Кремлю вже замало поступок Трампа: Цимбалюк пояснив, що Росія вимагатиме після Донбасу

США продовжують переконувати Україну погодитися на мирну угоду, яка може передбачати територіальні поступки Росії. Водночас виникають проблеми з американськими попередженнями про ракетні атаки, а представники Кремля дедалі відвертіше говорять про незмінність своїх вимог та можливе послаблення позицій Дональда Трампа.

Журналіст Роман Цимбалюк у своєму авторському огляді на YouTube для 24 Каналу проаналізував, чому поступки не змусять Росію відмовитися від початкових цілей війни. Він також пояснив, як перебої з розвідданими впливають на українську ППО, чому Москва погрожує Європі ядерною зброєю та що стоїть за різкою критикою Трампа з боку російських політиків.

Розвіддані США та тиск на Київ

Американська система раннього попередження про ракетний напад відіграє важливу роль у захисті України від російської балістики. Супутникове угруповання США дозволяє фіксувати пуски ракет ще над російською територією, а отримані дані використовують для визначення напрямку їхнього польоту та підготовки до перехоплення.

Для оперативно-тактичних балістичних ракет час підльоту може становити лише п'ять-сім хвилин. Українським розрахункам ППО необхідно встигнути привести обладнання в бойову готовність, перевірити його роботу, виявити ціль та застосувати відповідні засоби ураження.

Особливо складною ситуація стає через обмежену кількість ракет для комплексів Patriot. Навіть своєчасне виявлення повітряної цілі не гарантує її знищення, якщо розрахунок не має необхідного боєкомплекту.

Ця інформація критично важлива. За п'ять-сім хвилин можна привести засоби ППО в бойову готовність, провести функціональний контроль, вийти в ефір, виявити балістичну ціль і збити її. Якщо, звичайно, є Patriot, тому що з цим теж велике питання,
– пояснив Цимбалюк.

Останнім часом Україна стикалася з відсутністю необхідних американських попереджень про ракетні пуски. У Вашингтоні заперечували навмисне обмеження розвідувальної підтримки та пояснювали проблеми технічними несправностями, однак журналіст поставив під сумнів такі пояснення.

Проблеми з попередженнями збіглися з активними спробами Білого дому домогтися від Києва поступок у переговорах із Москвою. The New York Times повідомляла, що представники американської адміністрації переконують Україну погодитися на потенційну угоду, обіцяючи певні економічні вигоди.

При цьому домовленості можуть значною мірою відповідати російським вимогам. Американські посадовці вважають війну такою, що перебуває у переломному моменті, та очікують від Володимира Зеленського демонстрації готовності до компромісів, зокрема щодо українських територій.

Помічники Трампа наполягають, що війна зараз перебуває в переломній точці. Наступний крок, мовляв, за Зеленським. Він повинен довести главі Білого дому свою готовність укласти угоду з Москвою, навіть якщо це означатиме відмову від суверенної території. А навіщо це Дональду Трампу, який незабаром може втратити значну частину свого політичного впливу?
– зауважив журналіст, аналізуючи публікацію The New York Times.

Водночас українське керівництво намагається впливати на позицію Вашингтона через американську громадську думку. За словами Цимбалюка, Зеленський протягом одного тижня дав понад десять інтерв'ю американським медіа, пояснюючи наслідки можливої угоди на російських умовах.

Позиція Трампа не має одностайної підтримки й серед республіканців. Журналіст згадав спікера Палати представників Майка Джонсона та приблизно 40 впливових представників партії, які, за його оцінкою, також виступають проти спроб домогтися швидкого завершення війни шляхом односторонніх поступок України.

Внутрішньополітична ситуація у США може суттєво вплинути на подальші рішення Білого дому. Цимбалюк припускає, що після проміжних виборів до Конгресу можливості американського президента просувати власні ініціативи можуть скоротитися, тому адміністрація намагається прискорити переговорний процес.

Гарантії без НАТО

Одним із ключових питань можливого мирного врегулювання залишається майбутня безпека України. Володимир Зеленський допускав розгляд варіантів, за яких країна не вступатиме до НАТО, проте натомість повинна отримати інші дієві гарантії захисту.

Росія тривалий час використовує тему українського членства в Альянсі для виправдання агресії. Однак відмова від вступу сама собою не усуває загрозу нового нападу, тому Києву необхідно розуміти, хто саме гарантуватиме його безпеку та як партнери діятимуть у разі повторного вторгнення.

