Уповноважений президента з санкцій Владислав Власюк: Отримати європейські візи росіянам стане складніше

Наприкінці минулого тижня Євросоюз нарешті анонсував заходи, які міститимуться в 19-му пакеті санкцій проти Росії. Їх прийняття за сприятливих обставин очікується вже цього тижня.

Підготовка до ухвалення чергового пакету тривала ще з липня, коли було прийнято попередній. Ухвалення 19-го було дещо відтерміновано через вимоги президента США Дональда Трампа до Євросоюзу запровадити 100% тарифи на товари з Китаю та Індії через купівлю ними російської нафти. Також Трамп поставив питання руба, закликавши самі європейські країни нарешті відмовитися від купівлі російських енергоносіїв. 

Після тривалих консультацій 19 вересня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн зробила своєрідне «прев’ю»: 19-й пакет торкнеться одразу кількох чутливих для Москви секторів – фінансового, енергетичного та військово-промислового.

Мабуть, головною новацією пакета стане намір повністю упинити імпорт російського скрапленого газу на територію ЄС до 2027 року. Також запроваджуються санкції проти ще 118 суден російського «тіньового флоту», будуть заборонені операції з «Роснефтою» та «Газпромнефтою». Посилиться тиск на нафтопереробні заводи, трейдерів та компанії у третіх країнах, які купують російську нафту (що важливо, включно з одним з її найбільших покупців – Китаєм).

Фінансовий блок санкцій передбачає заборону транзакцій для нових банків Росії та третіх країн. Фон дер Ляєн зауважила, що тактика ухилення від санкцій стає все більш витонченою, тож вперше вони торкнуться обмежень для криптоплатформ і операцій у криптовалютах. До санкційних списків додаються іноземні банки, що залучені до альтернативних російських платіжних систем, обмежуються транзакції з резидентами спеціальних економічних зон РФ, та резидентів спецекономзон (в одній з таких зон – «Алабузі» в Татарстані – розташоване підприємство з виробництва «шахедів»).

Щодо ВПК запроваджуються нові обмеження на експорт товарів і технологій, які використовуються на полі бою. У санкційні списки вносяться 45 компаній у Росії та третіх країнах, що надають пряму чи непряму підтримку російській військовій машині. 

Окреме питання: фінансування оборонних потреб за рахунок заморожених в Європі російських активів. Поки самі активи чіпати не планується, але з коштів, «пов’язаних з ними», ЄС може надати Україні «репараційний кредит», який вона має повернути лише після сплати агресором репарацій. 

Президент України Володимир Зеленський привітав рух до ухвалення цих кроків та висловив сподівання, що інші партнери їх синхронізують та доповнять. І своєю чергою у суботу глава держави підписав укази про застосування нових трьох пакетів санкцій України: зокрема проти низки пропагандистів, осіб, які причетні до «органів влади» на окупованих територіях та тих, хто веде там бізнес, а також проросійських молдовських політиків та інших осіб, які дестабілізують нашого сусіда в період виборів.

Уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк, який був розчарований 18-м пакетом європейських санкцій, цього разу сповнений оптимізму. В інтерв’ю «Главкому» чиновник розповідає, як наші партнери крок за кроком паралізують здатність Кремля воювати, чому запроваджені Україною санкції часто не працюють так, як треба, та чи реально закрити Європу для російських туристів.

ЄС неодноразово відкладав представлення 19-го пакету через важке узгодження його не тільки всередині Євросоюзу, а й зі США. Який варіант антиросійських санкцій був би ідеальним для нас і як оцінювати те, на що наші партнери вийшли в результаті? 

Максимально жорсткий сценарій передбачає суттєве або повне скорочення доходів від нафти і газу для російського бюджету. Один із найпотужніших варіантів – це тарифи чи інші спонукальні причини, за яких останні покупці російської нафти відмовляться її купувати або купуватимуть менше і в межах цінової стелі. Нам про це говорити відносно просто, тому що ми нічого не втрачаємо, адже російську нафту не купуємо. 

