"Якби Трамп був агентом Путіна": про що насправді книга розслідувача The Guardian

Британський журналіст-розслідувач видання The Guardian Люк Гардінг видав книгу "Зрада" про зміну світопорядку та взаємини президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним. В анотації вказано, що автор бував в Україні, зокрема у прифронтових регіонах, і зустрічався з президентом України Володимиром Зеленським.Військовий оглядач видання The Guardian Лоуренс Фрідман спробував зрозуміти, хто кого зрадив і чому, пише Gazeta.ua.Він звернув увагу, що інтервенція РФ в Україну розпочалася ще за президента США Барака Обами, та той не вжив рішучих заходів. Можливо, почасти тому, що його попередник, президент США Джордж Буш-молодший, узагалі назвав очільника Кремля "вартим довіри". Після того як наступний президент США Джо Байден погодився, що Путін - убивця, в Україні очікували суттєвішої підтримки. Натомість Байдена стримувала загроза ядерної війни.Тому у Києві багато чого очікували від Дональда Трампа. Але той акцентував на своїх добрих відносинах із Путіним. Та замість посилення тиску Трамп, по суті, "кинув" Україну, вважає Люк Гардінг. На доказ він наводить зустріч Трампа з Путіним на Алясці. Автор книги перетворює хронологію самітів та конференцій на моторошний літопис руйнацій і страждань українців від російських ударів. І наприкінці ставить запитання: "Якби Трамп був російським агентом, що він зробив би інакше?"Оглядач Лоуренс Фрідман поставив питання інакше: чому, враховуючи готовність Трампа йти на поступки Путіну, той відкидає компроміси? На думку Фрідмана, чинний господар Кремля розчарувався у Трампі, оскільки той не забезпечив капітуляції України. Можливо, така домовленість між ними існувала. Шкода, зазначає Фрідман, що Люку Гардінгу заборонено відвідувати Росію.Книга Гардінга вийшла у розпал передвиборчої боротьби у США, коли Трамп залякує симпатиків своїм імпічментом. На неї можуть посилатися як противники, так і прибічники чинного президента Сполучених Штатів. Головне сталося - питання про можливу працю Трампа на Путіна та про зрадництво виведено у публічну площину.Трамп потрапляє під тиск. Наскільки він буде сильним та чи буде взагалі, покажуть найближчі тижні. Але чинний господар Білого дому, скоріш за все, використає ажіотаж на свою користь. А от Путін може вичікувати момент реальної слабкості американського президента. Саме тоді він і "викотить" реальні умови. Схоже, у Дональда Трампа не знають, як діяти, тому просто згорнули український трек.Це не завадить опонентам пригадати найконкретнішу передвиборчу обіцянку Трампа - мир за 24 год. в Україні. Обіцянка не виконана. І це може використати Путін для тиску на Трампа. Саме тому той зараз говорить про "м'яч на полі РФ", маючи на увазі, що мир в Україні залежить від готовності Путіна до результативних переговорів.Водночас така заява Трампа свідчить про неможливість такого тиску, під яким господар Кремля погодився б на переговори. Двотижневою мовчанкою Путін дав можливість американському президенту грати самому, а нині повернувся у публічний простір. За спиною Росії стоїть голова КНР Сі Цзіньпін. Це може стримувати Трампа у виразах і діях. Але ж він і не проти далекобійних українських ударів по РФ, які Путін називає "не дошкульними".Тактика Путіна розбиває тезу Трампа про "наші добрі відносини" та вже поховала його "персональну дипломатію". Але це ситуативно. Стратегічна ініціатива усе ще у США, та Дональд Трамп не знає, як скористатися нею.Поки що він тягне війну з Іраном, яку бодай розпочав сам. Розраховує послабити Тегеран і цим зруйнувати вісь із КНР, РФ та Північної Кореї. Про занепокоєння Кремля свідчить факт підштовхування самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка до укладення угоди про співпрацю з вищим керівником КНДР Кім Чен Ином. Зовні мирний договір може передбачати спільне виробництво, у тому числі товарів подвійного призначення, що перетворить Білорусь на зброярню Росії.Трамп може запропонувати Білорусі альтернативу. Та його прорахунок із Гренландією, коли він не зміг "нагнути" маленьку Данію за підтримки країн Європи, які сукупно потужних армій не мають, свідчить щонайменше про розгубленість та невизначеність. А це змушує Трампа розпочати все по-новому та вивіряти кожен крок. Наступний робити тільки після оцінки результатів зробленого.Україна - не виняток. Він справді не заперечував проти "40 днів примусу РФ до миру", які оголосив Володимир Зеленський. Та чи піде Трамп далі своїх попередників? Чи достатньо нині стримування Штатів для того, щоб унеможливити агресію Росії?Припинити війну проти України не вдалося досі. Зрадник Трамп чи просто у нього не вийшло - вже неважливо. Кожна помилка Білого дому грає на руку нашим ворогам. Кожен обстріл Росії - нагадування про це.Чи мав Дональд Трамп право на помилки за таких умов? Питання риторичне.