Україна робить ставку на власну армію та ракети, замість обіцянок Заходу про гарантії безпеки — NYT

Україна прагне багатомільярдного нарощування запасів озброєння, яке фінансуватиметься Європою, вважаючи це найкращим шансом забезпечити власну безпеку в довгостроковій перспективі, оскільки американська допомога вичерпується, а західні гарантії безпеки залишаються невизначеними, пише NYT.

Київ хоче не тільки підтримати свою армію під час поточної війни, але й зробити її основою будь-якого післявоєнного врегулювання з метою стримування Росії від повторного вторгнення. Як нещодавно висловилася глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн: “Україна повинна стати сталевим дикобразом, неперетравним для потенційних загарбників”.

В центрі таких зусиль — нова схема закупівель, підтримана НАТО, яка спрямує європейські кошти на придбання американської зброї для України. Президент України Володимир Зеленський сподівається, що ця схема дозволить щомісяця здійснювати закупівлі на суму $1 млрд, приділяючи особливу увагу придбанню американських систем протиповітряної оборони Patriot.

Такий механізм допоможе замінити військову допомогу безпосередньо від США, оскільки американський президент Дональд Трамп відмовився від фінансування підтримки Києва, а також збільшити й оптимізувати поставки зброї в Україну з часом. 

Київ також робить ставку на розвиток власної оборонної промисловості, яка вже виробляє безпілотники та працює над виробництвом більш потужної зброї. Цього місяця Україна заявила, що завершила розробку і розпочала виробництво своєї першої крилатої ракети великої дальності.

Наскільки далеко може зайти це військове нарощування — невідомо. Європейські країни, які вже борються з бюджетними обмеженнями, можуть зіштовхнутися з труднощами в підтриманні рівня фінансування, який, за словами України, їй необхідний. Також українські Збройні сили повинні вирішити проблему постійної нестачі особового складу, щоб стати справжньою силою стримування.

Але в України немає інших варіантів, окрім як зміцнювати власну оборону. Нечіткі обіцянки Заходу щодо гарантій безпеки після війни ще не перетворилися на конкретні зобов'язання, і прагнення до формування більш потужної армії відображає побоювання, що такі обіцянки можуть ніколи не реалізуватися.

“Головною гарантією безпеки України є повністю боєздатна, добре навчена армія, яка перебуває в постійній бойовій готовності”, — заявив минулого тижня міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

У той час як адміністрація Трампа наполягає на укладенні мирної угоди з Росією, західні союзники Києва обговорюють питання гарантій безпеки, щоб уникнути нового російського вторгнення після закінчення нинішніх бойових дій. Деякі європейські країни висловлювали готовність розмістити війська в Україні, а США заявляли, що можуть надати “повітряну підтримку”. 

Однак ці розмови поки не дали результатів, а Москва намагається зірвати їх, виступаючи проти будь-якої мирної угоди, яка передбачатиме розгортання західних військ на українській території.

Російський диктатор Владімір Путін продовжує чинити опір існуванню потужної української армії після закінчення війни, навіть попри свої спроби вдавати відкритість до намагань Трампа досягти мирної угоди. 

Тому Україна зосереджена на розробці власних гарантій безпеки, які РФ не зможе підірвати. Внутрішнє виробництво зброї та придбання західного озброєння — це сфери, в яких у Москви мало впливу.

“Це не те, що росіяни можуть реально обговорювати. Це наша перевага”, — сказала очільниця місії України при НАТО Альона Гетманчук.

Україна сподівається, що незабаром зможе покластися на свою нову ракету “Фламінго”. За даними експертів, згідно з розрахунками, потенційно вона може дістати до Москви та інших міст у глибині РФ. 

Експерти кажуть, що така зброя може слугувати більш потужним засобом стримування для Кремля, ніж будь-які західні обіцянки захисту. 

“Масове виробництво зброї глибокого удару, такої як “Фламінго”, є, мабуть, найсильнішою гарантією безпеки України в післявоєнному європейському порядку”, — вважає експерт з озброєння Університету Осло Фабіан Гофман.

Навіть якщо армія України розшириться, вона ніколи не зможе зрівнятися з російською за чисельністю. Ось чому Київ вважає придбання та виробництво більш сучасного озброєння необхідним для свого довгострокового виживання.

Переконання України в необхідності забезпечувати власну оборону ґрунтується на гіркому досвіді, коли минулі обіцянки безпеки не витримали випробування. Україна посилається на Будапештський меморандум, підписаний у 1994 році, який повинен був захистити країну після здобуття нею незалежності.