Євросоюз уже зробив чимало в цьому напрямку. Проте погано, що деякі країни досі продовжують купувати російську нафту. Погано, що є присутність російських нафтопродуктів через Індію. Ми бачимо труднощі, з якими стикається ЄС щодо повної відмови від російських енергоносіїв, але підтримуємо американську сторону та теж хотіли би побачити чіткий та швидкий план відмови від їхньої закупівлі. 

Позиція США зрозуміла: вони наклали мита на товари з Індії через купівлю російської нафти і хочуть, щоб Європа відповідно наклала мита на Китай. Цей захід був би стовідсотково ефективним, але нам не хотілося б, аби дискусія щодо санкційних кроків обмежувалася лише тарифами. І ми цю позицію передали партнерам.

Йдеться також і про санкції на танкери, структури тіньового флоту, НПЗ, порти. Це все можна і треба робити, незалежно від прийняття глобального рішення про накладення митних тарифів, яке для Європи не є таким простим, як, можливо, для США.

Ще одне важливе положення, яке ми хотіли б бачити, – це інструмент протидії обходу санкцій, тобто заборона експорту окремих категорій товарів до третіх країн. І в анонсованому пакеті розширюється перелік заборонених до експорту товарів: додано хімікати, метали, солі, руди. Посилюються експортні обмеження для Росії, а також контроль за постачанням до Китаю й Індії.

Загалом анонсований пакет подобається, він входить в топ-5 серед усіх 19-ти. Радий бачити ті позиції, які ми пропонували, – і стосовно інфраструктури тіньового флоту, і криптоплатіжних інструментів, і викрадачів дітей. Також добре бачити знову в санкційному треку тему відмови від російського зрідженого природного газу. Це можна вважати певним індикатором суттєвого зближення позицій Європи та США. Думаю, цей пакет матиме відчутний вплив. Віримо, що й інші партнери-члени «Великої сімки» випустять подібні санкційні пакети.

Якщо Вашингтон вважатиме 19-й пакет занадто м’яким, якою може бути реакція Штатів?

Є попередня домовленість, що одночасно з 19-м санкційним пакетом свої пакети (які не стосуються тарифів) видадуть США і Велика Британія. Я не впевнений, що Трамп захоче погоджувати свої санкції, якщо Європа ухвалить пакет без тарифів і негайної відмови від російського палива. 

Коли Трамп заявив, що готовий запровадити жорсткіші санкції проти Росії, якщо всі країни НАТО відмовляться від купівлі російської нафти, це було сприйнято як заздалегідь нереалістична вимога.  

Відмова від російського пального для Європи цілком можлива. Той же природний газ ніхто не змушує купувати. Ситуація в Угорщині та Словаччині з прив’язкою до трубопровідної нафти зрозуміла, але її можна замінити, і ми вважаємо, що це заміщення треба стимулювати. Санкції – один із варіантів для цього. 

До речі, ми повертаємо в загальну риторику і питання «Росатому». Немає нічого неможливого у відмові від послуг «Росатому», його (ядерного) палива чи спільних проєктів. Але за три з лишком роки, окрім політичних заяв і дрібних санкційних рішень, прогресу ЄС у цьому питанні не видно. То невже треба чекати, поки умовний Трамп щось зробить, щоб цей процес почав рухатися активніше?

«В «Іскандері», який прилетів по будинку уряду, вже стоять російські мікрочипи на білоруських платах»

В російській зброї, яка б’є по українських містах, досі містяться іноземні компоненти, причому не тільки з Китаю, а і з наших країн-союзників. Україна вказує на цю проблему вже давно, нові обмеження на експорт військових товарів та технологій анонсовані в 19-му пакеті. Певні кроки робляться, але досі їх було недостатньо. Чи взагалі реально закрити джерела постачання цих компонентів через треті країни за нинішньої глобалізації?

Іноземні компоненти зброї – це менш політичне питання, тому це відносно простіший напрямок санкційної роботи. Росія справді стала отримувати менше таких компонентів із Заходу. Це – результат роботи урядів країн і Єврокомісії, які впроваджують певні заборони. 8 вересня був оновлений список товарів подвійного призначення, додані засоби контролю, пов’язані з квантовими технологіями, зокрема квантові комп’ютери, обладнання для виробництва і тестування напівпровідників, високопродуктивні інтегральні схеми та інші речі. 