Серед можливих рішень обговорюють зобов'язання європейських держав, які за своїм змістом могли б нагадувати четверту та п'яту статті Північноатлантичного договору. Водночас домовленості поза межами НАТО не означатимуть автоматичного поширення на Україну механізму колективної оборони Альянсу.

Ключова гарантія безпеки – це українська армія. Але якщо не НАТО, то що? Є пропозиції щодо гарантій від європейських країн на рівні четвертої та п'ятої статей НАТО, насамперед п'ятої. Проте якщо це не сам Альянс, то далеко не факт, що вони спрацюють,
– наголосив Цимбалюк.

Особливе значення має технологічна складова майбутніх домовленостей. Адже навіть потужна українська армія потребує своєчасної інформації про ракетні загрози, а нинішня ситуація продемонструвала, наскільки відчутними можуть бути перебої в роботі американських систем.

Супутникове угруповання США фіксує сам факт запуску балістичної ракети. Після цього за кількома спостереженнями визначають її траєкторію, орієнтовний час підльоту та можливий район падіння бойової частини.

Якщо така інформація надходить несвоєчасно, українська ППО має значно менше можливостей підготуватися до відбиття удару. Через короткий час польоту балістики навіть затримка на кілька хвилин може зробити попередження практично марним.

Це також посилює питання про майбутню залежність європейської безпеки від американських військових технологій. Якщо США залишатимуть за собою ключові можливості раннього виявлення ракет, їхня політична позиція впливатиме на ефективність оборони партнерів навіть за наявності власного озброєння.

Ядерний шантаж Європи

Російська пропаганда вже використовує проблему раннього попередження для залякування європейських держав. Військовий оглядач Михайло Ходарьонок на російському телебаченні заявив, що Франція та Велика Британія нібито не мають повноцінних систем, здатних самостійно виявляти ракетні пуски.

Йдеться про комплексну систему попередження про ракетний напад, яка поєднує супутникове спостереження та наземні радіолокаційні станції. Ходарьонок представив наявність таких можливостей як ознаку статусу великої ядерної держави, заявивши, що повною мірою ними володіють лише США та Росія.

Якщо ми вдаримо по Франції, то Париж про це не дізнається. У них немає системи попередження про ракетний напад. Повноцінні системи із супутниковим ешелоном і наземними станціями мають Сполучені Штати та Російська Федерація,
– заявив Ходарьонок.

У російському ефірі також згадували Китай та Індію, які розвивають власні можливості раннього виявлення ракетних загроз. Індію пропагандисти при цьому розглядали і як важливого покупця російських енергоносіїв, намагаючись представити відносини Москви з найбільшими азійськими державами як доказ її міжнародного впливу.

Цимбалюк висміяв спробу знецінити ядерні можливості Франції та Великої Британії. Наявність власного ядерного арсеналу та можливість своєчасно отримувати інформацію про ракетний напад є різними складовими оборони, тому відсутність окремих технологічних компонентів не робить європейську ядерну зброю безпечною для Росії.

Журналіст звернув увагу, що в разі ядерного удару по Москві його наслідки не залежатимуть від того, яка саме держава завдала удару у відповідь. Російські погрози також не враховують, що Україна вже демонструє можливість уражати об'єкти на значній відстані за допомогою безпілотників.

Водночас у заяві Ходарьонка порушується реальна проблема залежності європейських союзників від американських засобів раннього попередження. Особливо гостро вона постає в умовах, коли Вашингтон сам демонструє непослідовність у передаванні відповідної інформації Україні.

Цимбалюк окремо наголосив, що супутникові системи зв'язку Starlink та Starshield не виконують функцій американської системи попередження про ракетний напад. Це різні технології, тому можливості зв'язку для військових підрозділів не можна ототожнювати з виявленням запусків балістики.

Ці слова вже зараз у головах усіх європейських генералів. Вони ставлять собі запитання: а що, якщо на місці України опинимося ми? І тепер усі ці технологічні рішення точно розроблятимуть незалежно від Сполучених Штатів, причому навіть після Дональда Трампа,
– вважає журналіст.

Поступове створення власних систем спостереження може стати одним із напрямків розвитку європейської оборони. При цьому Цимбалюк припускає, що навіть після завершення президентства Трампа європейські країни не захочуть повертатися до попереднього рівня технологічної залежності від Вашингтона.

