Звідки взяти мільярди на реконструкцію України: представник МВФ назвав головні умови для інвесторів

Україні поки що бракує спільного бачення повоєнної країни як частини моделі її реконструкції, а потреба у фінансуванні після російської агресії наразі оцінюється Світовим банком у $588 млрд, повідомив заступник виконавчого директора від України в Міжнародному валютному фонді (МВФ) Владислав Рашкован в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» на полях Щорічних зборів МВФ та Групи Світового банку у Бангкоку.

Відсутність бачення

Рашкован наголосив, що бачення майбутнього має бути спільним і поділятися більшістю українців. За його словами, такого бачення у нас поки немає. Він зауважив, що МВФ не формує подібних стратегій, оскільки головним завданням Фонду є забезпечення поточної макрофінансової стабільності: запобігання високій інфляції, різкій девальвації, а також кризам у банківському секторі, бюджеті та платіжному балансі. Для цього проводять структурні реформи, що є базовою умовою для співпраці з кредиторами, але загалом це лише основа для подальшого розвитку. Дехто критикує українську програму МВФ за недостатню амбітність, проте її мета полягає саме в підтриманні нашої життєстійкості.

Не план Маршалла

За словами представника України у Фонді, для формування ширшого бачення існує ініціатива «Економіка майбутнього», започаткована урядом та Мінекономіки, в якій МВФ бере участь як аналітик, а не стратег. Світовий банк допомагає активніше, але ключова роль належить українській владі та суспільству. Також триває дискусія навколо Prosperity Plan — Плану процвітання: якою має стати Україна після війни та скільки фінансування й інвестицій потрібно, щоб вона стала новим європейським тигром. Утім, ані він, ані «Економіка майбутнього» поки не є планом Маршалла, а радше ідеями, які треба розвивати ((шляхом створення надійних інституцій)). Адже гроші вирішують не все: потрібна інституційна архітектура, здатна підтримувати реконструкцію впродовж кількох політичних циклів в Україні та країнах-партнерах.

Ключові передумови

Експерт наголосив, що українська відповідальність за процес, Ukraine ownership, є одним із ключових принципів. Реконструкція є завданням не на день чи кілька місяців, а на десятиліття, якщо не на покоління, тож її потрібно планувати й заздалегідь будувати необхідні інституції. Передумовами реконструкції, окрім програми МВФ та безпекових гарантій, він назвав євроінтеграцію, оскільки стандарти ЄС мають стати головним орієнтиром для відбудови. При цьому завершення війни не є обов'язковим для початку робіт, адже Україна вже витрачає мільярди на відбудову попри бойові дії.

Щодо фінансування, то на сьогодні вже створено чимало інструментів, проте масштабів поки недостатньо:

• інвестиційний компонент Pillar 2 у межах Ukraine Facility;
• European Flagship Fund for the Reconstruction of Ukraine обсягом EUR 1 млрд під управлінням Dragon Capital та Amber Infrastructure;
• проєкти DFC та IFC;
• ресурси Європейського інвестиційного банку і ЄБРР;
• Co-Investment Platform, що об'єднує 19 агенцій фінансування розвитку з різних країн.

Приватний капітал та реформи

Рашкован наголосив, що ймовірність того, що всі $588 млрд надійдуть із публічних грошей міжнародних партнерів, дорівнює нулю. Історичний досвід свідчить, що 75–85% становитимуть приватні гроші. Зазвичай приватні інвестиції приходять значно пізніше за донорське фінансування, тому нині Україна більше орієнтується на донорські ресурси. Для залучення приватного капіталу вкрай важливі структурні реформи: захист права власності, продовження земельної та антикорупційної реформ. Чехія та Польща залучили більшість приватних інвестицій ще до вступу до НАТО та ЄС завдяки високим очікуванням інвесторів. Якщо світ очікуватиме вступу України до ЄС, а ми збережемо темп реформ, це може повторитися і в нас, особливо в умовах перенесення виробництва й закупівель до геополітично дружніх країн. Якщо об’єднати всі ці елементи в єдину модель, будуть і гроші, і проєкти, і повернення людей, і відбудова України, підсумував представник МВФ.

Нагадаємо, що у Міжнародному валютному фонді визначили найбільших позичальників. Станом на кінець вересня 2026 року Україна заборгувала Фонду 10,69 млрд спеціальних прав запозичення (СПЗ), або $14,5 млрд. До п’ятірки найбільших позичальників увійшли Аргентина ($56,9 млрд), Україна ($14,5 млрд), Пакистан ($10,8 млрд), Єгипет ($10,7 млрд) та Еквадор ($9,6 млрд).