Великий невідомий фактор – позиція окремих виробників, ми б хотіли більшого порозуміння з ними. Наприклад, нещодавно розібрали реактивний російський «шахед», в якому знайшлися компоненти, вироблені західними компаніями цього року – зокрема зі Швейцарії, Німеччини. Позиція виробників на четвертий рік війни – що це копійчані вироби, які продають сотні дилерів, і не можна за ними усіма простежити – вже не є переконливою. Шведські підшипники, японські компоненти – все це має припинятися. 

Окрема велика частина роботи – це шляхи постачання. Не впевнений, що посередників в третіх країнах можна ефективно охопити санкційними засобами. Правильніше рухатися від виробника і через повну заборону на експорт відповідних категорій товарів до певних країн. Це те, що ми хотіли побачити в 19-му пакеті. Ми надали Єврокомісії багато матеріалів та виділили цілі категорії товарів, експорт яких з ЄС і до яких країн в першу чергу вважаємо за потрібне заборонити. Ці країни, через які Росія завозить компоненти, давно відомі – Казахстан, ОАЕ, Туреччина, деякі інші країни насамперед з того регіону. 

Окрема велика проблема – Китай. Він є посередником, постачальником, виробником – усім разом. Також проблемою стає (і вона буде збільшуватися) спроможність Росії та Білорусі виробляти власні компоненти. Наприклад, в «Іскандерах», аналогічних тому, що прилетів по будинку уряду, вже стоять російські мікрочипи на білоруських платах. Раніше це були російські плати з китайськими або американськими мікрочипами. 

Тож спроби перекрити ці канали постачання можуть бути запізнілими?

Треба дивитися вперед, прогнозувати розвиток ВПК відповідних країн, які технології, засоби виробництва, витратні матеріали потрібні їм, і перекривати це вже зараз. І тут можна тільки вітати рішення ЄС про розширення списку товарів подвійного призначення.

Деякі відомі транзитні країни, як Казахстан, періодично заявляють, що дотримуються всіх санкцій, але чутлива продукція все одно продовжує прямувати через їхній кордон до Росії. 

Ми б раді вірити партнерам та цінуємо їхню роботу, але вибачте – можна за серійним номером відстежити постачання, наприклад, модуля NVIDIA 2024 року через Туреччину і Узбекистан на російське виробництво. Він був знайдений у конкретному збитому «шахеді» з компонентом машинного зору, тобто штучним інтелектом. Такі знахідки не можна пояснити політичними заявами про те, що якась країна робить достатньо, аби перекрити постачання. Виходить, що роблять недостатньо. 

З NVIDIA, до речі, була окрема комунікація, бо їхня позиція, що вони не можуть усе простежити, на четвертий рік війни неприйнятна. Ми попросили їх провести ґрунтовніше розслідування.

Завжди будь-які претензії можна пояснити контрабандою в обхід офіційних шляхів. Завезти таким чином щось в Україну – також не проблема.

Саме тому ми кажемо, що це має бути комплексною роботою. Митниця має бути спроможною, потрібно звертати більше уваги саме на ці компоненти, працювати з виробниками і країнами, звідки вони виїжджають, зокрема з США чи Китаєм. 

Україна поступово впроваджує санкції проти китайських компаній, пов’язаних з російською військовою машиною. Але ми ж розуміємо, що це не якісь топ-особи чи транснаціональні холдинги. І на місці цих компаній за потреби виростуть сотні інших з іншими незрозумілими назвами. На що реально впливають ці санкції і чи будуть змінюватися підходи щодо них?

Я впевнений, що у нас насправді нормальні стосунки з Китаєм. Але хотілося б, щоб з їхнього боку не відбувалося поставок критичних компонентів, які росіяни використовують у своєму ВПК.

Ми санкціонуємо лише компанії-постачальники та виробників, які приносять користь російському ВПК, бо це з очевидних причин загрожує нашим національним інтересам. Водночас за іншими напрямками співпраці у нас абсолютно нормальні відносини. 

