайно дестабілізованим.

Тобто його психопатія – це не просто здогадки чи гіпотези. Вона вже вийшла назовні, й він не має сил це стримувати навіть у своїй мові тіла.

Тобто ви думаєте, що Путін вже у стані дисбалансу через те, що в нього у війні йде все не так, як він задумав, і його психіка, яка й так була понівечена його вчинками, вже у якомусь межовому стані? Як тоді це впливає на ухвалення Путіним рішень?

Думаю, його психіка дійсно вже на такому межовому стані. Як це може впливати? На жаль, важко робити прогнози, тому що в такому стані людина може бути максимально неадекватною. Хоча ми й раніше бачили неадекватні дії, але вони йшли за якимось певним планом Путіна. Зараз можна очікувати всього.

Сподіваймося, що цей його розхитаний ментальний стан все ж таки буде на користь. Тому що в такому розхитаному стані людина слабне, стає більш вразливою. Хоча сама вона цього не усвідомлює і може далі грати в Наполеона, але насправді вона стає більш вразливою.

Чому для Трампа було важливо зустрітися з Путіним?

Чим Трамп ризикував, посадивши злочинця номер один Путіна в автівку, де лишився з ним фактично наодинці – без охорони, перекладачів і решти. Чи міг Путін вплинути на Трампа за лічені хвилини?

З огляду на все, що відбувалося на самому трапі, цей вплив відбувся ще до того. Імовірно, Трамп щось собі міркував, щось знав і вже став у позицію мінус. Тож, певно, лімузин докорінно нічого не змінив, але теж дав змогу побути наодинці з диктатором і відкрив диктатору двері для вчинення якихось додаткових впливів.

І хоча, як я розумію, ініціатива скасувати спільний обід належала команді Трампа, сам Трамп цього не хотів. Усі його дії вказували на те, що він готовий і лімузина свого давати, і руку тиснути, і робити все, що диктатор йому скаже.

Трамп підігрував Путіну, коли той жартував і кривлявся / Getty Images

Які запити Трампа це могло б задовольнити?

Якісь його особисті амбіції, запити та інтереси. Вочевидь, є той інтерес, який не розголошується, але всі ці дії вказували на те, що в Трампа є цей особистий інтерес, який Путін може задовольнити. І Трамп, аплодуючи, показував, що він в очікувані того, що Путін це зробить.

На що вказує поведінка Путіна на пресконференції?

У Росії все пронизане цією "перемогою" Путіна: мовляв, вони такі великі – зустрілися на Алясці з Трампом. А ось Путін з його розбалансованим станом теж відчуває це як перемогу чи це відчуття не таке важливе для психопата?

На жаль, так і є, певно. Ми це бачили знову ж таки за його виром емоцій, які він виражав. Дійсно те, що йому тиснуть руку, запрошують, не арештовують і з усіма почестями зустрічають, – це маленька перемога для диктатора, і він нею впивався, не приховуючи це. За цим спостерігав увесь світ, а Путін насолоджувався.

Сподіваймося, що на цій перемозі все і закінчиться, тому що вона досить сумнівна і сміховинна. Він проявляв себе просто ганебно й кумедно. Було соромно дивитися на те, як він кривляється, як він себе демонструє, але якщо його співвітчизники вважають, що це перемога, то яка країна – такий і рівень перемог.

Коли кореспонденти питали Путіна, для чого він вбиває українських цивільних і коли припинить це робити, диктатор кривлявся, до того ж невластиво людині широко розставивши ноги. Російська пропаганда сказала, що це нібито домінантна позиція. А що ви бачите за всіма цими жестами, поведінкою Путіна, коли він сидів разом з Трампом перед початком зустрічі?

Те, що він викрикував, складав руки в рупора, – це якраз про те, що він не може втамувати власні емоції. А щодо широко розставлених ніг, то я вважаю, що це просто завчена поза. Усі знають, що під час переговорів треба руки тримати хатинкою, чоловікові широко розставляти ноги, бо це домінантна позиція.

Путін усіма можливими способами намагався показати цю домінантність, якої, можливо, насправді й немає, але дуже хочеться її демонструвати. Ноги розставив настільки широко, наскільки міг. Думаю, якби міг сісти на шпагат, він би і це зробив, тому що чим більше продемонструвати, тим краще.