Подібні питання порушує й можливість тристоронньої зустрічі Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна. Журналіст звернув увагу, що американський президент може погодитися на переговори в Китаї, тоді як Пекін не поспішає остаточно підтримувати цю ідею.

На його думку, китайське керівництво добре розуміє реальні військові й економічні можливості Росії та не має потреби поспішати з рішенням, яке могло б підвищити міжнародний статус Путіна. Для європейців сама перспектива таких домовленостей лише посилює занепокоєння щодо майбутньої ролі США в системі безпеки.

Кремль не відмовляється від цілей

Попри дипломатичні контакти та спроби Вашингтона наблизити переговори, російське керівництво продовжує наполягати на виконанні всіх початкових завдань вторгнення. Таку позицію озвучують як офіційні представники Кремля, так і учасники пропагандистських ефірів.

Москва не демонструє готовності завершити війну в обмін лише на територіальні поступки України. Навпаки, російські посадовці залишають за собою можливість висувати додаткові політичні вимоги, навіть якщо Київ погодиться на обговорювані зараз умови.

Одну з таких заяв Цимбалюк навів із російського телебачення, де представники пропаганди обговорювали можливі переговори та подальші цілі Росії.

Нехай вони там зустрічаються й вирішують, що хочуть. Нам усе зрозуміло, що повинно бути. І від цілей "СВО" ніхто не відмовлявся. І відмовлятися не збирається,
– заявив учасник російського пропагандистського ефіру.

Для України це означає ризик нових вимог навіть після можливої відмови від неокупованих територій Донеччини. Адже Кремль називає своїми цілями не лише захоплення земель, а й зміну політичного та безпекового становища України.

Цимбалюк вважає, що російська сторона використовуватиме будь-які поступки для подальшого посилення тиску. Він також критично оцінив позицію американських посередників, які, на його думку, нерідко відстоюють пропозиції, вигідні насамперед Москві.

Після умовного виходу України з Донбасу нам просто висунуть нові політичні вимоги. Саме так і буде. Вони ж не відмовляються від початкових цілей війни,
– наголосив Цимбалюк.

Особливе обурення журналіста викликали заяви Дональда Трампа про те, що Путін нібито прагне миру. Адже ці слова лунають у той час, коли російська армія продовжує масовані удари по українських містах, а Кремль не змінює своїх політичних вимог.

Цимбалюк порівняв нинішні обстріли з тим, що особисто чув на початку повномасштабного вторгнення в Покровську та Краматорську. Тепер інтенсивна канонада та загроза ракетних ударів залишаються реальністю і для міст, значно віддалених від лінії фронту.

З огляду на це журналіст не вважає територіальні поступки способом гарантувати тривалий мир. Для Кремля вони можуть стати лише черговим етапом реалізації планів, від яких російське керівництво публічно не відмовлялося.

Кремль сумнівається у Трампі

Показовою стала зміна риторики російських політиків щодо можливих домовленостей із Дональдом Трампом. Депутат Держдуми Олексій Журавльов заявив, що зустріч американського, російського та китайського лідерів могла б вирішити багато міжнародних питань, але виконання її рішень залежатиме від внутрішньої політики США.

Журавльов протиставив Путіна та Сі Цзіньпіна американському президенту. На його думку, керівники Росії та Китаю здатні гарантувати виконання будь-яких домовленостей, тоді як Трамп змушений враховувати позицію Конгресу й результати майбутніх виборів.

Ці товариші по боках за свої держави відповідають на сто відсотків. Сказав – зробив. А ось Трамп, на жаль, сьогодні перебуває в підвішеному стані. Там якісь проміжні вибори, Конгрес, Сенат. Яким буде Конгрес, від того все й залежатиме,
– заявив Журавльов.

Цимбалюк звернув увагу на те, що представник російської законодавчої влади фактично визнав відсутність у депутатів Держдуми реального впливу на рішення Кремля. Адже в його поясненні демократичні механізми американської влади виглядають перешкодою, тоді як безконтрольність Путіна подається як перевага.

Водночас російська сторона уважно стежить за змінами політичних настроїв у США. За оцінкою журналіста, у Кремлі вже припускають, що після проміжних виборів Трамп може втратити частину можливостей для виконання домовленостей із Москвою.