Хотілося б насправді не санкції приймати, а щоб Китай просто сам припинив ці постачання. У нас була комунікація з ними, вони обіцяли провести розслідування, але результатів немає. Дуже хотілося б побачити урядову роботу з цього приводу. 

Непублічно офіційні особи кажуть, що всі ці звернення до Китаю – це «розмова зі стіною». І який реальний «вихлоп» від цих санкцій? 

Ключова робота – це ідентифікація та обґрунтування. Коли ми визначаємо виробників і показуємо, що їхні компоненти є в засобах ураження, ця інформація передається партнерам. І потім ми поступово бачимо, що у санкційні списки партнерів потрапляють китайські компанії не лише з виробничого, а й із фінансового та енергетичного секторів, інші проєкти – наприклад, китайський порт. 

Звісно, санкції не можуть мати єдину визначальну роль та зупинити повністю торгівлю між країнами зі спільним кордоном. Проте вони ізолюють відповідні компанії від будь-якої міжнародної діяльності, що матиме наслідки, якщо не миттєві, то відкладені для їхнього розвитку. 

«Важко уявити на цьому етапі появу санкцій проти Дмитрієва та Мединського»

Серед варіантів покарання Росії за агресію розглядаються й такі «непрямі» санкції як обмеження свободи пересування російських дипломатів у ЄС, ускладнення видачі туристичних віз росіянам. Деякі європейські країни (Франція, Італія, Іспанія, Греція, Угорщина) вже виступили проти посилення візового режиму, адже туристи з російськими паспортами приносять їм великі гроші. Чи може бути знайдена якась компромісна форма, завдяки якій росіян в Європі поменшає?

Якщо описати ЄС одним словом, то це якраз буде слово «компроміс». Тому, думаю, певний компроміс щодо посилення візових обмежень для росіян буде знайдено. Повної заборони на видачу туристичних віз не очікую, але отримати європейську візу росіянам стане складніше. Це реально може бути прийнято протягом кількох місяців. 

Щодо галасу, який підняли з цього приводу в інтернеті «хороші русскі», то мені важко уявити, що будь-які росіяни своїми діями чи позицією так чи інакше не підтримують війну проти України. Їхня втеча в Європу чи позиція «сховатися у мушлі» – це не виправдання. Так само є багато прикладів, коли звичайні росіяни працюють на заводах ВПК і чудово розуміють, для чого саме вони виготовляють ці вироби. 

Тому максимально повна заборона віз була б справедливішою: тоді ми точно б не побачили в Європі цих родичів солдатів, які на французьких курортах обговорюють, як їхній Ваня вбивав українців. Ми пропонуємо такий підхід і в інших сферах: краще санкціонувати одразу всі російські банки, а потім дозволяти окремим з них окремі транзакції, ніж додавати в санкційні списки по п’ять-сім банків і давати їм час на адаптацію. Якщо вдасться досягти заборони видачі віз росіянам – це буде без перебільшення наша дипломатична перемога. 

У чому може полягати компроміс, який якщо не вичавить росіян остаточно з цивілізованих країн, але серйозно ускладнить їм потрапляння туди?

Це може бути посилення вимог для отримання віз, квоти на кількість, бо є різниця – коли на одну візу претендує півтори людини і коли сто. Відповідно громадянам Росії доведеться збирати більше документів, аби потрапити до ЄС. Тобто поле для діяльності широке і багато чого можна придумати і реалізувати. 

Щодо російських дипломатів – то є розуміння, що не всі з них є дипломатами, м’яко кажучи. І те, що ці «дипломати» з акредитацією в одній країні вільно пересуваються ЄС, – ненормально. Тому з’явилася ідея обмежити їхнє пересування країною акредитації.

Чи вимагаємо ми від європейських партнерів запровадження санкцій щодо найближчого оточення Путіна – наприклад, до його нового фаворита родом з Києва Кирила Дмитрієва?

Щодо Дмитрієва та Мединського (Володимир Мединський – голова російської переговорної групи у Стамбулі – «Главком»), які беруть участь у мирних перемовинах, санкцій немає, і мені важко уявити їхню появу на цьому етапі. Все-таки ключове для нас – досягнення миру, і всі рішення ми оцінюємо з цієї точки зору.

