Народ хоче, щоб сили добра когось вішали на стовпах

У народу є запит на насильство.

Хоче, щоби сили добра когось віша­ли на стовпах.

Поки що у вигляді люстрації.

Наприклад, постмайданну владу.

Далеко не найгіршу з усіх за останні 28 років.

Такі запити будуть наступними місяцями чи й роками головним ідолом нової влади.

Менше законності й правосуддя — більше "справедливості".

Запити обиратимуть хаотично й гарячково.

З огляду на актуальність, ефектність і видовищність.

Що екстремальніший запит, то яскравіша картинка.

Ніхто й не помітить підміни і не замислюватиметься над тим, а звідки ж росте кожен запит? З чиєї голови — екс-заступника глави Адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Портнова, лідера партії "Слуга народу" Дмитра Разумкова, керівника Офісу президента Андрія Богдана чи олігарха Ігоря Коломойського? Але дехто знає, як цим святом прямої демократії маніпулювати, смикати за потрібні ниточки.

Народ переконають, що він сам формує той чи інший запит.

Зроблять це легко й невимушено — через телевізор чи смартфон.

Потім народ повірить, що йому таке подобається.

У нього з'явиться ілюзія, що він впливає на перебіг політичних подій.

Йому підкидатимуть запити у вигляді референдумів або соцопитувань.

У влади і народу утвориться симфонія.

Їхні запити буде неможливо розрізнити, як колись у Радянському Союзі: "плани партії — плани народу".

Як правило, таке не закінчується добром.

Насамперед, для народу.

Але він мудрий і терплячий.

Сам знайшов зашморг, затягнув на шиї, вибив табуретку з-під ніг.