Чи продовжує людство еволюціонувати: що кажуть антропологи

Чому люди не припинили еволюціонувати? Еволюція — це зміни у генетичному складі популяції, спричинені різними факторами: середовищем, хворобами, харчуванням, стресом чи конкуренцією за ресурси. У минулому наші предки постійно стикалися з жорстким природним відбором, тому виживали лише ті, хто мав корисні для конкретних умов генетичні варіанти. Саме так з’явилися адаптації на кшталт здатності перетравлювати лактозу або стійкість до давніх патогенів. Про це розповідає 24 Канал із посиланням на BGR.

Як еволюція працює сьогодні?

Наука ж підтверджує, що еволюційний процес триває і тепер. Хоча сучасна медицина значно зменшує кількість смертей у молодому віці, частота різних алелів у людських популяціях все ще змінюється. Нові умови — зміни клімату, глобальні міграції, нові хвороби, особливості харчування та способу життя — створюють інший, але реальний тиск природного добору. Людство залишається незавершеною історією, а сучасний світ став головним рушієм змін.

Як міста впливають на наші гени? Поява перших аграрних спільнот змінила наш раціон, соціальні зв’язки та стійкість до хвороб, але саме міста стали найпотужнішим новим фактором еволюції. Генетичні дослідження показують, що популяції з довгою історією міського життя частіше мають певні варіанти гена SLC11A1, який допомагає протистояти туберкульозу та лепрі — типових хвороб густонаселених поселень.

Як пише The Conversation, життя в містах не лише посилює контакт з патогенами. Воно впливає на генетичне різноманіття: великі популяції можуть стрімко зростати з відносно обмеженого генофонду, що пришвидшує генетичний дрейф. Натомість чиста вода, гігієна та медична допомога зменшують старі загрози, але створюють нові виклики — забруднення повітря, хронічний стрес, щільну забудову. Усе це м’яко, але невпинно змінює наші тіла й механізми пристосування. Еволюція в сучасних мегаполісах може бути непередбачуваною, адже її перебіг залежить і від міграцій, і від культурних відмінностей. Але вона триває, і людство продовжує змінюватися разом зі світом.

Як виникла людська свідомість?

Дослідники з університету Рура проаналізували, навіщо еволюції могла знадобитися свідомість і чому вона виникла не у всіх живих істот. У двох нових роботах учені порівнюють людей і птахів, показуючи, що різні типи мозкових структур можуть формувати схожі механізми свідомого сприйняття.

Альберт Неувен та Карлос Монтемаєр виділяють три рівні свідомості, що виконують різні функції. Перший рівень – базове збудження. За словами Неувена, це найдавніша форма свідомого стану. Її роль – запускати реакцію тривоги в загрозливих ситуаціях і допомагати організму вижити. Біль у цьому процесі є найефективнішим сигналом про пошкодження тіла та можливу небезпеку. Другий рівень – загальна пильність. Ця здатність дозволяє концентруватися на одному важливому стимулі серед багатьох. Наприклад, коли ми бачимо дим, то автоматично перемикаємо увагу на його джерело. Монтемаєр наголошує, що цей тип свідомості допомагає не лише помічати прості причиново-наслідкові зв’язки, а й формувати складні наукові висновки. Третій рівень – рефлексивна (само)свідомість. Люди та деякі тварини здатні усвідомлювати себе, аналізувати власні думки, переживання та плани. Така свідомість допомагає будувати образ себе, співпрацювати з іншими та інтегруватися в суспільство. Один із найпростіших проявів – упізнавання власного відображення в дзеркалі, яке діти опановують приблизно у 18 місяців. Деякі тварини, зокрема дельфіни, шимпанзе та сороки, також демонструють цю здатність.