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна спочатку покладала надії на вступ до НАТО, розглядаючи статтю 5 про взаємну оборону як найсильнішу гарантію безпеки, на яку можна сподіватися.

Ці надії, однак, були зруйновані, коли Трамп заявив, що членство Києва в НАТО не розглядається. Як альтернативу, європейські союзники України нещодавно запропонували ідею системи гарантій безпеки, подібно до статті 5, без прийняття Києва до Альянсу. Втім, українці поставилися до такої ідеї з обережністю, попередивши, що її нечіткість може призвести до повторення неоднозначностей Будапештського меморандуму.

“Будь-яка ідея, подібна до статті 5, повинна бути юридично обов'язковою і підкріпленою реальною силою стримування”, — підкреслила Гетманчук.

Українські чиновники визнають, що створення надійного стримувального фактора залежить від іноземних коштів для оснащення потужною зброєю, яку США більше не постачають за власний кошт.

Придбання зброї було ключовою метою пропозиції Зеленського Трампу минулого місяця в Білому домі, де український лідер запропонував купівлю американської зброї на $90 мільярдів. Пакет включатиме системи протиповітряної оборони Patriot, здатні перехоплювати російські балістичні ракети.

Зеленський заявив, що європейські союзники Києва профінансують більшу частину цього пакету, найімовірніше, через систему закупівель, підтриману НАТО. Цей механізм був створений після того, як адміністрація Трампа чітко дала зрозуміти, що більше не буде виділяти кошти на зброю Україні, але готова продавати озброєння європейським партнерам, щоб ті передавали його Києву.

Це покладає тягар фінансування військового нарощування України на європейських союзників, поки вони розпочинають власні масштабні програми переозброєння. Водночас, за даними Кільського інституту світової економіки, Європа вже випередила США, надавши Києву військової допомоги на приблизно $95 мільярдів проти $75 мільярдів Вашингтона.

Нещодавні обіцянки Німеччини та Норвегії надати наступного року до $10 мільярдів кожна на військову та цивільну підтримку свідчать про те, що Європа, можливо, готова прийняти цей виклик. Такі великі суми вказують на зміну підходу. Раніше західні партнери надавали менші короткострокові фінансові асигнування, часто у відповідь на нагальні потреби на полі бою.

Аналітики вважають, що завдяки більшим фінансовим пакетам, виділеним на кілька років, Україна зможе краще планувати довгострокові цілі з озброєння своєї армії.

“Вся модель полягає в тому, що ми отримуємо контракти, письмові угоди, в яких зазначається, що до цього року ми отримаємо таку кількість зброї для України від США та європейських країн”, — сказав український експерт, глава Центру трансатлантичного діалогу Максим Скрипченко.

За його словами, Україна працює над тим, щоб спрямувати західні кошти не тільки на закупівлю іноземної зброї, а й на розвиток власної оборонної промисловості, яка швидко розширилася під час війни, але все ще не має достатнього фінансування для виробництва у великих обсягах.

Це дозволило б Україні виробляти ракети такого типу, які західні партнери не хотіли постачати або постачали з суворими обмеженнями на використання, через побоювання ескалації. 

Компанія Fire Point — виробник ракети “Фламінго”, заявила, що вітатиме західне фінансування для прискорення виробництва. Україна також розробила балістичну ракету малої дальності “Сапсан”, яка нещодавно була запущена у виробництво.

“Найкращим гарантом незалежності України є наша власна ракетна програма. Коли ми матимемо кілька сотень балістичних ракет, здатних вражати цілі в Москві, це буде зовсім інша гра”, — додав Скрипченко. 

У Києва вже є три десятки двосторонніх “безпекових” угод із партнерами. Проте всі вони більше про політичні сигнали, ніж про справжню безпеку. Чи готовий Захід перейти від декларацій до реальних механізмів захисту України та чи не перетворяться обіцянки на черговий ерзац, що залишить Україну сам-на-сам із загрозами? До чого варто готуватися українському суспільству, в статті “Чи отримає Україна щось більше за ерзац-гарантії?” розмірковував експосол України в США Олег Шамшур.

Також про те, які гарантії безпеки можна вважати надійними й ефективними та чи готові союзники надати такі гарантії Україні, в статті “Між статтею 5 і “дикобразом”: Захід шукає “гарантії” безпеки для України” розповідав міжнародний оглядач Володимир Кім.