Березіну - 100 років: народне звання "Штепсель"

100 років тому в Одесі 11 листопада 1919-го народився Юхим Березін, український актор, артист розмовного жанру відомий нам як Штепсель із популярного в СРСР у 1950-1980 роках комічного дуету Тарапуньки і Штепселя.

Тарапунькою був Юрій Тимошенко.

Батько Березіна продавав квитки в цирку, а єврейська мама займалася домом і дітьми, Фімою і Марком.

Смішний і артистичний з дитинства, Юхим поїхав до Києва вступати до театрального інституту імені Карпенка-Карого.

Водночас з іншого боку України, з Полтави, сюди ж приїхав його одноліток, Юрій Тимошенко.Існує декілька версій про те, як саме вони розпочали працювати разом.

За академічною, кардинально несхожих хлопців помітили й поставили в пару їхні поважні викладачі – Наталя Ужвій і Амвросій Бучма.

За іншою, юні актори перетнулися на студентському "капуснику".

За найбільш конкретною, коли Юхим Березін на іспиті виступав у комічному етюді "Мисливець і лебідь", до нього підійшов Юрій Тимошенко зі словами: "Якщо ми вийдемо на сцену вдвох, сміху в залі буде вдвічі більше"!Інститут вони закінчили в 1941 році.Практично всю війну Березін і Тимошенко провели на "гастролях" – у складі Ансамблю пісні і танцю Південно-Західного фронту: спочатку відступали з радянською армією до Сталінграда, потім наступали до Берліна.

Персонажів дуету звали тоді кухарем Скалкіним і працівником лазні Мочалкіним.

Їх обох відзначено медалями "За бойові заслуги" та орденами Червоної ЗіркиПісля війни Тимошенко і Березін не розлучилися.

Одного разу, приїхавши до Москви, "банщик Мочалкін" зайшов до земляка — режисера Олександра Довженка.

"А що в тебе на батьківщині, в селі Каленики, є примітного?" — запитав Олександр Петрович.

"Начебто нічого особливого… річка є… Тарапунька", — відповів Юрій Трохимович.

"Ось тобі й псевдонім.

Кращого не придумаєш!" — підсумував розмову Довженко.

Так артисти придумали собі нових персонажів: легкого на жарт і вигадку, гострого на язик Тарапуньку та спокійного, розважливого, правильного в усьому Штепселя.

XiaeI@Вони були неймовірно популярні.

"Здравствуйте, дорогие товарищи! Здоровенькі були!" — так починався кожен виступ цього легендарного дуету.

Створивши на сцені унікальний дует, ядучі жарти якого моментально розносилися по країні, в повсякденному житті Юрій Трохимович і Юхим Йосипович були різними людьми.

Один українець, другий єврей, один любив вино й жінок, інший усе життя був відданий дружині, один димів, як паровоз, інший терпіти не міг сигаретного диму.

Поєднувало їх одне — вони не могли жити один без одного.

Автори двомовних реприз Тарапуньки і Штепселя – і самі актори теж – ретельно добирали ті українські слова, які були б співзвучні з російськими і зрозумілі будь-де на теренах СРСР.

А гастролював комічний дует в режимі нон-стоп, даючи за рік близько тисячі вистав – тобто в середньому по три на день, до того ж вони знімалися у фільмах, вели конферанс.

Але глядачам і цього було мало.

На їхні концерти або на вистави з їхньою участю купити квитки було практично неможливо.

Розказують, що десь на Далекому Сході стався такий безпрецедентний випадок: місцеві жителі, які не змогли купити квитки на концерти дуету, перегородили залізничну колію, щоб не дати Тарапуньці й Штепселю виїхати з міста.

Як згадували близькі, всі непевні моменти у спілкуванні, наприклад, з чиновниками від мистецтва вирішував саме він, дипломатичний і стриманий.

Тоді як Тимошенко, приміром, міг кому завгодно заїхати по пиці за почуте слово "жид".

І коли йому одному запропонували звання Народного артиста УРСР – ясна річ, Березіна викреслили через національність, – Тимошенко відмовився категорично; це звання вони через деякий час отримали вдвох.

