Школярка з Білорусі винайшла еко-матеріали, що можуть замітити шкіру і пластик

17-річна Анастасія Рубніковіч з Мінська разом зі своїм науковим керівником Олесею Шевелевою винайшла інноваційні матеріали, які можуть замінити натуральну шкіру і пластик з ПВХ.

Буквально тиждень тому Настя приїхала з Бразилії: там вона представляла Білорусь на конкурсі Mostratec і посіла друге місце, пише Тut.

Анастасії вдалося створити по-справжньому інноваційну річ – заміну натуральній шкірі і пластику з міцелію грибів.

«Це мікошкіра, яка в майбутньому може стати заміною натуральній шкірі.

Процес її отримання довгий, енерговитратний і негуманний, – каже Настя.

– А виробництво шкірозамінника шкодить навколишньому середовищу як мінімум тим, що в атмосферу виділяється вуглекислий газ.

Наш матеріал абсолютно такий же, як шкіра, за якісними характеристиками, але при цьому він біорозкладаний, екологічно безпечний, еластичний і міцний».

Готову мікошкіру можна пофарбувати в будь-який колір.

Але головна фішка матеріалу в тому, що він росте сам по собі.

Тобто йому можна задати будь-яке лекало – наприклад, для майбутньої сумочки – і міцелій гриба, як жива істота, «заросте» рівно за вашою міркою.

На розробку у школярки пішло два роки.

Складним був процес підбору потрібних грибів-продуцентів.

Тобто тих, з яких в подальшому можна буде виробляти матеріал.

Найкраще підійшли трутовики (наприклад, гливи і боровики).

Однієї дрібки таких грибів вистачить, щоб культивувати необмежену кількість міцелію.

Виділити суперрезультативні гриби за якістю виявилося не так просто.

Зате їх міцелій прекрасно підійшов і для другого матеріалу, створеного Настею і Олесею Олександрівною.

Мова про мікобрикети, яким можна замінити ДВП, ДСП і пінопласт.

Матеріал, як запевняє школярка, такий же міцний.

«Що найголовніше – при цьому легкий і водостійкий.

І, звичайно, екологічно чистий.

До складу мікобрикета входить не тільки міцелій, який в цьому випадку використовується в якості клею, але і тирса, тому вдається зробити його твердим.

Ми брали і змішували інгредієнти, надавали їм потрібної форми і потім запікали в термошафі.

Отриманий продукт можна використовувати для чого завгодно».

Перевага мікобрикета в тому, що вони швидко ростуть.

А ще після використання можуть бути добривом.

Схема така: матеріал відпрацював своє, його змішали з грунтом – і отримали готове калійне добриво (в цих трутовиках багато калію).

«У світі зараз великі проблеми з пластиком, і наш проект допомагає ці проблеми вирішити.

Крім того, є ще й питання з відходами, – підкреслює Настя.

– Наприклад, тирса – це відходи деревообробної промисловості.

Вони сьогодні використовуються погано – по суті, просто спалюються або викидаються.

А ми з цього робимо нові матеріали.

А мікошкіру ми ростимо на картопляному відварі».

Мікошкіра і мікобрикет повинні за задумом стати дуже дешевими, адже на їх виробництво потрібно мало витрат і ніяких складних компонентів.

Вийде чи ні, поки незрозуміло: Настя і її наукова керівниця ще шукають фінансування, щоб запустити лінію з випуску нових матеріалів в Білорусі.