Саме цим він пояснює дедалі стриманіше ставлення російських політиків до американського президента. Кремль не поспішає йти на поступки, навіть коли Білий дім намагається запропонувати нові економічні та дипломатичні стимули.

Цимбалюк припускає, що з часом російська пропаганда може перейти до ще жорсткішої критики Трампа. При цьому самі росіяни не відмовляються від прагнення домовитися зі США про поділ сфер впливу, зокрема через можливий тристоронній формат за участю Китаю.

Подібні розмови про майбутній світовий порядок журналіст вважає передчасними. Він не виключає, що розподіл впливу між державами з часом справді зміниться, однак ці зміни можуть торкнутися і самої Росії.

Він навіть припустив, що в перспективі нові лінії політичного та економічного впливу можуть проходити територією Російської Федерації, зокрема в районі Уралу. Такий сценарій Цимбалюк пов'язує з можливими довгостроковими змінами балансу сил між Москвою, Пекіном та західними державами.

Ціна домовленостей із Путіним

Американські представники продовжують шукати можливості для окремих домовленостей із Росією. Зокрема, за повідомленнями Axios, у межах контактів, пов'язаних із переговорами в Осло, обговорювали звільнення громадянина США, який перебуває в російському ув'язненні.

Йдеться про американця, засудженого в Росії до семи років позбавлення волі за звинуваченням у найманстві. За інформацією, яку навів Цимбалюк, його звільнення могло б стати для американської адміністрації прикладом практичної користі переговорів із Путіним.

Журналіст звернув увагу, що навіть обмежені гуманітарні результати Вашингтон може використовувати як аргумент на користь подальших домовленостей із Кремлем. Проте самі переговори щодо звільнення ув'язнених не означають, що Москва готова змінювати свої вимоги до України.

Значно ширшою проблемою Цимбалюк називає спробу американської адміністрації домовитися з Росією, а вже після цього зосередитися на протистоянні з Китаєм. Він переконаний, що такий підхід може лише послабити позиції США в обох регіонах.

Виходить, що зараз за рахунок України хочуть зупинити російське вторгнення, а потім усі разом зайнятися Китаєм. Але так це не працює. Якщо ти не можеш бути сильним у Європі, коли немає об'єктивних причин для слабкості, то що ти зможеш вирішити в Китаї?
– наголосив Цимбалюк.

Як приклад втрати американського впливу він навів скорочення програм міжнародної допомоги США. Йдеться про фінансування громадських організацій, інформаційних проєктів та інших ініціатив, які багато років формували присутність Вашингтона в різних регіонах світу.

Після згортання частини таких програм звільнені можливості можуть використовувати інші держави. Цимбалюк звернув увагу, що Китай уже активно розширює свою присутність там, де США відмовилися від попередніх інструментів впливу.

В Україні частину програм, які раніше підтримували американські донори, вдалося продовжити завдяки європейському фінансуванню. Журналіст наголосив на важливості цієї допомоги, проте для самих США відмова від довгострокових міжнародних проєктів означає втрату політичного капіталу.

У Вашингтоні водночас продовжуються суперечки між демократами та республіканцями щодо зовнішньої політики. Цимбалюк вважає, що питання України не варто зводити до особистих відносин Зеленського й Трампа, оскільки значення мають насамперед рішення американської адміністрації та їхні наслідки.

Медведєв атакує Трампа

Одним із найпомітніших сигналів зміни російської риторики стала заява заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва. Він розкритикував американського президента, попри те що Москва отримала від Вашингтона певні економічні поступки.

Медведєв визнав прагматичний підхід Трампа до бізнесових домовленостей, зокрема щодо російського дизельного пального. Однак водночас поставив під сумнів його стратегічні здібності та наголосив, що окремі торговельні рішення не змінюють характеру відносин Росії зі Сполученими Штатами.

Нинішній украй самолюбний господар Білого дому – людина досить прагматична. Стратег він, скажімо прямо, так собі. Але бізнесове чуття в нього хороше. І дизельна угода з Росією, і низка інших кроків можуть принести йому цілком відчутні дивіденди,
– написав Медведєв.

Після цього російський політик розкритикував санкційний закон Грема, спрямований на посилення економічного тиску на Росію та Іран. Він назвав документ системним антиросійським рішенням американських еліт і припустив, що його наслідки відчуватимуть навіть наступні покоління росіян.