Водночас ми наполягаємо на включенні до санкційних списків ЄС інших осіб: наприклад, російського олігарха Володимира Лісіна, чий завод групи НЛМК у Бельгії виробляє електротехнічну сталь для танків. Або ще деяких помітних російських фігур, які, як не дивно, досі не під санкціями. Тому списки пріоритетних осіб на включення до санкційних списків ми регулярно передаємо партнерам з відповідною аргументацією. 

Вже є зворотні випадки: коли помітні російські бізнесмени (Усманов, Фрідман) навпаки намагаються зняти міжнародні санкції і знаходять «адвокатів» серед країн ЄС. Наскільки успішними ці спроби можуть бути і як ви намагаєтеся їм протистояти? 

Ми вели дискусію з цього приводу з Єврокомісією: перші комунікації були ще в травні, потім наприкінці серпня. І, на жаль, ця дискусія пішла в той формат, який ми не хотіли допустити: а саме політизацію цього питання деякими країнами через прив'язку до продовження санкцій проти Росії. Але Єврокомісія – молодці, вони втримали це рішення і не допустили політичних скасувань, окрім одного випадку – родича Дерипаски (Павла Єзубова – «Главком»). Юридична позиція при застосуванні санкцій щодо нього була досить слабка, але це все одно не виправдовує скасування. Однак добре, що решту санкцій втримали.

Наскільки проблемно синхронізувати українські та західні санкції – коли ми запроваджуємо санкції проти певних осіб та компаній, а партнери відмовляються робити так само? 

Ця проблема входить в топ-5 пунктів, які постійно обговорюються, зокрема на найвищому рівні президентом України. Ми говорили про це на зустрічі з прем’єр-міністром Канади Марком Карні, з британським прем’єром Кіром Стармером. ЄС суттєво враховує наші пропозиції у своїх пакетах. В останньому британському пакеті десь 45% – це те, що вже було під санкціями у нас або комунікувалося раніше. У японському пакеті – понад 90% збігається. Вважаю, що це дуже наочне свідчення результативності санкційної групи Єрмака-Макфола.

Проблеми гармонізації санкцій зазвичай пов’язані з двома причинами: прив’язка санкційного рішення до конкретної юрисдикції (тобто чи має воно сенс у цій юрисдикції) та юридичні підстави з точки зору законодавства партнерів. Але високий відсоток збігу – це заслуга тих наших органів і неурядових організацій, які долучені до цього процесу.

«В Україні ще не було випадків скасування санкцій»

Одна з пропозицій щодо використання заморожених російських активів полягає в тому, що Європа фактично надасть Києву кошти у вигляді облігацій, гарантованих ЄС, а вони, своєю чергою, можуть гаситися за рахунок заморожених активів. Але їхня повна конфіскація з різних причин досі табу. Чи можна казати про певні психологічні зрушення у вирішенні долі цих коштів?

Як на мене, якраз у варіантах саме конфіскації помітні зрушення. Зараз у багатьох країн з’явився апетит до нового підходу до цього «снаряду». Багато країн, які зокрема мають бюджетний тягар через підтримку України, зацікавлені в тому, щоб ці активи конфіскувати та використати. Питання в тому, щоб знайти адекватне юридичне рішення. Ми вважаємо, що міжнародне право через контрзаходи це дозволяє. Водночас більшість партнерів бачать ризики, які ми спростовуємо аналітичними документами. 

Останнім часом відбувається комунікація з німцями та французами, де я їм показую нову аналітику, підготовлену Київською школою економіки. Суть зводиться до того, що знерухомлення російських активів протягом трьох років – це, по суті, за наслідками те саме, що й конфіскація. І при цьому жодних негативних наслідків, яких так побоювалися партнери, не настало. Тому абсолютно реально вирішувати питання з повною конфіскацією. Інше питання – це позиція США…

Які вважають, що краще утримувати «заручника», ніж його вбивати. 

