Навіть якщо Зеленський і Путін все-таки зустрінуться, немає підстав очікувати “прориву” — WP

Протягом останніх двох тижнів відбулася низка дипломатичних заходів, спрямованих на припинення війни РФ проти України: 6 серпня спецпредставник президента США Стів Віткофф відвідав Москву, де зустрівся з російським диктатором Владіміром Путіним. У п'ятницю, 15 серпня, Путін відправився на Аляску на саміт з американським президентом Дональдом Трампом. Президент України Володимир Зеленський та європейські лідери в понеділок, 18 серпня, відвідали Білий дім, де зустрілися з Трампом.

З огляду на всі ці зустрічі, супроводжувані захопливим висвітленням у ЗМІ, яке зосереджувалося на “атмосфері” (червона доріжка, чорні костюми), було легко уявити, що мир уже близько. Звичайно, Трамп, здається, так і думає: він сказав європейцям, включаючи лідерів Британії, Франції, Німеччини та Італії: “Я вірю, що мирна угода в кінці всього цього є цілком досяжною і може бути укладена в найближчому майбутньому. ... Я думаю, що сьогодні ми дійдемо згоди майже з усіх питань”.

Оглядач Макс Бут у новій статті для WP пише про скептичне ставлення до цього: багато руху, але мало реального прогресу. Натомість спостерігається “змагання”, в якому Путін намагається переконати Трампа, що Зеленський відповідальний за потенційний провал переговорів, тоді як український президент і європейські лідери намагаються переконати главу Білого дому, що справжній винуватець — це Путін (що є правдою).

Всі ці маневри розпочалися з плутанини й досі залишаються в ній. Віткофф вийшов із зустрічі 6 серпня, припустивши, що Путін готовий піти на значні поступки. Це, своєю чергою, спонукало Трампа оголосити про “досягнення великого прогресу”. Президент США відмовився від погрози санкціями проти Росії (хоча і зберіг мита проти Індії) та поспішив організувати саміт з Путіним. Однак, поглянувши на все уважніше, стало очевидно: будь-які “поступки”, на які був готовий піти Путін — мінімальні.

Коли 2 червня представники Росії та України зустрілися в Стамбулі, росіяни представили широкий список вимог, які, у разі їх прийняття, перетворили б Україну на фактичну російську колонію. РФ запропонувала припинення вогню лише після повного виведення української армії з чотирьох частково окупованих регіонів: Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька області. Ще росіяни вимагали припинення всіх поставок західної зброї Україні та обмеження чисельності українських Збройних сил. Це ті самі максималістські вимоги, яких Путін хотів досягнути з початку війни.

То що ж було тією великою поступкою, яка спричинила останню хвилю переговорів?

Судячи з усього, Путін сказав Віткоффу, що українцям не потрібно виходити з Херсонської та Запорізької областей, але вони все одно повинні “здати” Донецьку і Луганську області (тобто Донбас). Українці побудували в Донецькій області міцну систему укріплень, які протягом останніх 11 років стримували російські атаки. Не зумівши захопити Донецьку область повністю на полі бою, Путін замість цього почав вимагати, щоб Україна віддала території за столом переговорів. Яка поступка! Варто зауважити: немає жодних ознак того, що Путін відмовився від інших своїх вимог, покликаних унеможливити оборону України.

Проте на Алясці Трамп став на бік Путіна: американський президент відмовився від своєї вимоги про негайне припинення вогню, яку Зеленський прийняв, а Путін — ні, і висловив підтримку тому, щоб Україна віддала Донецьку область “заради миру”. Натомість Путін запропонував “гарантії”, що він більше не нападатиме на Україну — так, ніби українці можуть покластися на слова диктатора, який неодноразово порушував обіцянки про припинення вогню.

Європейські лідери поспішили до Білого дому в понеділок, щоб спробувати “відрадити” Трампа від цинічних хитрощів Путіна. Вони наполягали, щоб Трамп дотримався своєї початкової вимоги про припинення вогню і щоб США надали Україні гарантії безпеки в межах будь-якого мирного врегулювання.

Зараз Трамп, здається, готовий запропонувати певні гарантії безпеки, що є певним прогресом, але його заяви настільки розпливчасті, що втрачають будь-який сенс. Після зустрічі з європейськими лідерами Трамп заявив про обговорення гарантій безпеки для України, які будуть надані різними європейськими країнами в координації з США.

“Координація” з США не відверне потенційний новий російський напад. Це могли б зробити лише письмові гарантії безпеки для України з боку США, ратифіковані Конгресом і забезпечені американськими військами на місці. Як запасний варіант, США могли б пообіцяти прийти на допомогу європейським миротворцям в Україні, якщо ті зазнають нападу з боку Росії. Але немає жодних ознак того, що Трамп готовий піти на такий крок. Також немає жодних ознак того, що Путін готовий прийняти надійні гарантії безпеки для України. У понеділок Міністерство закордонних справ РФ опублікувало заяву, в якій назвало неприйнятною присутність будь-яких військ країн НАТО на території України.

То що ж було досягнуто після всіх цих зустрічей протягом останніх двох тижнів? Небагато.

“Після завершення зустрічей я зателефонував президенту Путіну і розпочав підготовку до зустрічі між президентом Путіним і президентом Зеленським, місце проведення якої ще не визначено”, — написав Трамп у дописі в Truth Social.

Варто звернути увагу на те, чого Трамп не сказав: немає жодних ознак того, що Путін насправді погодився зустрітися з Зеленським вперше з 2019 року. Путін відмовляється зустрічатися з українським президентом, оскільки вважає Зеленського нелегітимним лідером.

Навіть якщо Зеленський і Путін все-таки зустрінуться, немає підстав очікувати прориву. Адже російські та українські переговорники вже двічі зустрічалися цього року. Друга зустріч, яка відбулася 2 червня, тривала всього годину і завершилася лише новим обміном полоненими.

Як зазначає Бут, якщо ви хочете оцінити наміри Путіна, ігноруйте його оманливі слова і дивіться на його жорстокі дії. За кілька годин до прибуття Зеленського до Білого дому російські обстріли вбили 14 людей по всій Україні, включаючи двох дітей у Харкові. А через кілька годин після того, як Зеленський покинув Білий дім, росіяни розпочали найбільшу за місяць ракетну та БПЛА-атаку на Україну. Усунувши, принаймні на цей момент, загрозу посилення санкцій з боку США, “дипломатичний наступ” Путіна лише створює перепочинок для його армії, щоб вона могла продовжувати свою агресивну війну. Таким чином, останні мирні переговори не припиняють убивства, а навпаки, продовжують їх, резюмує оглядач.

Politico з посиланням на дипломатів повідомляло, що європейські лідери не вірять у готовність Путіна до справжнього миру. Стратегія полягає в тому, щоб підтримувати Трампа в його “мирних зусиллях”, поки президент США нарешті не дійде такого ж висновку й не зрозуміє, що потрібно посилити тиск на Кремль: Європа вважає, що мирні переговори Трампа проваляться, але підтримує їх, аби викрити блеф Путіна.