Особливе обурення Медведєва викликала перспектива тривалого застосування санкцій. На його думку, навіть тимчасове призупинення окремих обмежень не усуне загрози їхнього повторного використання як інструменту тиску на Москву.

Закон Грема – це системний русофобський акт американських еліт, розрахований на десятиліття. Цілком імовірно, що наші онуки житимуть в умовах його застосування,
– заявив Медведєв.

Російський політик також назвав санкції незаконним порушенням прав Росії та її громадян. Він навіть спробував представити американські економічні обмеження як дії, які можуть кваліфікуватися як геноцид.

Цимбалюк звернув увагу на суперечність між такими звинуваченнями та спробами Трампа налагодити економічне співробітництво з Москвою. Адже американська адміністрація пропонує Росії можливості для торгівлі, тоді як російські посадовці продовжують характеризувати США як принципового противника.

Медведєв також заявив, що відносини між Москвою та Вашингтоном зіпсовані на десятиліття вперед. Він прямо визнав, що навіть після окремих економічних домовленостей Росія не розраховує на повноцінне стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами.

Потрібно визнати, що відносини між Росією та США вкотре зіпсовані на десятиліття вперед. Ми були, є і залишимося системними противниками,
– написав заступник голови Ради безпеки Росії.

Журналіст пов'язує такі заяви з очікуванням послаблення позицій Трампа після американських виборів. На його думку, Кремль дедалі менше зважає на бажання американського президента досягти швидких домовленостей і відкритіше демонструє власні довгострокові наміри.

Попри це, Вашингтон продовжує обговорювати можливість територіальних поступок України. Цимбалюк вважає небезпечним погоджуватися на передачу Донбасу за умов, коли російське керівництво не відмовляється від подальших вимог і водночас визнає тривалий характер протистояння із Заходом.

Нічого їм не можна здавати. Не можна, тому що легше не стане, буде тільки навпаки. Це закон геополітичних джунглів,
– наголосив Цимбалюк.

Росія продовжує вимагати поступок, не пропонуючи натомість відмови від своїх початкових цілей. Саме тому журналіст вважає збереження українських оборонних можливостей важливішим за спроби задовольнити нинішні вимоги Кремля.

Погрози країнам Балтії

Російська пропаганда також посилює погрози європейським державам після українських ударів по Санкт-Петербургу та Ленінградській області. Зокрема, на російському телебаченні почали звинувачувати країни Балтії в тому, що українські безпілотники нібито використовують їхній повітряний простір для атак на російські об'єкти.

Цимбалюк назвав такі твердження вигадкою, за допомогою якої Москва намагається перекласти частину відповідальності за наслідки власної агресії на сусідні країни. Російські пропагандисти водночас використовують ці звинувачення для нових погроз державам НАТО.

Ви рано чи пізно все-таки дограєтеся. Постійно робите недружні кроки щодо значно потужнішого східного сусіда. Розраховуєте прикритися п'ятою статтею НАТО? Сьогодні вона є, а завтра її може й не бути, так само як і Європейського Союзу,
– пригрозив Ходарьонок.

У цих заявах російська пропаганда намагається поставити під сумнів саму систему європейської безпеки. Водночас Москва дедалі частіше стикається з наслідками війни на власній території, хоча початкові плани вторгнення передбачали швидке захоплення України.

Санкт-Петербург, який є важливим промисловим, портовим і військовим центром Росії, тепер також опиняється під ударами українських безпілотників. Це створює додаткове навантаження на російську ППО, яка змушена прикривати не лише війська на фронті, а й об'єкти в глибині країни.

А може не бути й Санкт-Петербурга. Починаєш війну з розрахунком на два-три дні й парад у Києві, а потім горить Санкт-Петербург. І ніхто вже про ці два-три дні не згадує,
– зауважив Цимбалюк.

Російські пропагандисти продовжують стверджувати, що їхня держава існувала століттями й залишатиметься незмінною. Цимбалюк нагадав, що сучасна Російська Федерація сформувалася після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, успадкувавши значну частину його військового та ядерного потенціалу.

На думку журналіста, Кремль намагається використовувати цю спадщину як підставу для погроз сусіднім державам. Проте Україна продовжує чинити опір російській агресії, зберігаючи незалежність та можливість завдавати ударів по військових і логістичних об'єктах противника.

Україна була, є і буде,
– підсумував Цимбалюк.

Роман Цимбалюк про тиск США на Україну: дивіться відео