Дійсно, чув і такий аргумент, що російські активи – «заручник», якого треба тримати для заохочення Путіна до правильної поведінки. Не думаю, що заохочення спрацює. Реально слід напрацювати технічне рішення, яке може бути реалізоване. 

Позиція США тут важлива з тієї точки зору, що вони впливають на Європу? Бо в самих Штатах російських активів – обмаль.

На жаль, склалася така ситуація, що Бельгія як тримач цих активів самостійно не хоче приймати рішення, Євросоюз – також. Тому це питання піднімається на рівень «великої сімки», де, звісно, великим є вплив США. 

Чи були випадки скасування санкцій в Україні після того, як їх скасовували партнери?

В Україні не було випадків скасування санкцій, окрім ситуацій, коли їхня дія завершилася. Звісно, санкції можуть скасовуватися, і не тільки через рішення суду. Цей механізм – це ж не покарання, а спонукання до зміни поведінки. 

19 вересня стало відомо, що російські та білоруські спортсмени зможуть брати участь в зимових Олімпійських іграх в Мілані-2026 як «нейтральні» спортсмени. Загалом санкції щодо допуску російських спортсменів на міжнародну арену працюють дуже вибірково. «Главком» проводить свою роботу, аби показувати, що «нейтральні» спортсмени насправді такими не є. Наскільки уважно ви слідкуєте за цим напрямком?

Різні світові спортивні федерації мають різні позиції, і зрозуміло чому – це залежить від кількості російських представників в них. Нам не подобається взагалі жодна участь російських і білоруських спортсменів в змаганнях – хоч із прапором, хоч без. Ми вважаємо, що будь-яка їхня присутність на міжнародних турнірах створює враження, що все нормально. А все не є нормально навіть близько.

Тому всі наші диппредставництва мають завдання комунікувати щодо неприпустимості допущення росіян та білорусів до змагань. Нашу спортивну дипломатію веде Міністерство спорту, те ж саме відбувається на рівнях різних федерацій та асоціацій. Дуже корисно, коли наші спортсмени-«зірки» теж заявляють свою позицію. Ну і, звісно, що на найвищому політичному рівні Україні це питання насправді теж порушується і має свій вплив.

Дуже багато трансферів, наприклад, у футболі не відбулися через санкції. І ніхто з Європи до Росії особливо грати не поїде. Їдуть хіба що з Бразилії, але навіть звідти технічно складно реалізувати трансфер в підсанкційну юрисдикцію. 

Яких санкцій Росія зараз хоче позбутися найбільше?

З того, що ми спостерігали, найбільша проблема для Росії – індивідуальні санкції щодо певних осіб, які обмежують свободу їхніх польотів по світу. Далі – санкції, що не дають заробляти гроші, в першу чергу на експорті енергоносіїв. І в третю чергу – санкції щодо сфер, які прямо впливають на російську економіку. Це – санкції щодо фінсектору та авіаційної галузі, бо Росія не здатна замінити імпорт у літакобудуванні. 

Чи зняття санкцій США з «Белавіа» потенційно не допоможе Росії з імпортом дефіцитних авіадеталей?

«Белавіа» – непроста історія, там знято лише частину санкцій. Авіація – дуже зарегульована сфера. Комплектуючі не можна просто так отримати та комусь передати, це все відстежується, на відміну від мікрочипів.

«Немає такого, що ми когось чіпаємо, а когось – ні» 

Ви казали про те, на які санкції ми розраховуємо від наших партнерів стосовно російських активів за кордоном. Але при цьому є проблеми з конфіскацією та реалізацією активів російських та підсанкційних власників в самій Україні. 

В Україні є 70 судових рішень з цього приводу. Кілька активів конфісковано, і деякі кейси вже пройшли повний шлях до приватизації. Можливо, можна було б рухатися в цьому напрямку трохи швидше, але у нас не найсприятливіше законодавство щодо реалізації величезних активів. Однак ми просуваємося вперед. Ключове в цих випадках – отримати рішення Вищого антикорупційного суду. Проблема в тому, що цей процес має купу аспектів і стадій, які ти не можеш не пройти, і кожна з яких забирає багато сил і ресурсів. Особи, щодо яких прийняті відповідні рішення, теж на місці не сидять і все це гальмують: є випадки створення штучних заборгованостей, «розмиву» активів, банкрутства. Це все – непроста юридична робота.