Юхим Березін — спокійна, розважлива й стримана людина, мудрий і відданий своїй родині.

Роберт Віккерс, який спільно з писав тексти інтермедій для цього сонячного дуету, розповідав про Березіна: "Фіма мав приголомшливу пам'ять.

Він запам'ятовував тексти — і свої, і партнера.

Коли Тарапунька раптом починав затинатися, Штепсель негайно приходив на допомогу: "Ти хочеш запитати…" — і жваво проговорював запитання Тимошенка.

"Так, так, саме це я й хотів запитати!" — з полегшенням підтверджував той."У 1955 році, їх, ще молодих артистів, запросили не куди-небудь, а в Кремль — на зустріч Нового року! Зрозуміло, всі дуже хвилювалися — і вони, і дирекція, і ми, сценаристи.

Пошили вечірні костюми, а ми з Робертом написали спеціальну інтермедію.

Поки її приймали, поки затверджували, артисти не встигли вивчити.

Вирішили вчити в літаку.

Тільки злетіли, Тимошенко зажадав: "Виймай, будемо репетирувати".

І раптом Березін зблід: інтермедія залишилася вдома на письмовому столі.

Його навіть не картали, не докоряли, всі були просто паралізовані.

Березін пішов у хвіст літака, згадував, записував.

Через пів години вийшов і, наче нічого й не сталося, звернувся до партнера: "Ну, чого сидиш, — давай репетирувати!" Все згадав — і свої фрази, і Тимошенка.

Слава й популярність дуету були приголомшливі: з усіх куточків країни надходили листи — "Штепселю і Тарапуньці".

Такої критичної пошти не мали деякі обласні та навіть республіканські газети.

А фабрики іграшок виточували тисячі й тисячі дерев'яних зображень артистів, які розкуповувалися миттєво.

Живучи в Києві, Юхим Березін усе-таки залишився на все життя одеситом.

Він вирішував в українській столиці численні проблеми своїх одеських родічів і друзів, а його мати в Одесі з гордістю заявляла скрізь: "я – мама Штепселя!".

Сам Березін був відданим сім'янином, щиро кохав свою дружину Розіту, яку звав Розочкою, ростив із нею двох дітей, вони їздила разом на гастролі.

Олександр Каневський, тесть Штепселя, згадував, як одного разу дует репетирував номер з акробатичними елементами і танцями.

Штепсель забіг до дружини по нову сорочку – та, що була на ньому, вимокла від поту.

Розіта показала цю сорочку дітям: "Так наш папа зарабатывает деньги!".

В певний момент Юхим Березін вирішив, що з нього досить заробляти гроші саме так.

Дует розпався, Березін пішов працювати режисером у театр ім.

Лесі Українки.

Але довго Штепсель без Тарапуньки і Тарапунька без Штепселя не витримали – знову почали виступати разом.

Під час гастролей в Ужгороді в 1986 році Юрію Тимошенку на сцені стало зле, і його відвезли до лікарні з інфарктом.

Він лікувався місяць і, здавалося, одужував – але коли партнер приїхав забрати його, впав на порозі палати і вже не встав.

На похороні друга, з яким вони провели разом сорок років життя, Юхим Березін вимовив: "Если бы ты знал, как много я хотел тебе сказать, но сегодня я забыл текст.

Впервые в жизни...".

Штепсель прожив без Тарапуньки ще майже два десятки років.

Спочатку виступав з меморіальною програмою "Штепсель о Тарапуньке", але це було надто важко для нього.

Зрештою він пішов зі сцени.

В Ізраїлі актор відсвяткував свій 75-річний ювілей, а потім сказав Олександру Каневському: "Я больше не выйду на сцену.

Не хочу быть смешным..."Після смерті дружини він почав забувати імена і обличчя знайомих людей, а в останні пів року взагалі нікого не впізнавав.

У Березіна стала прогресувати хвороба Паркінсона.

Він помер у Тель-Авіві 29 травня 2004 року.