Демонструється зазвичай те, чого нема всередині. Якщо всередині є впевненість, то немає нагальної потреби так яскраво це демонструвати ззовні. Тут вочевидь була потреба прямо максимально це все показувати, щоб нібито домінувати. Але, на мою думку як психологині, справжня сила у спокої, у стриманості, в тихому голосі. А коли людина кричить, викрикує, совається на місці та складає руки в рупора, то це зовсім не про силу і зовсім не про впевненість.

У кінці зустрічі Трамп виглядав розчарованим: як може діяти тепер?

Якою вам видалася поведінка Трампа? Бо я не побачила на його обличчі сильної радості. Це було після тієї поїздки в лімузині.

Ми бачили натягнуту усмішку, коли робили знімок, а так – радості не було. Але у нього не було таких спроб продавлювати кордони, домінувати, як на зустрічі, наприклад, з Володимиром Зеленським. Тобто у нього був зовсім інший вайб, інше налаштування.

Побачимо, про що це все, але, очевидно, не так склалася зустріч, як хотів Трамп, тому що те його дитяче очікування на трапі потім проявляється в дисонансі з тим його виразом, який ми побачили вже на пресконференції.

Чи не здалося вам, що Трамп якось понуро повертався до свого літака? Чи це також може свідчити, що Трамп зрозумів, що його очікування не справдилися?

Вочевидь так, тому що ті емоції, які ми можемо зчитувати до та після зустрічі, – різняться. І хто знає, про що те розчарування, але, певно, якесь розчарування таки сталося для Дональда Трампа.

На пресконференції Трамп сидів уже не такий радісний / Getty Images

Як далі має поводитися розчарований нарцис? Чи він все одно зберігає якісь теплі емоції, які в нього були до Путіна, навіть після того?

Розчарований нарцис має теплі емоції лише до себе і до своїх інтересів. Він шукатиме нові шляхи, як ці інтереси задовольнити, здаватися він не буде. Ми знаємо його біографію, де він багато разів не здавався, певно, тепер він руки не опустить і думатиме далі, як зробити вигідніше для себе. Лише це завдання стоїть перед ним, і він крокуватиме до цього.

Я ж правильно розумію: зрештою Трамп не має на меті захистити інтереси Путіна або захистити інтереси Зеленського чи українського народу, він винятково думає про власні інтереси? Тобто не можна сказати, що Трамп грає за чиюсь сторону?

У жодному разі Трамп не гратиме ні за чию сторону, окрім своєї власної. Можливо, нам, українцям, хотілося б, щоб він в душі хоч трохи співпереживав, але це марні сподівання. Нарциси не вміють співпереживати. І з такою ласкою тиснути руку диктатору не міг би емпатійний, співчутливий світовий лідер. Тому облишмо ці очікування. Нікому він не співпереживає – ні нам, ні диктатору. Ні за кого він не вболіває – лише за власний інтерес.

Володимир Зеленський зустрівся з Трампом разом з європейськими лідерами. До того ж для зустрічі обрали тих, до кого Трамп дослуховується. Чи здатні вони змінити думку Трампа після зустрічі з Путіним?

Звісно, можуть, якщо запропонують щось таке, що зацікавить нарциса, у чому він побачить більший зиск для себе. Тоді його думка може змінитися. І експерти, і психологи вже багато разів відмічали, що Трамп є досить імпульсивною і перемінливою людиною. Тобто він дійсно може полярно змінювати думку, змінювати свої плани залежно від того, хто дасть йому кращий зиск і де його інтерес краще буде задоволений.

Чи є імовірність, що, якщо Трампу щось не сподобається, то він може просто покинути всі переговори щодо війни, чи ця Нобелівська премія миру таки майорить у його уяві?

Для нарциса важливі гроші, але, певно, дорожче за гроші якісь амбітні цілі, що можуть підживити його его. Як бачите, Трамп має амбітні цілі в бізнесі, у фінансах, у політиці. Він вже досяг, певно, того, чого хотів, але нарцису завжди мало. Він ніколи не відчуває, що його спрага втамована. Ні, він хоче більше. Якщо зараз його мета – це Нобелівська премія, то він наполегливо йтиме до цієї мети. І навряд чи задовольниться просто спокійним керівництвом своєї держави.