Ще у 2022 році Україна запровадила санкції щодо цілого ряду колишніх українських зірок шоубізу, кар’єра яких тісно пов’язана з Росією: Повалій, Лорак, Седакової та інших. Наприклад, санкції дійсно були неприємними для Повалій, вона жалілася, що в неї та її родини забирають нерухомість в Україні. А як щодо інших підсанкційних громадян, які давно осіли в Росії і підтримують політику Путіна та його агресію проти України? Ви стежите за тим, як санкції негативно вплинули на їхнє життя?

Найочевидніші їхні втрати – це активи, банківські рахунки на території України. Також це «токсичить» цих осіб, бо ніхто не може більше мати справ з ними або пов’язаними з ними особами на території України. Ми також намагаємося працювати зі стрімінговими платформами, щоб блокувати канали цих осіб на підставі санкцій. З YouTube це часто успішно вдається, з Telegram – менш успішно, але робота триває. 

Водночас є багато громадян України, які вже давно живуть в Росії, просувають російські наративи та, вочевидь, потрапляють у ті ж параметри для накладання санкцій, що і Повалій з Лорак. Але проти них санкцій не запроваджено. За якою логікою вони проти когось вводяться, проти когось – ні? 

Точно немає такого, що ми когось чіпаємо, а когось – ні. Є загальне розуміння, що будь-яке санкційне рішення повинно ґрунтуватись на певних визначених законом підставах. Плюс на все треба мати людські ресурси, які будуть займатися підготовкою відповідних рішень. Якщо хтось може допомогти з інформацією, це можна буде брати в роботу і поступово опрацьовувати. Слід ще зауважити, що є певна спроможність ухвалення цих санкційних указів. Цього року видано понад 40 таких указів – це співставно із кількістю за три попередні роки разом узяті. 

Тобто небайдужі громадяни можуть відповідні петиції писати та ви будете реагувати?

Так, здається, стосовно того ж Порошенка була така петиція. 

Печерський райсуд днями заочно заарештував куратора РПЦ в Україні екснардепа Вадима Новинського, який підозрюється в державній зраді. Санкції на Новинського українська влада наклала ще у 2022 році. Водночас його холдинг продовжує працювати в країні (хоч і з певними обмеженнями), сам він роз’їжджає Європою. Ви намагалися вести якусь роботу з європейцями з приводу Новинського?

Щодо Новинського ми передали пропозиції ЄС, але результатів поки немає. Щодо роботи його холдингу – санкції в жодному разі не повинні впливати на нормальне функціонування підприємства, навіть якщо його власником є підсанкційна особа. Але вони ставлять «блок» між підприємством та бенефіціарним власником, щоб ця особа не могла отримувати тут кошти зі свого бізнесу. Позбавлення окремих ліцензійних дозволів – це інша історія.

Якщо безвідносно до Новинського, то, звісно, присутність багатьох підсанкційних осіб на стратегічних активах не відповідає інтересам України. Ми з цим намагаємося боротися, шукати засоби впливу, але це доволі важко. Права власності на підставі санкцій позбавити не можна, окрім як рішенням суду. 

Застосування санкцій проти власних громадян викликає багато питань щодо їхньої відповідності Конституційності. Чи висловлюють наші партнери претензії щодо такого спірного механізму?

Це насправді не є якоюсь унікальною практикою. Наприклад, в останньому санкційному пакеті Британії є двоє підданих Його Величності. Усі країни тією чи іншою мірою вносять, хай і незначну, кількість своїх громадян до своїх санкційних списків. 

Існує загальний правовий режим санкцій проти Росії. Відповідно є загальна рамка, що певні дії будь-яких осіб, спрямовані на підтримку Росії у її веденні війни проти України, можуть бути підставами для санкцій. І не має значення, яке у кого громадянство. Особливо якщо не існує іншого способу реагувати на ці порушення. 

Павло Вуєць, «Главком»